Фрідріх-Вільгельм Юрген (; 2 жовтня 1895, Дамеров, Німецька імперія — 16 липня 1954, Сталінград, РРФСР) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Син власника лицарської мизи Густава Юргена і його дружини Гелени, уродженої Гінце. 5 серпня 1914 року вступив добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни. 31 грудня 1918 року демобілізований, займався сільським господарством. В 1923/33 роках — член «Сталевого шолому», в 1933/34 роках — СА. 19 жовтня 1934 року повернувся в армію. З 1 квітня 1937 року — командир 1-ї (мотоциклетної) роти 1-го батальйону 2-го стрілецького полку. Учасник аншлюсу. З 1 грудня 1938 року служив в штабі свого полку.
З 21 серпня 1939 року — командир 1-го батальйону свого полку. Учасник Польської кампанії. З 3 листопада 1939 по 14 серпня 1940 року — командир 2-го батальйону свого полку. Учасник Французької кампанії. З 21 серпня 1940 року — командир навчального стрілецького батальйону, з 21 червня 1941 року — 1-го батальйону 900-го піхотного (моторизованого) полку. Учасник Німецько-радянської війни. З 10 листопада 1941 по 1 березня 1942 року — командир нового навчального стрілецького батальйону, з 14 березня 1942 року — 13-го стрілецького (з 5 липня 1942 року — танково-гренадерського) полку. 14 квітня 1943 року відправлений в резерв ОКГ. 30 квітня відряджений в штаб 3-ї танкової армії, 26 червня — в 1-ше училище танкових військ. З 10 листопада 1943 по 30 липня 1944 року — командир 18-го бригадного штабу особливого призначення, одночасно певний час виконував обов'язки командира 113-ї, з 18 грудня 1943 по 12 січня 1944 року — 14-ї, з 20 січня по 22 лютого — 211-ї, з 10 травня по 21 червня — 110-ї, потім — 707-ї піхотної дивізії. 1 жовтня 1944 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 18 жовтня по 14 листопада пройшов курс командира дивізії. З 23 листопада 1944 по 17 січня 1945 року — командир 6-ї, 3 19 лютого — 14-ї танкової дивізії. 22 березня 1945 року через поранення знову відправлений в резерв ОКГ. Взятий в полон радянськими військами в Курляндії. Помер в лазареті. Станом на 2019 рік могила не знайдена.
Звання
Єфрейтор (24 грудня 1914) Унтерофіцер (квітень 1915) Віцевахмістр (серпень 1915) Лейтенант резерву (6 жовтня 1915) Оберлейтенант запасу (31 грудня 1918) Гауптман (21 жовтня 1934) Майор (31 березня 1939) Оберстлейтенант (1 жовтня 1941) Оберст (1 квітня 1942)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Ганзейський хрест (Любек; 14 листопада 1917) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1939) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (28 вересня 1939) 1-го класу (20 листопада 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (16 червня 1940) Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (15 жовтня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (19 серпня 1942)
Література
Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9