Франц́иск Корн́еліс Д́ондерс () (27 травня 1818, Тілбург — 24 березня 1889, Утрехт) — нідерландський фізіолог і офтальмолог, піонер у галузі оптики, офтальмології та експериментальної когнітивної психології.Picture, biography, bibliography and digitized sources in the Virtual Laboratory of the Max Planck Institute for the History of Science

Родина Франциск Дондерс походив з католицької родини купця Яна Франциска Дондерса (1755—1819) та його дружини Агнес Елізабет Клари Хег (1781—1853), які проживали у місті Тілбург. Франциск мав 8 сестер і був наймолодшим серед них. Його батько був успішним торговцем, цікавився хімією, музикою та літературою. Коли Франциску було майже півтора року, його батько помер. Дальше його вихованням займалася лише мати.

Освіта Як єдиний син у сім'ї, Франциск був дещо розпещений, тому у віці семи років мати відправила його на навчання в школу-інтернат у Дуйзел (село поблизу Тілбурга). До одинадцяти років він навчався в пансіоні, а потім до свого тринадцятиріччя його персонально вчив засновник і директор школи Теодор Ігнатій Панкен. Під час навчання в школі Франциск привернув увагу своїм непересічним талантом, так що в одинадцять років зміг отримати посаду вчителя в місцевій школі, заощаджуючи таким чином кошти на навчання.

Спочатку його мати хотіла щоб він здобув релігійну освіту і став католицьким священиком, але ця ідея відпала під час Бельгійської революції 1830 року. 1831 року Франциск повернувся у Тілбург і пішов до французької школи, а звідти перейшов до латинської школи в Боксмері. Навчання в школі проводилося латиною під патронатом кармелітів, і школярів готували до релігійної служби чи навчання в університеті. Навчання у школі залишало багато вільного часу, який Франциск Дондерс заповнював пішохідними прогулянками вздовж берегів Маасу, полюванням, рибалкою, грою на скрипці. Пізніше він зазначав у своїх публікаціях, що в цей період мало дізнався про грецьку та латинську мови, нідерландську літературу, але тоді у нього розвинувся інтерес до природничих наук.

Очевидно це спонукало його в 1835 році вступити до Утрехтського університету і стати учнем військово-медичної школи та пізніше студентом медичного факультету. Під час навчання він виявив свою схильність до експериментальних досліджень, зокрема в галузі хімії. Після завершення навчання в університеті в 1840 році він отримав звання медичного офіцера та посаду гарнізонного лікаря у Вліссінгені .

Фахова, викладацька й наукова діяльність 13 жовтня 1840 року Франциск Дондерс отримав науковий ступінь доктора медицини, захистивши в Лейденському університеті дисертацію під назвою «Dissertatio inauguralis sistens observationes anatomico-pathologicas de centro nervoso» про два випадки менінгіту, пов'язаного зі спинномозковою рідиною. У 1841 році його перевели служити військовим лікарем до Гааги, де він зробив собі ім'я завдяки публікаціям у медичному журналі Boerhaave. У той час він також розширив свої знання в галузі літератури та мистецтва.

1842 року він був призначений лектором анатомії, фізіології та гістології у військово-медичній школі при Утрехтському університеті. Набуті знання та досвід дозволили йому розпочати власну наукову роботу. Тут Франциск Дондерс разом з Геррітом Яном Мюлдером і заклав основи гістохімії і зарекомендував себе як один із головних захисників нової теорії Шванна і Шлейдена, згідно з якою клітина є фундаментальним складником усіх живих тканин. Тут він також зробив свої перші експерименти з рухом людського ока, що зробило його піонером сучасної офтальмології. У 1844 році він виступив на конференції про тепло тварин, де продемонстрував, що терморегуляція спрямована не стільки на виробництво тепла для тіла, скільки на охолодження шкіри. Стаття на цю тему була опублікована в 1845 році, також містила дуже точне визначення принципу збереження енергії.

15 жовтня 1847 року Дондерс був призначений екстраординарним професором Утрехтського університету. Його інавгураційна лекція мала назву «Про гармонію життя тварин, відкриваючи нові закони» (. Він сам обрав навчальні дисципліни, які би хотів читати студентам: судову медицину, антропологію, загальну біологію і офтальмологію. У цей час його більше цікавила біологія та фізіологія. Офтальмологію він вибрав тому, що потребував засобів для утримання сім'ї. З цієї причини він взявся перекладати з німецької мови знаменитий трактат з офтальмології німецького офтальмолога , в якому його особливо зацікавила фізіологія зору. У своїй скромній лабораторії проводив досліди з обертанням ока, вивчаючи ентоптичні явища.

1851 року Дондерс відвідав Всесвітню виставку в Лондоні. Під час тритижневого перебування в Лондоні він познайомився з двома видатними клініцистами того часу — немецьким хірургом-офтальмологом Альбрехтом фон Ґрефе та британським хірургом, лікарем-офтальмологом сером Вільямом Боуменом. Після спілкування з ними, натхненний новими науковими ідеями в офтальмології, Дондерс після повернення до Утрехту зайнявся теорією та практикою очних хвороб.

Його авторитет в університеті був настільки високим, що його обрали ректором університету на 1852—1853 роки.

3 лютого 1854 року його призначили повним професором з фізіології Утрехтського університету.

1858 року Дондерс разом з Германом Снелленом на пожертви заможних мешканців Утрехта заснував шпиталь на 40 ліжок для людей із вадами зору (; скорочено: Ooglijdersgasthuis), який став практично-дослідницьким центром офтальмології зі світовим визнанням.Edwin Maes, Professor dr. Franciscus Cornelis Donders (Tilburg 27-5-1818, Utrecht 24-3-1889) Gravesite of Franciscus Donders. Шпиталь одночасно функціонував як самостійний навчальний заклад, де Дондерс був директором до 1883 р. Зараз Ooglijdersgasthuis є частиною Університетського медичного центру () Утрехтського університету. Заради роботи в шпиталі Дондерс відмовився від запрошення до Боннського університету на посаду професора фізіології, яке надійшло від видатного німецького фізика, психолога і фізіолога професора Германа фон Гельмгольца. Наступні роки були дуже плідними для вченого. З 1858 по 1864 він опублікував цілу низку робіт з офтальмології, які стали класичними. Після смерті його вчителя Шредера ван дер Колка в 1862 році він очолив кафедру фізіології. З часом (в 1866) для нього була створена нова фізіологічна лабораторія, устаткована за його вказівками.

Внесок в офтальмологію

У своїй науковій діяльності Дондерс був перш за все офтальмологом. Свої перші експериманти з рухом людського ока він розпочав ще у військово-медичній школі при Утрехтському університеті сучасної офтальмології. А остаточно утвердився у виборі офтальмології, як напряму професійної діяльності, після спілкування з Альбрехтом фон Грефе та Вільямом Боуменом.

Його аналіз руху очей, застосування циліндричних і призматичних окулярів при аметропії, дослідження акомодації, аномалій рефракції ока, відмінностей між пресбіопією та гіперметропією, дальтонізму збагатили дотихчасові знання про функціонування ока і стали новаторськими внесками в дослідження зору: Дондерс започаткував корекцію астигматизму циліндричними лінзамиCarl Hans Sasse: Geschichte der Augenheilkunde in kurzer Zusammenfassung mit mehreren Abbildungen und einer Geschichtstabelle (= Bücherei des Augenarztes. Heft 18). Ferdinand Enke, Stuttgart 1947, S. 43.. При цьому він домагався, щоб окуляри, які відпускаються за рецептом, виготовляли офтальмологи, а не ремісники. Був одним із перших, хто за прикладом Боумена застосував у діагностиці ока офтальмоскоп, винайдений у 1851 році Германом фон Гельмгольцом. 1863 році сконструював перший тонометр, прилад для вимірювання внутрішньоочного тиску.Instruments of science: an historical encyclopedia edited by Robert Bud, Deborah Jean Warner 1864 року він опублікував монографію «Про аномалії акомодації та рефракції ока»https://www.google.com.ua/books/edition/On_the_anomalies_of_accommodation_and_re/hjMJAAAAIAAJ?hl=uk&gbpv=1&dq=inauthor:%22Franciscus+Cornelis+Donders%22&printsec=frontcover, в 12 розділах якої були ґрунтовно описані характеристики лінз, аномалії рефракції, далекозорість і короткозорість, астигматизм, вади акомодації. Для кожного із дефектів зору запропоновані способи їх виправлення чи корекції. Сформулював закон, названий його прізвищем. Закон Дондерса, закон сталості орієнтування сітківки відносно зовнішнього простору, постулює, що кожне положення ока для будь-якого кута спостереження, горизонтального чи вертикального, знаходиться всередині орбіти обертання з точним центром на оптичній осі і що поворот очного яблука визначається відстанню предмета від середньої площини і лінії горизонтуDonders' law Mondofacto. Створив ідеалізовану модель оптики людського ока — «зменшене око». Модель «зменшене око» заміняє кілька заломлюючих тіл ока (рогівку, кришталик, склоподібне тіло) ідеальною поверхнею розділу повітря/вода, яка розташована на відстані 20 мм від моделі сітківки. Цю спрощену модель ока використовують студенти-медики під час вивчення таких дефектів зору, як рефракції, короткозорість і далекозорість, а також офтальмологи для спрощення обчислень корекційних лінз. Важливе значення мали його дослідження глаукоми та її різновидів, переклади німецьких підручників з офтальмології нідерландською мовою.

Внесок у когнітивну психологію

Ф. К. Дондерс став одним з піонерів запровадження метода ментальної хронометрії в когнітивній психології для визначення часу реакції організму на дію певного стимулу. Він припускав, що складний психічний процес складається з послідовності простих процесів, тривалість яких можна виміряти окремо шляхом порівняння часу реакції. Спираючись на дослідження Гельмгольца, Ф. Дондерс намагався підійти до фізіологічного аналізу психічних процесів за допомогою хронометричного експерименту. Він зайнявся виміром складних психічних актів, які включали процеси розрізнення і вибору відповідної реакції між двома або п'ятьма різними подразниками.

У своїх експериментах Дондерс вимірював час реакції за допомогою приєднання електрошоку до ноги випробовуваних. Вони максимально швидко реагували натисканням на кнопку (що підтверджувалося звуком), і ключ електротелеграфії показував, яка нога була під електрошоком. Він виявив, що прості реакції вимагають найменшого часу реакції, яка сповільнюється при додаткових розумових завданнях і потребує найбільше часу для виконання завдань з вибором.