Ма́ліївці — село в Україні, у Новодунаєвецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Географія Подільське село Маліївці розташоване на подільській височині, в південно-західній частині України, за 55 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Через село протікає струмок, що впадає в річку Ушку (притока Ушиці).
Клімат Маліївці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Пам'ятки
Палацо-парковий ансамбль створено наприкінці XVIII ст. як резиденцію польських шляхтичів Орловських за участю архітектора Доменіко Мерліні, паркобудівничої родини Орловських Діонісія МакКлера, садівника Д. Клігера.
Збереглися палац, побудований 1788 р. у стилі класицизму, водонапірна вежа висотою 25 м, молочарня, кам'яний мур парку та внутрішнього саду (2 га), міст, джерело питної води з барельєфом лева та невеликим басейном, два ставки (0.3 та 0.5 га, на більшому — острівець), природні джерела.
Особлива історична та релігійна цінність — скеля вапняку з 18-ти метровим штучним водоспадом та двоповерховим гротом.
Малієвецький парк розташований на яскраво вираженому рельєфі, який утворює глибоку балку з похилим схилом, струмок, що впадає в річку Ушку (притока Ушиці), та мальовничі ландшафти, що безпосередньо прилягають до парку.
Поблизу Маліївців розташоване давньоруське городище.
У Маліївцях знайдено бронзову булаву доби раннього заліза. Поселення черняхівської культури. Поблизу села, в урочищі Тягін, знайдено декілька десятків римських монет. На схід від села, на горі — городище, по дорозі на село Міцівці — курган.
Освіта Малієвецький Навчально-Виховний-Комплекс (Загальноосвітня школа I—II ст, ДНЗ) — навчальний заклад, який сьогодні налічує 40 учнів та 23 вихованці ДНЗ, яких навчають та виховують 13 педагогів. Директор НВК — Онищук Валентина Анатоліївна. Заступник директора — Пянтковська Ліля Володимирівна.
Освіта в Маліївцях на межі XVIII—XX ст. Як свідчать історичні джерела, освітнє життя в Маліївцях розпочалося ще на початку XVIII ст. тоді, коли маліївецькі землі перейшли до рук подільського земського судді Вавжинця Пепловського, який вирішив відновити зруйнований у середині XVII ст. монастир. Монастир був готовий до 1708 року й офіційно почав діяти з 25 жовтня 1708 року як греко-католицький Чину Василіян, а настоятелем, з дозволу кам'янецького єпископа, призначено Антонія Янишкевича. При Малієвецькому василіянському монастирі відкрили «латинську» школу, де навчали німецької мови та конвікт для навчення дворянських дітей.
Малієвецька школа була покликана «навчати і виховувати у польському дусі». На утримання і покращення становища школи збиралися пожертви з дворян. Найбільшого піднесення духовне і освітнє життя зазнало на час перебування ігуменом монастиря з 1735 по 1746 роки Гавриїла Кунича. Греко-католицький Чин Василіян організований за зразком католицьких чернечих орденів і навіть мав собі значне число римо-католиків, кількість яких з часом збільшувалась.
Після анексії Правобережної України Росією вектор духовно-культурного та освітнього розвитку Поділля повернув у бік Російської імперії. У краї цілеспрямовано реалізовувалося два самостійні курси, які, незважаючи на неоднаковість кінцевої мети, нещадно руйнували все українське. Перший спрямовувався на русифікацію корінного населення, запровадження російської мови і російського духу в діяльності державних органів, офіційного діловодства, православної церкви, закладів освіти та різноманітних громадських інститутів. Другий курс був тісно пов'язаний з активізацією польського елементу; у напрямку колонізації українців шляхом посилення впливу римо-католицької церкви і створення та діяльності мережі польських навчальних закладів.
З 1795 року у малієвецьких василіян відібрали церкву й передали для користуванням московським православним, а латинська школа стала приходською. Верховна влада над приходськими школами належала самому єпископу, який здійснював владу через деканів і приходське духовенство. Один раз на рік вони перевіряли стан шкіл. Приходський священник здійснював нагляд над школою. Він приймав учителя на роботу і видавав йому платню, спостерігав за його викладанням і моральним обличчям, а в разі, коли вчитель не справлявся зі своїми обов'язками, мав право його звільнити. Програма приходської школи обіймала такі предмети: катехізис, Закон Божий, читання і письмо польською та російською мовами, початки арифметики, правила моралі і громадської поведінки, короткий нарис історії Старого і Нового заповіту та латинську мову.
Подільський краєзнавець Левко Миколайович Куземський, досліджуючи історію Малієвець, писав, що у 1862 році зусиллями молодого священика Григорія Хрисанфовича Кондрацького було відновлено діяльність приходської школи, яка функціонувала при церкві. За словами Л. М. Куземського, Г. Х. Кондрацький був «…передовою, культурною і далекоглядною людиною, мав прогресивні погляди на життя. Він дбав про те, щоб сільські дітлахи навчалися грамоти і багато для цього зробив…». У школі навчалися діти із сіл Малієвець та Слобідки Малієвецької. Багато селян віддали своїх дітей до школи. Священник сам навчав дітей, старався забезпечувати учнів шкільним приладдям, складав програму та розклад занять.
У 1884 році після прийняття «Правил про церковнопарафіяльні школи» ЦПШ офіційно стали називатися церковнопарафіяльними, у яких 50 % змісту навчання складали дисципліни релігійного характеру. Відомо, що у 1888 році для виконання учительських обов'язків було призначено Пилипа Кульчицького, сина псаломщика, з окладом 50 рублів, який закінчив курс початкового народного училища. На той час в школі навчалось 40-50 дітей. Школа розміщувалася в одному невеликому будинку, поділеному на три частини: житло вчителя, склад для дров, та клас для навчання. Приміщення розташовувалося у центрі села на пагорбі поблизу Липового шляху, там, де сьогодні перетинаються вулиці Горького і Набережна. У класі стояло 4 довгих парти, за якими сиділо більш як по 10 дітей. Навчальними предметами, які велися в школі були: Закон Божий — вивчення молитов, катехізису, читання і письмо, та початки арифметики. Викладання велося російською мовою. Навчання починалося з молитви і закінчувався молитвою або співом. Усі записи велися у класному журналі. Вчитель зобов'язаний був вести записи пройденого з учнями матеріалу та відмічати акуратність відвідування дітьми школи. Програма була розрахована так, щоб учні, опанувавши її, успішно складали екзамени. На екзамені завжди були присутні отець благочинний та місцевий священник. Відомо, що в період до 1895 р. священнослужителем у Малієвецькому приході до середини 1880-х рр. служив Григорій Кондрацький, а в наступному, після нього десятилітті — Андрій Чернявський, з 1895 по 1914 рік — Володимир Гандзінський, а з 1914 року до 1963 року Микола Куземський. Випускники отримували свідоцтво про закінчення повного курсу однокласної церковнопарафіяльної школи. У шкільному краєзнавчому музеї експонуються свідоцтва Теслі Павла за 1888 рік та Герасимова М. П. ювілейне за 1913 рік з нагоди 300-річчя династії російських імператорів Романових. Довгий час зберігалася печатка цієї школи, яка була передана у Дунаєвецький історико-краєзнавчий музей. У ЦПШ розпочав свою вчительську діяльність Гуцал Іван Калинкович, який прибув у Маліївці на початку XX ст. і працював тут до кінця 30-х років.
Іван Калинкович був найкращим представником народного вчительства, який усіма силами старався покращити освітній і культурний рівень дітей сільських трударів. Іноді йому доводилося заміняти лікаря, адвоката, агронома, був змушений брати участь у попередженні та ліквідації епідемічних та епізодичних захворювань, проводити серед населення пропаганду санітарно-гігієнічних умов та сільськогосподарських знань, навіть вести боротьбу з пияцтвом. З 1907 року на Поділлі земства отримали змогу відкривати школи. 1912 році у Маліївцях земством було збудовано нове кам'яне, з залізним дахом приміщення, з квартирою для вчителя та підсобною будівлею. Однокомплектну з трирічним терміном навчання школу маліївчани називали «земською» або «народною». Першого року навчалося 30 дітей. Спочатку навчала грамоти сільських дітлахів Зіна Петрівна Ковальська, потім Зелінський, а пізніше Гуцал Іван Калинович. З переходом Гуцала І. К. в земську школу Маліївцях стала діяти одна школа. У малієвецькому новозбудованому приміщенні земської школи, крім класних кімнат і кімнати для вчителя, була ще й кімната для зберігання книг та шкільного приладдя.
Стан освіти в Маліївцях у 1920—1950-ті рр. З 1918 року в Маліївцях діяла чотирикласна початкова школа, яка розміщувалась у приміщенні земської школи. Ймовірно, що однокласна земська школа з трирічним терміном навчання була реорганізована у двокласну з чотирирічним терміном навчання. Навчання у школі велося українською мовою. Саме в період української революції керівництво УНР, Української Держави, докладало багато зусиль для становлення української національної школи. У колишній конторі панського фільварку (тепер тут відділення зв'язку) була відкрита початкова школа з польською мовою навчання, тут викладала колишня гувернантка поміщиці з с. Проскурівка П. Фронскевич.
З 1921—1922 рр. початкова школа стала працювати як єдина трудова чотирикласна школа. До навчання запрошувалися як діти з 8 років, так і дорослі. У 1923 році в Україні було утворено товариство «Геть неписьменність!». В Україні його, як надзвичайну комісію з ліквідації неписьменності, очолив голова ВУЦВК Г. Петровський.
Такі ж початкові школи діяли у Слобідці Малієвецькій і Сприсівці. Слобідо-Малієвецька школа була збудована, завдяки ентузіазму сільської молоді та допомоги досвідчених сільських будівників. На кінець 1933—1934 рр. у Малієвецькій школі налічувалось 98 учнів. З 1938 року в Маліївцях почала діяти семирічна школа. Школа розмішувалася у 3-х приміщеннях.
В 1940 році тут працювало 11 вчителів, які навчали 182 учні. Серед них директор школи Степан Полікарпович Мокрицький, вчителі Петро Васильович Ільницький, Володимир Михайлович Заєць. У 30-ті роки минулого століття Малієвецьку семирічку очолювали Л. І. Вишневський, М. Ф. Марутовський У Слобідсько-Малієвецькій початковій школі директорували Войнаровський, Лех, О. Федоров.
В часи німецької окупації школа в Маліївцях практично не діяла. Та колишній директор школи Степан Полікарпович Мокрицький зумів організувати навчання. Маючи свої підручники, щось зібрав у населення так і навчав сільських дітлахів грамоти. Інші вчителі теж надавали дітям консультації. Після смерті Семена Полікарповича у 1942 році навчання в Маліївцях припинилося. Лише в 1944 році, після повернення села під радянську владу, Малієвецька семирічка запрацювала. На 1 вересня 1948 року в малієвецькій семирічці нараховувалося 153 учні, а через рік, у 1949 році—180.
У післявоєнний період у Слобідо-Малієвецькій початковій школі працювали Аделя Корнілівна Кшемінська, Саніслава Йосипівна Садовська, Надія Андріївна Чайка, Петро Васильович Ільницький, Антон Петрович Защинський. У 1950 році директором Малієвецької школи було призначено Свинарчука І. К., який працював на цій посаді до 1985 року. Уродженець с. Сприсівка, учасник Другої Світової війни, він закінчив Чернівецький учительський інститут та Станіславський педінститут, раніше працював вчителем фізвиховання та географії в Сприсівській семирічці, директором Корначівської школи.