Яли́нівка — село в Україні, у Летичівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 279 осіб.

Історія Колишня назва — Погоріла.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

31 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду через Погоріле проходила Подільська група (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки.

Колишній орган місцевого самоврядування — Ялинівська сільська рада.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Летичівської селищної територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Летичівського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.

Географія Село розташоване за 13 км від районного центру Летичів, за 55 км від залізничної станції Деражня на лінії Жмеринка—Хмельницький та за 65 км від міста Хмельницький. На відстані близько 2 км на південь проходить автомагістраль Хмельницький—Вінниця. До складу колишньої Ялинівської сільської ради входили також села Вербка, Лісо-Березівка, Росухувата, Москалівка, Новомиколаївка.

Територія села лежить у межах Верхньобузької височини, зокрема на Летичівській рівнині. Поверхня в межах села рівнинна, з абсолютними висотами 280–300 м над рівнем моря. Геоморфологічно місцевість характеризується змитими неогеновими відкладами та лесовидними суглинками.

У геоботанічному відношенні територія належить до Східноєвропейської лісостепової області, Летичівського геоботанічного району, де поширені дубові, грабові та дубово-соснові ліси, а також трав’янисті болота й заплавні луки.

Гідрографічну мережу становить річка Текуха (ділиться село на дві нерівні частини, менша з яких зветься Загреблею) — притока третього порядку Південного Бугу. Також на території розташовані озеро Беркове, ставок і меліоративна сітка каналів.

Клімат атлантико-континентальний, характерний для західної частини України: з м’якими зимами з відлигами та помірно теплим літом, із відносно високим рівнем зволоження.

Ґрунтовий покрив переважно супіщаний, зустрічаються суглинкові та торфово-болотні ґрунти. З корисних копалин поширені пісок і глина.

Походження назви Вперше село Погоріла згадується в історичних документах у XVIII столітті. Після третього поділу Речі Посполитої (1795 року) село входило до складу Літинського повіту Кожухівської волості Кам’янець-Подільської губернії. У 1935 році його віднесено до складу Летичівського району Кам’янець-Подільської області. Сьогодні населений пункт має назву Ялинівка та входить до складу Хмельницької області.

Щодо походження первісної назви «Погоріла», існує кілька версій:

Версія про графа Погорелова. За переказами, село отримало назву на честь графа Погорелова, якому ці землі нібито подарувала імператриця Катерина II під час подорожі через Україну до Німеччини. До її приїзду вздовж дороги було висаджено кілька рядів лип. Частина цих дерев збереглася донині й нині має статус пам’ятки природи. Версія про пожежі. За іншими свідченнями, на місці сучасного села колись був густий ліс, де ховалися втікачі від панського гніту. Там виник перший хутір, дерев’яні будівлі якого неодноразово знищували пожежі. Через це поселення отримало назву Погоріла. Версія про прізвище першого поселенця. Існує також припущення, що назва походить від прізвища першого жителя — Погорелов. У «Трудах Подольского историко-статистического комитета» (під ред. Є. І. Сіцінського) зазначено, що першими поселенцями у XVIII столітті були російські "розкольники", які мали власну дерев’яну каплицю. Згодом вони були вислані до Вінницького повіту тодішнім власником села Ярошинським.

У 1967 році село Погоріла перейменовано на Ялинівку — за аналогією з іншими населеними пунктами краю, назви яких пов’язані з деревами, поширеними у місцевій флорі.

Топоніміка У 1798 році Погоріла вважалася приписаним селом до Вербки-Казьонної (Летичівського повіту), що розташована за 3 км на південний захід.

На початку XIX століття православні жителі Погорілої відремонтували каплицю, залишену "розкольниками", та переобладнали її під церкву. Перша служба у відновленому храмі відбулася 25 грудня 1806 року. Споруда проіснувала до 1870 року, коли згоріла через пожежу. У 1877 році в селі збудували нову дерев’яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка була знищена під час Другої світової війни. При храмі діяла трикласна церковно-парафіяльна школа.

На території Ялинівської сільської ради розташовані також села:

Розсохувата — найдавніше поселення округи. У XVI ст. воно входило до боярських володінь, а 1588 року було подароване королем Сигізмундом-Августом Філону, Борису й Карпу Бухновським. Давні назви села — «Воха» або «Росоха». У XVII ст. належало Хмельницькому староству, згодом входило до господарства магнатів Жевуських, а пізніше до Новокостянтинівського ключа. У XIX ст. переходило у власність князів Чарторийських, Ярошинських та Кочубеїв. Лісо-Березівка — отримала назву від березових лісів, що її оточують.

На території села та навколишніх місцевостей поширені топоніми:

Озеро Беркове — ставок, викопаний на землях власника з прізвиськом Берко. Кравернецький ліс — названий від зниклого села Краварня, жителів якого переселили до Вербки та Ялинівки. Урочище Вила — система ярів, форма яких нагадує сільськогосподарське знаряддя. Загребля — історична частина Ялинівки, розташована за греблею через річку Текуху. Річка Текуха — притока Південного Бугу, що протікає через село; відзначається безперервною течією.

За свідченнями місцевих жителів, у минулому в межах сільської ради існували також поселення:

Краварня, Прилуки, Телепеньки, Хутір.

Більшість із них зникли у період колективізації. Зокрема, Прилуки були відомі великими садами (збереглися місцеві назви «Сади Симиренків», «Рокотів садок», «Осташевський садок»), а Телепеньки розташовувалися поблизу сучасної траси Хмельницький—Вінниця.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,92 % російська 1,08 %

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область) Галерея

Примітки

Посилання

Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011. Погода в селі Ялинівка