Карл Шірен (; 20 листопада 1826, Рига, — 11 грудня 1910 (Кіль, Німеччина) — прибалтійсько-німецький історик і публіцист, географ, фахівець у галузі статистики. Один із ідеологів гегемонії остзейських німців у прибалтійських губерніях.

Біографія Карл Шірен народився 20 листопада 1826 у Ризі у сім'ї пастора. Закінчивши Ризьку губернську гімназію, вступив до Дерптського університету, де навчався з 1844 по 1848 роки. Під час навчання серйозно цікавився географією: відвідував лекції Карла Блюма та Йоганна Генріха Медлера, який викладав в університеті математичну географію. Був членом місцевої студентської корпорації " Fraternitas Rigensis Dorpat ", яка сповідувала ідеологію німецького націоналізму. Після закінчення університету Карл Шірен повернувся до Риги, де відкрив приватну школу.

У 1856 році він захистив дисертацію на тему: « Нджанджа і гідрографічні особливості Африки». З 1857 року він викладав у Дерптському університеті як приват-доцент. З 1858 року, після здобуття ступеня доктора філософії, обійняв посаду екстраординарного професора статистики та географії. Він вперше став читати лекції з теорії статистики, курс адміністративної статистикиБиографический словарь профессоров императорского Юрьевского, бывшего Дерптского университета за сто лет его существования (1802—1902) // / Под ред. Г. В. Левицкого. — Т. 2. — Юрьев, 1903. — С. 591.. Шірен вже розглядав статистику, як метод та інструмент для інших наук; у своїх лекціях він широко стосувався тем, пов'язаних із демографією та етнографією. Він ввів спеціальний курс статистики сільського господарства та торгівлі в Російської імперії, для якого використовував монографію Людвіга Тенгоборського «Етюди про продуктивні сили Росії», в якій показував відсталість Росії в порівнянні з промисловістю Європи. Його лекції з природної географії були більш описовими.

З 1863 почав працювати штатним кореспондентом однієї з пронімецьки орієнтованих газет Ліфляндії «Dorpater Tageblatt», яка дотримувалася консервативної ідеології. На цій посаді він активно обстоював політичні та культурні інтереси німецької громади прибалтійських губерній. Його діяльність викликала регулярну критику з боку урядових кіл Російської імперії.

До хабілітації Шірен склав чотири іспити з географії. Але з 1863 він — ординарний професор на кафедрі історії. Його лекції з історії Лівонії мали досить сильний вплив на студентську аудиторію; витримані в націоналістичному ключі вони суттєво зміцнювали патріотичний дух молодих прибалтійських німців.

У 1869 році Карл Шірен видав у Лейпцигу брошуру «Livländischer Antwort» («Ліфляндська відповідь»), спрямовану проти дій чиновників російського уряду в Остзейському краї, метою якого було мінімізувати вплив прибалтійських німців і підтримати рух малоліття. Брошура носила яскраво виражений полемічний характер і була спрямована на повалення ідеологічних установок російських слов'янофілів та особисто Юрія Федоровича Самаріна. Якщо Самарін у своїх працях і виступах постійно наголошував на необхідності якнайшвидшої ліквідації автономії балтійських провінцій та їх повноцінного включення до Росії, то Карл Шірен послідовно захищав права остзейців у сфері лютеранської віри та домінуючого статусу німецької мови, а також виступав за максимально широке самоврядування та власну остзейських губерній. Він акцентував увагу на тому, що ці права колись були гарантовані прибалтійським німцям Петром I, який дарував остзейцям «Акордні пункти» в 1711 відразу після взяття Риги. Тим не менш, у своєму програмному «Відповіді» Карл Шірен також відзначив історичне значення інтенсивних контактів балтійських німців з російськими, естонцями та латишами, водночас наголошуючи на тому впливі, який культурна концепція прибалтійських німців мала на інші місцеві культури.

За публікацію брошури Шірен був зміщений з кафедри та відправлений у відставку. Після цього він залишив Латвію, яка була окупована Російською імперією та поїхав зі своєю сім'єю до Німеччини, спочатку до Дрездена, а звідти до Кіль. За підтримки ліфляндських дворян, Шірен міг безперешкодно займатися архівними дослідженнями. В 1874 Карл Шірен був призначений професором Кільського університету, де викладав аж до своєї відставки в 1907 (в 1878—1879 роках був ректором). Також Шірен був членом і президентом (1861—1864) Естляндського наукового товариства.

Помер у Кіль (місто) Кілі 11 грудня 1910 року.

Бібліографія

«Iordanes und Kassiodor» (1858); «Quellen zur Geschichte des Untergangs livländischer Selbständigkeit» («Джерела з історії втрати незалежності ліфляндців») (у 8 томах, видано в Ревелі, з 1861 по 1881)Эту работу Ширрен начал публиковать во время своей преподавательской деятельности в Дерпте, когда он тесно увлёкся изучением положения прибалтийских немцев в период господства Польши и Швеции. Польскому и шведскому господству посвящены первые три тома этого исследования, в то время как последние два были написаны по итогам исторического анализа того периода, когда в Лифляндии устанавливалась власть Российской империи (с 1700 по 1721). «Neue Quellen» («Нові джерела») (3 томи, Ревель, 1883—1886; «Die Rezesse der livlanddischen Landtage 1681—1711» (Дерпт, 1865); «Die Kapitulationen der livlanddischen Ritter-und Landschaft» (Дерпт, 1865); «Beiträge zur Kritik älterer holsteinischer Geschichtsquellen» («Повідомлення про критику старих історичних джерел Гольштина») (Кіль, 1876)

У Кілі в 1932 році було засновано товариство імені Карла Шірена, діяльність якого була присвячена пошуку, збереженню та вивченню прибалтійсько-німецької культурної спадщини.

У роки нацистської окупації Латвії (1941—1944) в умовах культурної пропаганди досягнень прибалтійських німців нацистська адміністрація перейменувала одну з центральних вулиць Риги — вулицю Лачплеша — на честь Карла Шірена (Carl-Schirren-Strasse).

Див. також

Будинок Бремзе у Люнебурзі

Примітки

Література

Hasselblatt A., Otto G. Album academicum der Kaiserlichen Universität Dorpat. — Dorpat, 1889. — P. 339.

Посилання

Erki Tammiksaar Das Fach der Geographie an der Universität Dorpat in den Jahren 1802—1891