Башкирський націоналізм (башк. Башҡорт милләтселеге; Başqort millәtselege) — політична ідеологія, заснована на ідеях єдності та згуртованості представників башкирської нації, яка ставить перед собою завдання збереження та розвитку башкирської ідентичності в умовах глобальних викликів та змін.

Охоплює різні політичні ідеології від ліберальних до ісламістських та пантюркістських поглядів та є відкритою до розширення.

Символіка Головним символом башкирських націоналістів є перший прапор Башкортостану або офіційний прапор Башкурдистану, першої республіки. Прапор був популяризований на початку дев'яностих, згодом його застосовували численні організації. У двадцяті з'явився такий самий прапор, але з додаванням білого півмісяця та п'ятикутною зіркою. Перший прапор активно застосовується всіма націоналістами незалежно від конкретних політичних поглядів. Крім цього використовується прапор Республіки Башкортостан, прапор Республіки Башкортостан без курая, прапор Салавата Юлаєва, а також прапори організацій.

Мета Виходячи зі статутів, заяв та політичної діяльності сучасних башкирських націоналістичних організацій («Союзу башкирської молоді»; «Кук Буре», «Башкорт»), можна приблизно визначити їх спільні цілі та ідеологічну мотивацію:

захист економічних, політичних, соціальних, юридичних прав та інтересів башкирського народу, об'єднання башкирських патріотичних сил у питанні захисту цих інтересів, збереження та розвиток рідної культури, підтримка історії та традицій своєї нації.

Більш пізні організації («БашНацПоліт», «Комітет Башкирського опору» також прямо заявляють про мету виходу Башкортостану зі складу Росії .

Претензії башкирських націоналістів Діяльність башкирських націоналістів здійснюється у розумінні ними нагальних проблем башкирської нації та вирішенням їх, просуванням національних інтересів башкир та захистом своєї культури та історії . Тому інтереси націоналістів часто прямо чи опосередковано протистоять інтересам про-московської влади.

Башкирські націоналісти вкрай негативно сприйняли введення Федерального закону від 03.08.2018 р. № 317-ФЗ, де вивчення державної башкирської мови стало необов'язковим, що привело до численних протестів . Також негативно були сприйняті спроби влади розпочати розробку шихана Куштау, внаслідок у 2020 чого пройшли протести на Куштау .

В іншому невдоволення башкирських націоналістів викликано:

відсутністю в Республіці Башкортостан бажаної пробашкирської політики; тотальною корупцією ; несправедливим розподілом доходів між імперським центром та Республікою Башкортостан ; екстенсивним природокористуванням ; незаконним видобутком природних ресурсів ; сировинною орієнтованістю економіки республіки та відсутністю сучасних, безпечних та екологічних виробництв V та VI технологічного укладу ; невирішенням давніх екологічних проблем, пов'язаних із забрудненням води, повітря та земель; відсутністю у столиці Башкортостану меморіального комплексу, присвяченого засновнику Республіки Башкортостан Ахмету Закі Валіді та зносом його бюста в Сібаї ; будівництвом православного храму на місці розкопок стародавнього башкирського міста-фортеці ; посиленням репресій щодо башкирських активістів та громадських працівників

Історія

Проблеми формування національної ідеї Участі башкир у духовному житті мусульманського світу перешкоджала архаїчність їхньої культури, а саме — відсутність власної преси, друкарень. Переважна більшість книг, що існували в їхньому середовищі, були рукописними, і часто, за словами Мухаметсаліха Уметбаєва, «башкирам залишається бути оповідачами своєї книги». Для того, щоб використовувати засоби комунікації, на межі XIX і XX століть, башкирам доводилося використовувати найпоширеніші мови, а саме російську та татарську .

Становлення та розвиток інтелігенції Лише мала кількість башкир мала можливість навчатися в російських школах та університетах (в основному в Москві, Санкт-Петербурзі, Казані та Іжевську), але отримані ними професії (військова справа, медицина, гірнича справа, сходознавство) не дозволяли їм впливати на духовне життя свого народу.

Незважаючи на серйозні труднощі, напередодні Першої світової війни сформувалося перше покоління башкирської інтелігенції. Більшість її представників були вихідцями з мусульманського духовенства і закінчили мектеби та медресе, проте мало хто мав європеїзовану вищу освіту. Російська статистика зафіксувала наявність цієї групи лише під час перепису 1897 р. Так, на території Уфимської і Оренбурзької губерній нараховано 363 башкирських інтелігента — переважно це були вчителі, лікарі та фельдшери, проте варто до них додати і частину мударисів (викладачів мусульманських шкіл), які у 1913 — 1914 роках складалися з більш ніж 2000 татар та башкир, які були джадідистами та намагались впроваджувати європейські методики навчання. (Чисельність башкир 1897 р. була не більше 960 000–1 010 000 осіб).

Наприкінці ХІХ ст. першими башкирськими інтелігентами було закладено основи башкирської літературної мови та почалося формування канону башкирської культури сучасного типу.

Башкирська суспільно-політична думка розвивалася на периферії процесів, які проходили на рубежі XIX — XX ст. серед російських мусульман, особливо у найактивнішої частини татар. Головною проблемою для башкирів була модернізація ісламського суспільства, тобто дискусії між джадидистами і кадимістами, а національне питання стояло у них на другому або навіть на третьому місцях. Башкирська мова (як і татарська) на той час не могла описувати соціально-політичну реальність у категоріях націоналізму і використовувала натомість поняття роду і племені чи умми . Слово «міллят» (національність) з'явилося в публікаціях башкирських авторів лише біля 1910 року.

Справжнім інтелектуальним потрясінням як для башкир, так і для всіх тюркомовних освічених російських мусульман стали лекції Ахмета Закі Валіді з історії тюрків (1909 р.), згодом опубліковані як книги «Історія тюрків і татар» (1912 р.).). В них минуле тюркомовних народів вперше тлумачилося у категоріях сучасної автору європейської, а не ісламської історіографії.

Прагнення з'ясувати походження башкир спонукало багатьох молодих авторів зайнятися історико-етнографічними дослідженнями. Хоча більшість їх робіт публікувалося в татарських періодичних виданнях і татарською мовою, вони описували башкир як самостійну етнічну групу. Серед цих творів можна назвати «Історію башкир» (1910 р.) та «Історію Пугачова» (1911 р.) Муніра Хадієва, «Чи зникнуть башкири?» (1912 р.)) Габдрашита Гумері, Мухаметші Бурангулова, Ахмета Закі Валіді . Вірші башкирською мовою та на башкирську тематику намагалася писати група поетів, серед яких був згаданий Шайхзада Бабич. Через деякий час ці роботи вплинуть на формування башкирської націоналістичної ідеології. Башкири скористалися можливостями що з'явилися в Росії після 1905 р. для суспільної діяльності, хоча нечисленні депутати Державної Думи від них перебували у складі мусульманської фракції та підходили до вирішення політичних проблем з традиційних загальноісламських позицій . Громадські організації, що виникли в Башкирії, в основному намагалися бути осторонь політичних дебатів, зосередившись на просвітницькій та благодійній діяльності. Однак вони грали велику роль у житті башкир, оскільки складалися з представників цього народу (наприклад, таким було «Мусульманське суспільство башкир Бурзянської волості» Оренбурзької губернії) і вимагали від влади вирішення найбільш актуальних для нього питань — переважно повернення незаконно захоплених у другій половині XIX ст. . земель, зняття обмежень користування лісами, і навіть реформ у сфері народної освіти. В останньому випадку ці організації наполягали, щоб навчання відбувалося башкирською мовою, а вчителями були башкири, тобто вони виступали проти пропаганди російської мови, який сприймався консерваторами як джерело псування вдач, і проти засилля серед учителів татар. Аналогічні вимоги звучали виступах башкирських депутатів Державної Думи.

Специфіка національної ідеї

Башкирський націоналізм виник у період з 1905 по 1914 роки хоча формально він не повністю відповідав науковим уявленням про це явище. Він етнізував політику, але в даному випадку був незрілим, бо не обстоював створення башкирської державності, а саме державність, є головною метою справжніх націоналістів. Звичайно, як і всякий націоналізм, башкирський висував мовні та економічні вимоги, але як тільки розмова заходила про супутників, він бачив у них мусульман, а не національність.

Яскравим прикладом є виступ у Державній Думі башкирського депутата Аліоскара Сиртланова, який заявив, що «кожна народність має право… на особливі вроджені права. Це право на захист своєї національної та релігійної самобутності», тобто «на релігійне та національне самовизначення».

Цей пасаж можна було б віднести до прояву класичного націоналізму, якби Сиртланов мав на увазі башкир, але він мав на увазі російських мусульман загалом, а не конкретну національність. Націоналістичний світогляд тоді вже існував, проте для його остаточного оформлення потрібно було лише замінити поняття умми на «міллят» (національність).

Башкирський національний рух Прорив у розвитку башкирської націоналістичної ідеології стався у 1917 р., невдовзі після Лютневої революції, у результаті став формуватися башкирський національний рух. Рух ставив за мету побудови національної державності та повернення відібраних у царський час земель. Політично активні башкирські кола, тобто інтелігенція та ряд великих землевласників, були готові укласти союз з усіма політичними угрупованнями тодішньої Росії, за умови, що ті погодяться повернути землі, надані переселенцям, і припинять вирубку башкирських лісів. Але башкири не зустріли розуміння з боку Тимчасового уряду . У Москві травня 1917 р. пройшов I Всеросійський з'їзд мусульман . 10 травня 1917 року у цьому з'їзді башкирськими делегатами було створено Башкирське обласне бюро організації та управління башкирським національним рухом. У складі бюро були А. Н. Ягафаров, С. Г. Мрясов , А. А. Валідов, Ю. С. Бікбов, Ю. Ю. Бікбов, А. С. Давлетшин, У. М. Куватов , Г. М. Куватов, Х. Ігліков, С. Ідельбаєв, Г. Мутін.

Створення бюро стало поворотним у розвитку башкирського національного руху, група вихідців з Уфімської та Оренбурзької губерній вирішила відокремитися від загальної мусульманської громади як політичне представництво етнічної групи, що населяє певний регіон . І хоча це не означало остаточного розриву з уявленнями про єдність російських мусульман, башкири стали на шлях, що веде до цієї мети.

Ключовою особистістю в башкирському національному русі і в націоналістичному середовищі є Ахмет Закі Валіді . Він є батьком-засновником Башкурдистану, першої башкирської республіки, і за сумісництвом вченим в галузі історії башкирського народу та тюрків . Його політична діяльність заслужила підтримку серед башкирських націоналістів, для деяких із них він є фігурою № 1 в башкирської історії. Особливу популярність набула його цитата: «Беҙ ҡыҙылдар ҙа түгел, беҙ аҡтар ҙа түгел, беҙ — Башҡорттар» «Beź qıźıldar źa tügel, beź aqtar źa tügel, beź — Başqorttar» (Ми не червоні, ми не білі, ми — башкири). Крім Ахмета Закі Валіді багато націоналістів виявляють повагу та інтерес до Салавата Юлаєва, Муси Муртазіна, Шайхзада Бабича, Карахакала, Аміра Карамишева, та до інших національних башкирських діячів.