Судивой Волімонтович, також Судзи(і)вой Волі(и)мунтович ( поч. XV століття — після 1459) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, староста (намісник) ковенський (1431-1432, 1447-1459), канцлер князівський (1441-1444), намісник смоленський (1445-1447)Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 2 т. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — 2-е выд. — Мінск: БелЭн, 2007. — с. 600., каштелян віленський (1451-1458)Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 2 т. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — 2-е выд. — Мінск: БелЭн, 2007. — с. 409.

Життєпис Народився, ймовірно, на початку XV століття у сім'ї литовського боярина , належав до одного з найбагатших литовських родів Волімонтовичів. Писався у документах «із Дзєволтува» (тепер — біля Укмерге) — імовірно саме там і народився. Мав 6 братів — Явнута, Румбольда, Кезгайла, , та СегебутаWładysław Semkowicz, Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 7.. Із дружиною невідомого імені мали сина Станка (Станіслава), пізнішого маршалка господарського і засновника роду Станкевичів (Станковичів), та доньку невідомого імені, дружину , троцького воєводи.

Вперше згадується у документах навесні 1431 року як староста ковенський, брав участь у посольстві великого князя Свидригайла до великого магістра Тевтонського ордену Пауля фон Русдорфа у Марієнбурзі. Цього ж року разом із братами брав участь у Луцькій війні, підписав перемир'я з Польщею 1 вересня 1431 року у Чарторийську. Був також серед підписантів Христмемельського договору з Тевтонським орденом 15 травня 1432 рокуДайліда Алёхна. Пачаткі Вялікага Княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — с. 205., брав участь у польсько-орденських переговорах у серпні цього ж року.

Після державного перевороту у Великому князівстві Литовському 1 вересня 1432 року та приходу до влади Сигізмунда КейстутовичаГрыцкевіч А. Жыгімонт Кейстутавіч // ЭГБ. — Мн.: 1994. — Т. 2. — c. 379., брати Судивоя потрапили в опалу та були ув'язнені. Того ж року Явнут, Румбольд, Гудигерд та Шедібор Волімонтовичі були страчені за підтримку Свидригайла, Кезгайлу та Судивою вдалось зберегти життяЦішчанка В. В. Велікакняжацкая ўлада ў ВКЛ у 30-я гг. XV ст. // Веснік БДУ. Сер. 3. — 2005. — № 3. — с. 5.Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст. — 2-е выд. — Смаленск, 2014. С. 319.. Останній втратив уряд старости ковенського, хоча й не був звинувачений у підтримці СвидригайлаLidia Korczak, Monarcha i poddani: system władzy w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie wczesnojagiellońskim, Kraków, Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica», 2008, s. 112.. Потім на боці Сигізмунда Кейстутовича був підписантом Гродненської унії 1434 рокуДайліда Алёхна. Пачаткі Вялікага Княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — с. 206..

Судивой швидко став наближеною особою нового великого князя Казимира, з 1441 року був його канцлером. 1445 року взяв участь у поході литовського війська на московські земліДайліда Алёхна. Пачаткі Вялікага Княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — с. 207., під час якого були нанесені удари по Козельську, Можайську, Калузі; з вересня цього року став намісником смоленським. Протягом 1445—1448 років неодноразово був послом до Тевтонського ордену. Влітку 1447 року був знову призначений старостою ковенським, а з 1451 року отримав уряд каштеляна віленського, який забезпечив йому стале місце у великокняжій раді. Засвідчив серед інших грамоту великого князя Казимира митрополиту Київському 1451 рокуДайліда Алёхна. Пачаткі Вялікага Княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — с. 336.. Брав участь у приєднанні Волині до складу Великого князівства Литовського 1452 року.

Під час Тринадцятирічної війни вплинув на збереження у ній Великим князівством Литовським нейтралітету, підтримував зв'язки із тевтонськими високопосадовцями. Востаннє згадується у документах 2 квітня 1459 року як свідок привілею для свого племінника, Михайла Кезгайловича, на маєток Железниця. Імовірно, невдовзі після цього помер.

Родовий маєток: Дзєволтув біля Вількомира. Пізніше отримав 30 конярів у Онікштах, можливо також, Ботоки (Батакяй) у Жемайтії та на Мінщині.

Підписи та печатки на документах До акту Чарторийського перемир'я (1431) привісив печатку з написом латиноюБучинський Б. Кілька причинків до часів вел. князя Свитригайла (1430—1433) // ЗНТШ. — Т. 76. — Львів, 1907. — с. 135—137.: † sigi… sudivolonis …montow

Да акту Гродненської унії (1434) привісив печатку з гербом «Задора» і готичним написом латиноюAkta unji Polski z Litwą, 1385—1791, Kraków, 1932, s. 101.: † s sudivoionis: de daviltov

Примітки

Джерела Krzysztof Pietkiewicz, Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI wieku. Ze studiów nad rozwojem własności ziemskiej w Wielkim Księstwie Litewskim w Średniowieczu, Poznań, 1982 (=Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Seria Historia Nr 99), 164 s., mapy. Lidia Korczak, Polityka wschodnia Kazimierza Jagiellończyka w latach 1440—1449, [w:] Analecta Cracoviensia. 1987. ХІХ. S. 277—294 (283—284). Lidia Korczak, Sudywoj (Sędziwój) Wolimuntowicz z Dziawołtowa h. Zadora, [w:] PSB. T. XLV/3. Warszawa; Kraków, 2008. S. 354—356. Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413, [w:] Lituano-Slavica Posnaniensia. Studia historica, III, Poznań, 1989, s. 7—139, il. Полехов Сергей. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века. — М.: Индрик, 2015. 711 с., ил. Пятраўскас Рымвідас. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст. Склад—структура—улада. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. 385 с.