Іван Адольфович Теодорович (, місто Смоленськ, тепер Російська Федерація — розстріляний , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, революціонер, народний комісар продовольства Російської Радянської Республіки. Член ВЦВК. Член ЦК РСДРП у 1907—1912 роках. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) у 1917—1918 роках.
Життєпис Походив із польської дворянської родини. Закінчив Вітебську гімназію (за іншими твердженням — виключений з восьмого класу за участь у революційному русі).
У 1894 році вступив на природничий факультет Московського університету. Заарештовувався як учасник студентських заворушень. З 1895 року приєднався до соціал-демократичного руху, член московського «Робітничого союзу», був організатором першого соціал-демократичного гуртка у Смоленську. Член РСДРП з 1898 року.
У 1900 році закінчив університет і перейшов на становище професійного революціонера.
У 1902 році — член Московського комітету РСДРП. У листопаді 1902 року заарештований і висланий до Якутської губернії на 6 років. Влітку 1905 року втік із Якутської губернії та виїхав за кордон до Швейцарії. У Женеві працював секретарем редакції газети «Пролетарій». У жовтні 1905 року повернувся до Росії. З жовтня 1905 по травень 1907 року — член Петербурзького комітету РСДРП.
У лютому 1908 року виїхав на Урал для ведення революційної роботи, але незабаром був заарештований. У травні 1909 року засуджений на 5 років каторжних робіт, а потім на поселення у Нижньоудинському повіті.
Після Лютневої революції 1917 року виїхав із місця заслання, у середині березня 1917 року прибув до Петрограда. З серпня 1917 року — товариш (заступник) голови Петроградської міської думи, потім член управи та особливої присутності із продовольства.
27 жовтня (9 листопада) — 19 листопада (2 грудня) 1917 року — народний комісар продовольства Російської Радянської Республіки.
Був прихильником створення однорідного соціалістичного уряду за участю меншовиків та есерів. Після того як ЦК РСДРП(б) відкинув угоду з цими партіями, Іван Теодорович 4(17) листопада 1917 року написав заяву про вихід із Ради народних комісарів, але до грудня 1917 року продовжував виконувати свої обов'язки.
У 1918 році — військовий комісар Оперативного відділу Всеросійського Головного Штабу.
Виїхав до Сибіру для відпочинку та лікування на кілька місяців, але після початку чехословацького заколоту був змушений залишитися там.
У 1919 році — член Оренбурзького губернського комітету РКП(б); секретар Центрального виконавчого комітету (ЦВК) Автономної Туркестанської СФР.
З листопада 1919 по січень 1920 року брав участь у радянському партизанському русі в Сибіру проти влади адмірала Колчака.
З січня 1920 року — член Революційної військової ради Запасної армії РСЧА.
23 жовтня 1920 — 1928 року — член колегії Народного комісаріату землеробства РРФСР. У 1921 році був 2-м заступником народного комісара землеробства РРФСР, членом Центральної комісії допомоги голодуючим при ВЦВК, завідувачем відділу тваринництва Народного комісаріату землеробства РРФСР.
22 травня 1922 — березень 1928 року — заступник народного комісара землеробства РРФСР.
Одночасно в 1926—1930 роках — директор Міжнародного аграрного інституту в Москві.
У березні 1928—1930 роках — генеральний секретар Селянського Інтернаціоналу.
У 1929—1935 роках — редактор видавництва Товариства колишніх політкаторжан та засланців і редактор журналу «Каторга и ссылка». Був автором низки праць з аграрного питання та історії революційного руху.
11 червня 1937 року заарештований органами НКВС. 20 вересня 1937 року засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР за звинуваченням в участі в антирадянській терористичній організації до смертної кари і того ж дня розстріляний. Похований на Донському цвинтарі у Москві.
Посмертно реабілітований 11 квітня 1956 року Військовою колегією Верховного суду СРСР.
Твори Про державне регулювання селянського господарства. Москва, 1921 Долі російського селянства. Москва, 1923, 1924, 1925 До питання про сільськогосподарську політику в РРФСР. Москва, 1923 Уроки союзу робітників і селян у СРСР. Доповідь на 2-му з'їзді Міжнародної селянської ради. Москва, 1925 Вісім років нашій селянській політиці. Москва, 1926 Питання індустріалізації та сільське господарство. Свердловськ, 1927 Історичне значення партії «Народної волі». Москва, вид. Політикаторжан, 1930 Про Горького і Чехова. Москва-Ленінград, 1930 «1 березня 1881 року». Москва, 1931
Примітки
Джерела Теодорович Иван Адольфович Теодорович И. А. // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е изд. Москва: Советская энциклопедия, 1969—1978