Парк Краківський імені Марека Ґрехути ()– міський парк у Кракові, названий на честь Марека Ґрехути. Розташований у дільниці V Кроводжа між вулицями Чарновеською () на півдні, Шимановського () на заході, Площі Інвалідів () і Королівською () на півночі та Алеєю Адама Міцкевича () на сході. Площа парку 5,34 га, за іншими даними 4,77 га.

Історія Парк заснований за межами тогочасного Кракова, у Чарній Всі та частково в Новій Всі Станіславом Реманом — підприємцем і ресторатором, а на той час міським радним, як відповідь на потреби нового місця відпочинку та розваги для мешканців Кракова. У 1885 році Реман орендував у війська під парк територію площею приблизно 7 га у смузі укріплень наприкінці вулиці Кармелітської. Парк відкрито в 1887 році.

На основі історичних досліджень виділяють чотири фази розвитку Краківського парку:

Фаза I Тривала приблизно з 1885 року до 1938 року. У той час Краківський парк мав характер народного саду (так званого foksal), який забезпечував розваги для мешканців за зразком віденських. Домінувала геометрична композиція з центральною восьмикутною площею та розважальними закладами, розташованими в північній частині парку, наприклад, ресторан, кав'ярня, кондитерська, музичні павільйони, гойдалки, боулінг, басейн, капличка, а також зимова гірка та Літній театр. Цей театр, також відомий як «Розмаїтості» () або «Людовий» (), розташований біля головного входу з вулиці Кармелітської, був відкритий у 1893 році. Саме на цій сцені 23 липня 1898 року відбулася прем'єра водевілю Константія Крумловського «Королева передмістя». Спочатку це була невелика дерев'яна будівля з невеликою сценою, але поступово її розширювали в 1896, 1902, 1905 і 1907 роках. У 1914 році зала могла вмістити 634 глядачі сидячи і близько 120 стоячи. Директором театру на той час був Едмунд Риґер. У серпні того ж року театр перенесли на вулицю Райську. Приміщення, яке займав Літній театр, пізніше використовувалося для оперети. Композиція центральної частини містила менше будівельних об'єктів, а функція була більше прогулянковою, що складалася з семи паралельних доріжок, пересічених поперечними доріжками. У цій частині був прямокутний ставок. У південній частині парку, на нинішній вулиці Чарновейській, була будівля Чарновейської митниці, господарські будівлі та городи овочеві. У західній частині, з боку нинішньої вулиці Шимановського, була територія, призначена для фізичних вправ, де в 1905 році був заснований невеликий звіринець, власником якого був Антоній Мусьолек. На території, огородженій парканом, були представлені серед іншого лами, ведмеді, вовки, пуми, леопарди, борсуки, лисиці, косулі, олені, бізони та дикобрази, а також птахи, що містилися в клітках, такі як орли, ара, філіни, какаду, фазани, голуби та кури. У такому вигляді звіринець проіснував до 1914 року. Пізніше на цій території розмістили школу верхової їзди та тенісні корти.

З півночі парк примикав до бастіону II «Нововейського», зі сходу до фортечного валу, на якому невдовзі після заснування парку були прокладені колії Окружної залізниці, із заходу до притоки річки Млинувка Крулевська (), води з котрої живили ставок у парку. У 1886 році була запущена друга лінія кінного трамваю за маршрутом Rynek Główny-ulica Szewska-Park Krakowski, що призвело до того, що парк відвідувала більша кількість краків'ян. 16 травня 1901 року лінію трамваю підключили до електричної тяги .

У 1906 році Краківський парк, внаслідок викупу гміною у війська старих фортифікаційних поясів, став власністю міста. У 1909 році в рамках реалізації Регуляційного плану Великого Кракова Чарна Весь була включена в межі міста, в якому розташувався Краківський парк. У 1910 році було завершено конкурс містобудування, на якому були подані різні концепції просторового розвитку для Краківського парку та району Чарна Весь і Нова Весь, які були нещодавно приєднані до міста, а пізніше Алеї Трьох Пророків (). Серед надісланих робіт були пропозиції щодо будівництва будівлі Народного театру на площі Інвалідів () поблизу парку, пропозиція Яна Раковича, автора 2-ї премії конкурсу, передбачала перетворення Краківського парку на великий зоологічний сад, а також концепцію лауреата ІІІ премії Станіслава Голінського, яка передбачала перетворення парку на сад Виспянського зі статуєю поета. Були також пропозиції продовжити вулицю Кохановського в бік Чорної Вісі та перерізати нею парк. У 1911 році Обхідну залізницю було ліквідовано, а на її місці прокладено Алеї Трьох Пророків. З 1920-х років аж кінця 1930-х років вулиці, що межують із парком — Шимановського, Леа, площа Інвалідів — послідовно забудовуються модерністськими кам'яницями та ущільнюється забудова Алеї Міцкевича. У 1920-х роках існував також нереалізований план повного перекриття Краківського парку адміністративними, житловими та громадськими будівлями. Зі старого планування мав бути збережений лише басейн і ставок. У 1930-х роках у зв'язку з розбудовою та регуляцією міста парк зменшився з початкових 7 га приблизно на 2 га. У міжвоєнний період парк мав лише спортивно-розважальну функцію, тому в його композиції було представлено менше декоративних рослин, кущів та багаторічних рослин.

II етап Це тривало приблизно з 1938 до 1950 року. Через забудову району у міжвоєнний період новими модерністськими житловими будинками високого стандарту для тих часів, попередня розважально-народна функція парку вже не відповідала йому. Незважаючи на те, що перші спроби змінити характер парку були зроблені ще з 1910 р. в рамках регулювання району, лише в 1937/1938 р. в інвестиційній програмі м. Краків було виділено суму 130 000 злотих згідно кошторису Управління садів на реконструкцію Краківського парку. У цей період також був розроблений проєкт відділом будівництва Управління розвитку міста, який передбачав повну зміну композиції та призначення парку. Композицію мали змінити з геометричної на більш невимушену, а функцію з розважальної на прогулянкову та дозвільну. На зміну колишнім прямим алеям прийшли нові, криволінійні, іноді на основі попередніх. Усі споруди парку, включно з басейном, демонтовано. Залишилися лише сторожка, трансформатор і ставок, який, однак, підлягали реконструкції та розширенню. На ставку запроектували два острови: «грушоподібний» з деревами та круглий з містком та альтанкою. Цей круглий острів був розміщений у проекті саме на місці круглого газону з басейном з першої черги, тож певною мірою він поєднав два планування. У північній частині парку, навпроти головного входу, також було спроектовано будівлю кафе, яка, як і весь проект ставка, так і не була реалізована.

Будівельні роботи тривали з 1938 по 1939 роки, коли їх перервала війна. Під час Другої світової війни та нацистської окупації деякі перетворення в парку також були зроблені німцями, але через існуючу ситуацію оригінальний проект розвитку парку від 1938 року так і не був повністю реалізований . З 20 червня 1942 року Краківський парк почав передаватись у виключне користування німцям.

ІІІ етап Це тривало приблизно з 1950 по 2017 рік. Після Другої світової війни, у зв'язку з попередньою зміною характеру району та подальшим розвитком міста, парк, який півстоліття тому знаходився за межами міста, опинився в його центрі. У післявоєнний час Краківський парк отримав ще одну функцію — транзитну. Терен, котрий перетинала велика кількість людей транзитом, напр. зі сторони розв'язки на площі Інвалідів до об'єктів Науково-технічного університету Гірничо-металургійної академії. Тому парк мав аж 12 входів, більшість із яких були побудовані після війни. Просторова композиція та планування доріжок залишилися майже такими ж, як і в II фазі. Основні зміни парку в 1950-х роках пов'язані з реконструкцією ставка, на якому з'явилися острів і фонтан, його обнесли муром. Також облаштували елементи для гри дітей та завершили посадки. У 1965 році Краківський трудовий кооператив «Граніт» як акт співробітництва збудував у парку нові сходи. У 1974 році в парку була розміщена група сучасних скульптур з металу, каменю та бетону. Вони надали Краківському парку своєрідну форму картинної галереї під відкритим небом. 14 липня 1976 року парк занесено до реєстру пам'яток. У 80-90-х роках ХХ століття з'явилися нові концепції на форму парку, зокрема проектування велосипедного маршруту між Віслинськими бульварами та житловий масив "Кроводжа Гурка" (Krowodrza Górka), котрий мав пролягати через його територію.

У 1994 році на замовлення муніципального консерватора пам'яток було розроблено проектну концепцію, яка передбачала об'єднання Краківського парку з площею Інвалідів, тобто його колишньою невід'ємною частиною, та впорядкування зелених насаджень шляхом видалення самосійних дерев, старих і хворих дерев чи занадто густих насаджень. Композиція мала залишатися переважно вільною, з елементами геометричної композиції лише в околицях майданчика розваг. У комунікаційному контексті концепція передбачала зменшення кількості нових входів до парку з вулиці Шимановського. На основі концепції розвитку парку 1994 року наступні були створені у 2004 та 2011 роках. Вони передбачали, окрім раніше запропонованого збільшення частки багаторічних і ґрунтопокривних рослин у складі парку, також обмеження кількості функцій, які виконує парк. У 2008 році ставок та острівець на ньому відремонтували та встановили новий фонтан.

Фаза IV Вона триває з 2017 року. Продовженням попередньої довготривалої проектної роботи над новою формою Краківського парку є проект ревіталізації 2016—2018 років. У його сферу входили всі питання інфраструктури парку, зокрема алеї, мала архітектура, інвентаризація зелених насаджень та збереження скульптур. На основі цього проекту у 2017 році було розпочато капітальний ремонт парку. Під час ремонту було видано розпорядження міського голови міста Кракова від 30 квітня 2018 року No 1097/2018 про прийняття та внесення на розгляд Краківської міської ради проекту рішення Краківської міської ради про присвоєння Краківському парку імені Марека Ґрехути, а також прийняття положення про парк та визначення його меж. Офіційне відкриття парку після реконструкції відбулося 2 червня 2018 року під час спеціально організованого пікніка з обширними майстер-класами та освітньою програмою. Церемонію відкриття здійснив мер Кракова Яцек Майхровський.

Після реконструкції Краківський парк постає в зовсім іншому вигляді, як місце експозиції 19-ти оновлених скульптур на тлі гладких газонів. Його збагатили луки, утворені багатьма видами багаторічних рослин і барвистими квітковими килимами, які збагачують колорит раніше переважно зеленого та одноманітного ландшафту. Доріжки були обладнані новим покриттям — переважно гравійним, лише на головній та найбільш відвідуваній алеї від головного входу біля площі Інвалідів до вулиці Чарновейської покладено асфальтне покриття. Встановлено нові світлодіодні ліхтарі. З'явилася нова мала архітектура, така як лавки, урни для сміття, стійки для велосипедів, столи для шахів і пікніка, столи для настільного тенісу, а також годівниці для птахів і ящики для гніздування. Також було модернізовано майданчик розваг, розташований у західній частині парку, з боку вулиці Шимановського. З'явився грабова кімната з читальнею та бібліотечкою для обміну книгами та місцем для гри в буль. Оновлений ставок-фонтан змінив колір чаші із синього на сірий. Для того, щоб зробити парк більш доступним для людей з обмеженими можливостями, з площі Інвалідів зробили пандуси. У парку є окрема зона для куріння. Ремонт коштував понад 6 мільйонів злотих.

Рослинність