«Цар (фільм 2009)» (рос. Царь)— російська історична драма режисера Павла Лунгіна, яка розповідає про декілька років з життя першого царя Московії Івана Грозного, його взаємини з митрополитом Московським Пилипом і події епохи опричнини. РПЦ протестувала проти прем'єри називаючи фільм "росіянофобським".
Сюжет Дія фільму відбувається в 1566—1569 роках, в розпал опричнини та Лівонської війни. Історія починається коли Російська Православна Церква після зречення Афанасія залишається без митрополита, і Іван IV кличе до себе друга дитинства, ігумена Соловецького монастиря Пилипа Количєва. Фільм разбито на чотири частини:
1. Молитва царя Іван Грозний молиться і просить Господа допомогти йому у всіх його справах. Тим часом до Москви їде ігумен Пилип, і по дорозі рятує дівчинку Машу, яка втекла від опричників що вбили її батька. Іван Грозний пропонує Пилипу стати митрополитом Московським, але той спочатку відмовляється. Ігумен зустрічає у місті свого племінника Количєва, який їде на війну і радить ігумену тікати подалі від царя, оскільки вижити поряд з ним він не зможе. Цар знову приходить до Пилипа, дарує Маші ікону Богородиці і все-таки вмовляє Пилипа стати митрополитом. Той у свою чергу побачивши жахи, що творяться опричниками, намагається переконати царя не бути настільки жорстоким і виявляти милість до ворогів.
2. Війна царя Племінник ігумена бере участь у кровопролитному бою за контроль над литвинським (білоруським містом Полоцьком. Там же з'являється дівчинка Маша, яка втекла з іконою Богородиці від царя. Московити чують наказ "до мосту можна — за міст не можна, там Полоцьк". Війська Речі Посполитої та Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського просуваються, племінник митрополита намагається зруйнувати міст, дівчинка пускає ікону по течії, вона торкається моста, і завдяки цьому він руйнується. Воєводи повертаються з Полоцька до Москви, проте стає відомо, що польсько-литвинські війська обійшли місто з тилу і Полоцьк сам відчинив їм ворота. Цар у страшному гніві, він хоче стратити всіх воєвод. Пилип укриває їх у себе, чим додатково накликає гнів царя. Воєвод арештовують. Малюта Скуратов ставить їм клейма на груди. Цар наказує Пилипу самому вершити суд, на якому всі воєводи зізнаються у зраді. Розуміючи, що вони кажуть неправду, Пилип відмовляється підписати їм смертний вирок. Тим часом цар готує для воєвод страшну кару: він випускає їх по одному на арену з ведмедем. Вбивши двох воєвод, ведмідь нападає на третього, Количєва. У цей момент на арену вибігає Маша з іконою Богородиці в руках та намагається зупинити ведмедя. Той залишає Количеєа і одним сильним ударом лапи вбиває Машу. Митрополит Пилип шокований безглуздою жорстокістю московського царя. Розуміючи безплідність своїх спроб переконати його відмовитися від нелюдства, митрополит спускається на арену, підіймає ікону і йде з нею геть.
3. Гнів царя Під час служби в соборі Пилип не дає благословення цареві кажучи що "не бачу я правителя, ні в одязі цьому ні у справах його", цар у шаленій люті позбавляє митрополита сану і змушує спостерігати страту його племінника на дибі. Самого Пилипа цар вирішує помилувати, але засилає його довічно в монастир, де той утримується як звичайний в'язень, у кайданах, позбавлений навіть води.
4. Веселощі царя Генріх фон Штаден (німець на службі у Івана Грозного) будує «тортурове містечко», куди планується скликати народ на гуляння та споглядання катувань засуджених. Під час огляду містечка царський блазень Вассіан цитує Апокаліпсис, порівнюючи Марію Темрюківну (дружину Івана Грозного) з Вавилонською блудницею, за що цар спалює його живцем на багатті. Тим часом у монастирі з Пилипа після численних молитв спадають пута, а сам він отримує дар зцілення та передбачення. Він попереджає архієпископа Пимена, що «від цього дня на третій з'явиться Сатанаїл і я відійду. Гріх моєї смерті на братів покладуть», тобто їх звинуватять у його смерті. Пилип закликає їх тікати та рятувати себе. Однак ігумен, і майже всі ченці залишаються з ним. Приїжджає цар, проте Пилип знову звинувачує його у жахливій жорстокості і відмовляє у благословенні; за наказом царя Скуратов своїми руками вбиває Пилипа (душить). Незважаючи на наказ Скуратова принести йому труп, ченці відспівують Пилипа в дерев'яній церкві і замикаються у ній; опричники спалюють церкву з людьми, які там знаходяться.
У фіналі фільму цар приходить у «тортурне містечко» і всю ніч чекає на початок «веселощів». Попри наказ з'явитись, ніхто не приходить. «Де мій народ?», — запитує цар. Потім він молиться, потім знову запитує: «Де мій народ?…».
В ролях Петро Мамонов — Іван Грозний Олег Янковський — митрополит Пилип Раміля Іскандер — Марія Темрюковна Олександр Домогаров — Олексій Басманов, опричник Настя Донцова — Маша, сирота Іван Охлобистін — царський блазень
Див. також Велике князівство Московське Московія
Посилання Фільм на платформі ютуб ЦАРЬ - Фильм / Историческая драма.