Адна Романса Чаффі (; 14 квітня 1842, Орвелл — 1 листопада 1914, Лос-Анджелес) — американський воєначальник, генерал-лейтенант армії США, 2-й начальник штабу армії США (1904—1906). Учасник Індіанських, Громадянської, Іспансько-американської та Філіппінсько-американської війн.

Біографія Адна Романса Чаффі народився 14 квітня 1842 року в місті Орвелл, штат Огайо. Коли в липні 1861 року почалася Громадянська війна в США, Чаффі записався в армію Союзу рядовим 6-го кавалерійського полку США. У 1862 році Чаффі отримав звання сержанта і взяв участь у кампанії на півострові та у битві при Антітемі. У вересні того ж року він став першим сержантом роти «К». У травні 1863 року присвоєне перше офіцерське звання другий лейтенант.

3 липня 1863 року його 6-й кавалерійський полк, який діяв окремо від 1-ї кавалерійської дивізії Союзу генерала Джона Буфорда, хоча й поступався чисельно противникові, атакував кавалерійський полк Конфедерації поблизу Ферфілда, штат Пенсільванія, неподалік від Геттісберга. В ході подальших боїв Чаффі був поранений і нетривалий час побував у полоні конфедератів. Загалом він служив у 6-му кавалерійському полку до кінця війни, був двічі поранений. У лютому 1865 року отримав звання першого лейтенанта. За його «відважні та гідні» дії в битві при Будинку суду Дінвідді він отримав звання капітана.

Після війни Чаффі став членом Військового ордену Вірного легіону США.

Після війни Чаффі вирішив залишитися в армії. Незабаром його відправили на західний кордон, в жовтні 1867 року він отримав звання капітана регулярних військ. Протягом наступних тридцяти років він брав участь у індіанських війнах, воюючи з племенами Центральних рівнин і Південно-західних територій. У 1868 році він отримав звання майора за свої дії в Пейнт-Крік, Техас. У наступні роки він багато разів вступав у бої з індіанцями, особливо на Ред-Рівер у 1874 році, та в Біг-Драй-Вош, штат Аризона, у 1882 році, за що він отримав звання підполковника.

У липні 1888 року був переведений до 9-го кавалерійського полку. З 1894 по 1896 рік служив інструктором з тактики в армійській Піхотній і Кавалерійській школі у Форт Лівенворті. У червні 1897 року Чаффі отримав звання полковника та перевівся до 3-го кавалерійського полку, де служив комендантом Кавалерійської школи у форті Райлі до 1898 року.

З початком іспансько-американської війни в 1898 році Чаффі отримав під своє командування бригаду і у травні того ж року отримав звання бригадного генерала добровольців, а в липні після перемоги під Ель-Кані — генерал-майора добровольців. З кінця 1898 року до травня 1900 року він служив начальником штабу військового губернатора Куби генерала Леонарда Вуда, отримавши звання полковника регулярних військ у травні 1899 року. Він був членом Товариства армії Сантьяго, військового товариства офіцерів, які служили на Кубі.

У червні 1900 року в Китаї спалахнуло Боксерське повстання. Через місяць полковник Чаффі був відправлений до Китаю як командувач американського угруповання в Китайську експедицію допомоги. Експедиція була частиною міжнародних сил, спрямованих для порятунку громадян Заходу та придушення повстання тамтешнього населення. Чаффі брав участь в експедиції Газеле, а згодом у Пекінській битві, в якій було звільнено дипломатичний корпус багатьох держав світу. У 1900—1901 роках американські війська були включені до складу союзних окупаційних військ у Пекіні. Як американський командир у співпраці з китайськими чиновниками Чаффі проводив місії з надання послуг населенню щодо здоров'я, підтримки правопорядку та поліції. Чаффі зробив висновок, що азіати поважали лише вищу силу. Перепризначений на Філіппіни, він застосував там уроки, поєднуючи доброзичливість і заходи охорони здоров'я з силою та співпрацею з місцевими чиновниками.

У лютому 1901 року Чаффі отримав звання генерал-майора Регулярної армії. З липня того ж року до жовтня 1902 року він обіймав посаду військового губернатора Філіппін. На цей період припав початок другої фази філіппіно-американської війни.

У жовтні 1902 року Чаффі став командувачем Східного департаменту, на цій посаді він був до жовтня 1903 року. У січні 1904 року йому присвоєне звання генерал-лейтенанта, а з 9 січня 1904 року до 14 січня 1906 року посідав найвищу посаду в американській армії — начальник штабу армії США. 1 лютого 1906 року Чаффі був відправлений у відставку за власним бажанням.

Вийшовши на пенсію, він переїхав до Лос-Анджелеса, де був призначений президентом Ради громадських робіт міста Лос-Анджелес.

Див. також Леонард Вуд Джордж Лерой Ірвін Семюель Купер Смедлі Батлер Вільям Шепард Бенсон Джордж Д'юї

Посилання

ADNA ROMANZA CHAFFEE Adna Romanza Chaffee ADNA ROMANZA CHAFFEE

Примітки Виноски

Джерела

Література Bell, William Gardner (1983). «Adna Romanza Chaffee». .Commanding generals and chiefs of staff, 1775—2005. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office. ISBN 0160723760.

! colspan="3" style="background: #D2B48C;" | Командування військовими формуваннями (установами)США