Свобода волі в релігії є важливою частиною дебатів про свободу волі в цілому. Релігії дуже різняться у своїх відповідях на стандартний аргумент проти свободи волі, а отже, можуть апелювати до будь-якої кількості відповідей на парадокс свободи волі - твердження, що всезнання і свобода волі несумісні. Загалом, цей вираз означає свободу вибору, вільні рішення, дані Богом людині. Це благо і дар Божий. Більшість віряни розуміють, що свобода волі - це здатність вибирати між Добром і Злом. У релігійній сфері свобода волі може означати, що всемогутнє божество не нав'язує свою владу над індивідуальною волею і вибором. Це питання обговорюється в етиці, психології, філософії та науці.
Загальний огляд
Богословську доктрину божественної часто звинувачують у колізіях зі свободою волі, особливо в кальвіністських колах: якщо Бог точно знає, що станеться (аж до кожного вибору, який робить людина), то, здавалося б, "свобода" цього вибору ставиться під сумнівAlston, William P. 1985. "Divine Foreknowledge and Alternative Conceptions of Human Freedom." International Journal for Philosophy of Religion 18:1, 19–32..
Ця проблема пов'язана з аналізом Арістотелем проблеми : завтра або буде, або не буде морської битви. Відповідно до закону виключеного третього, здається, є два варіанти. Якщо морська битва буде, то це означає, що ще вчора було правдою те, що вона буде. Отже, необхідно, щоб морська битва відбулася. Якщо її не буде, то, за аналогічним міркуванням, необхідно, щоб вона не відбулася.Aristotle. "De Interpretatione" in The Complete Works of Aristotle, vol. I, ed. Jonathan Barnes. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1984. Це означає, що майбутнє, яким би воно не було, повністю фіксоване минулими істинами: істинними твердженнями про майбутнє (робиться детермінований висновок: по-іншому не могло бути).
Однак деякі філософи слідом за Вільямом Оккамом (бл. 1287 - 1347) вважають, що необхідність і можливість визначаються стосовно певного моменту часу і певної матриці емпіричних обставин, і тому те, що є лише можливим з точки зору одного спостерігача, може бути необхідним з точки зору всевідцяOckham, William. Predestination, God's Knowledge, and Future Contingents, early 14th century, trans. Marilyn McCord Adams and Norman Kretzmann 1982, Hackett, esp p. 46–7. Деякі філософи слідом за Філоном вважають, що свобода волі є властивістю людської душі, а отже, що нелюдські тварини не мають свободи волі.
Загальні засоби захисту Єврейська філософія підкреслює, що свобода волі є продуктом внутрішньої людської душі, використовуючи слово нешама (від івритського кореня n.sh.m. або .נ.ש.מ, що означає "дихання"), але здатність робити вільний вибір - через єхиду (від івритського слова "яхид", יחיד, однина), частину душі, яка з'єднана з Богом, єдиною істотою, якій не перешкоджають і яка не залежить від причин і наслідків (таким чином, свобода волі не належить до сфери фізичної реальності, і очікувано, що натурфілософія не в змозі її пояснити).
В ісламі богословська проблема зазвичай полягає не в тому, як узгодити свободу волі з Божою всевідучістю, а з Божим джабром або божественною владою. розробив "набуття" () або "двоагентську" () форму компромісу, в якій стверджувалася як людська свобода волі, так і божественний джабр, і яка стала наріжним каменем панівної позиції ашаритів.Watt, Montgomery. Free-Will and Predestination in Early Islam. Luzac & Co.: London 1948; Wolfson, Harry. The Philosophy of Kalam, Harvard University Press 1976 У шиїтському ісламі розуміння аш'арі як вищої рівноваги щодо приречення оскаржується більшістю богословів. Свобода волі, згідно з ісламською доктриною, є головним чинником відповідальності людини за свої вчинки впродовж життя. Вважається, що всі дії, вчинені людиною з власної волі, будуть зараховані під час Судного дня, оскільки вони є її власними, а не Божими.
Філософ Сьорен К'єркегор стверджував, що божественна всемогутність не може бути відокремлена від божественної доброти.Jackson, Timothy P. (1998) "Arminian edification: Kierkegaard on grace and free will" in Cambridge Companion to Kierkegaard, Cambridge University Press, Cambridge, 1998. Як справді всемогутня і добра істота, Бог міг би створити істот зі справжньою свободою над Богом. Щобільше, Бог добровільно зробив би це, тому що "найбільше благо... яке можна зробити для істоти, більше, ніж будь-що інше, що можна зробити для неї, - це бути по-справжньому вільним"Kierkegaard, Søren. (1848)Journals and Papers, vol. III. Reprinted in Indiana University Press, Bloomington, 1967–78.. є сучасним розширенням цієї теми, додаючи, як Бог, свобода волі й зло узгоджуються між собоюMackie, J.L. (1955) "Evil and Omnipotence,"Mind, new series, vol. 64, pp. 200–212..
Християнство
У Біблії Авторитетні вчені, які займаються вивченням свободи волі в стародавньому світі, одностайні в тому, що її не можна знайти в Біблії. Провідний дослідник теми свободи волі в античності, Міхаель Фреде (), зауважив, що "свобода і вільна воля не зустрічаються ані в Септуагінті, ані в Новому Завіті й, мабуть, прийшли до християн переважно зі стоїцизму". Фред писав, що він не знайшов ні мови свободи волі, ні навіть будь-якого припущення про неї в Новому Завіті . На думку Фреда, ранні отці Церкви, безсумнівно, розвинули своє вчення про свободу волі від язичників. Інший оксфордський вчений, доктор Алістер МакГрат (), повністю погоджується з Фредом: "Термін "свобода волі" не є біблійним, а походить зі стоїцизму. Він був введений в західне християнство богословом другого століття Тертуліаном"Alister McGrath, Christian Theology, 351.. Інший дослідник, Троельс Енгберг-Педерсен, однозначно наполягає на тому, що "Павло твердо вірив у божественну детермінацію як невіддільну частину всієї його концепції Бога"Troels Engberg-Pedersen, Fate, Providence and Free Will: Philosophy and Religion in Dialogue in the Early Imperial Age (2020).
Неявний аргумент З усім тим, багато хто стверджує, що в Біблії є "неявний" доказ наявності свободи волі. Найбільш фундаментальним джерелом для цього є гріхопадіння Адама і Єви, яке сталося через їхній "свідомо обраний" непослух БогуBaker's Evangelical Dictionary of Biblical Theology, s.v. "Fall, the.".
Дехто стверджує, що "свобода" і "свобода волі" можуть розглядатися як одне ціле, оскільки ці два терміни зазвичай використовуються як синоніми, проте існують широкі розбіжності у визначеннях цих двох термінів. Через ці розбіжності християнський філософ Мортимер Адлер () дійшов висновку, що для ясності в цьому питанні необхідно розмежувати три види свободи, а саме: свободу, свободу волі й волю:
(1) Непряма свобода - це "свобода від примусу або обмеження", що перешкоджає діяти за власним бажаннямMortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 127..
У Біблії непряма свобода була дарована ізраїльтянам під час Виходу з єгипетського рабстваWalter A. Elwell, Philip Wesley Comfort, eds, Tyndale Bible Dictionary (Tyndale House, 2001), s.v. "Exodus," 456..
(2) Природна свобода (також відома як вольова свобода) - це свобода визначати власні "рішення чи плани". Природна свобода притаманна всім людям, за будь-яких обставин і "незалежно від будь-якого стану розуму чи характеру, який вони можуть набути чи не набути протягом свого життя"Mortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 149..
Інші богослови, паралельно з Адлером, вважають, що все людство від природи володіє "вільним вибором волі"Donald K. McKim, Westminster Dictionary of Theological Terms (Westminster John Knox Press, 1996). s.v. "free will.". Якщо під "вільною волею" розуміти необмежений і добровільний вибір, то Біблія припускає, що всі люди, як відроджені, так і не відроджені, володіють неюJ. D. Douglas, ed., The New Bible Dictionary (Eerdmans, 1962), s.v. "Liberty, Section III. FREE WILL.". Наприклад, про "вільну волю" говориться в Матвія 23:37 і Об'явлення 22:17.Joseph P. Free, revised and expanded by Howard Frederic Vos, Archaeology and Bible History (Zondervan, 1992.), 83.
(3) Набута свобода - це свобода "жити так, як [людина] повинна жити", свобода, яка вимагає перетворення, завдяки якому людина набуває праведного, святого, здорового і т.д. "стану душі або характеру". "стан душі або характеру"Mortimer J. Adler, The Idea of Freedom: A Dialectical Examination of the Idea of Freedom, Vol 1 (Doubleday, 1958), 135..
Біблія свідчить про необхідність набутої свободи, оскільки ніхто "не є вільний для послуху і віри, доки не звільниться від панування гріха". Люди володіють природною свободою, але їхній "добровільний вибір" служить гріху, поки вони не здобудуть свободу від "панування гріха". Новий Біблійний словник позначає цю набуту свободу для "послуху і віри" як "свободу волі" в богословському сенсі. Тому в біблійному мисленні набута свобода від "поневолення гріхом" необхідна "для того, щоб жити згідно з заповідями Ісуса про любов до Бога і ближнього"Ted Peters, Sin: Radical Evil in Soul and Society (Eerdmans, 1994), 8.. Ісус сказав своїм слухачам, що вони повинні стати "справді вільними" (Івана 8:36). "Справді вільні [ontós]" означає "справді вільні" або "дійсно вільні", як це є в деяких перекладах.Strong's Greek Dictionary translates ontós as "really" or "truly." Versions using these translations include The Darby Translation, The Bible in Basic English, New Century Version, Young's Literal Translation, and Good News Translation. Бути "справді вільними" означає бути вільними від "рабства гріха".Gary M. Burge, "Gospel of John," in The Bible Knowledge Background Commentary: John's Gospel, Hebrews-Revelation, ed. Craig A. Evans, (David C. Cook, 2005), 88. Ця набута свобода є "свободою служити Господу".Baker's Evangelical Dictionary of Biblical Theology, s.v. "Freedom." Бути "справді вільними" (тобто справжньою свободою) приходить завдяки тому, що "Бог змінює нашу природу", щоб звільнити нас від "рабів гріха" і наділити нас "свободою вибирати, щоб бути праведними".
Римо-католицтво У сучасності Римо-Католицької Церкви повсюдно приймає ідею свободи волі, але, як правило, не розглядає свободу волі як таку, що існує окремо від благодаті або всупереч їй. Згідно з Римо-Католицькою Церквою "Для Бога всі моменти часу присутні у своїй безпосередності. Тому, коли він встановлює свій вічний план "приречення", він включає в нього вільну відповідь кожної людини на його благодать"Catechism of the Roman Catholic Church, section 600. Тридентський собор проголосив, що "вільна воля людини, рухома і збуджена Богом, може за своєю згодою співпрацювати з Богом, Який збуджує і запрошує її до дії; і що таким чином вона може розпоряджатися і готувати себе до отримання благодаті виправдання. Воля може чинити опір благодаті, якщо захоче. Вона не схожа на безжиттєву річ, яка залишається суто пасивною. Ослаблена і зменшена гріхопадінням Адама, вільна воля все ж не знищена в гріхопадінні (Sess. VI, cap. i і v)".
В епоху перших єзуїтів у католицизмі виник рух під назвою янсенізм, який суперечив єзуїтському вченню про свободу волі. Прихильником цього богослов'я був французький філософ Блез Паскаль. Сучасних прихильників янсенізму немає.
Святий Августин і Тома Аквінський багато писали про свободу волі, причому Августин зосередився на важливості свободи волі у своїх відповідях маніхейцям, а також на обмеженості концепції необмеженої свободи волі як заперечення благодаті у своїх спростуваннях Пелагія.