Лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери та квір- люди (ЛГБТК) у Польщі стикаються з правовими проблемами, з якими не стикаються мешканці, що не належать до ЛГБТК. Згідно зі звітом ILGA-Europe за 2025 рік, стан прав ЛГБТК у Польщі є одним із найгірших серед країн Європейського Союзу.
Одностатеві статеві стосунки як чоловіків, так і жінок були легалізовані в Польщі з 1932 року, коли країна запровадила однаковий вік згоди для гомосексуалів та гетеросексуалів, який становив 15 років. Польща надає ЛГБТ-людям ті ж права, що й гетеросексуалам у певних сферах: геям і бісексуалам дозволяється здавати кров, геям і бісексуалам дозволяється відкрито служити в польських збройних силах, а трансгендерам дозволяється змінювати свою юридичну стать після виконання певних вимог, включаючи проходження замісної гормональної терапії. Польське законодавство забороняє дискримінацію при працевлаштуванні за ознакою сексуальної орієнтації, хоча такий захист може бути неефективним на практиці. Немає жодного захисту для медичних послуг і злочинів на ґрунті ненависті. У 2019 році Конституційний трибунал визнав неконституційним положення польського Кодексу про дрібні правопорушення, яке забороняло відмову в наданні товарів і послуг без «справедливої причини».
Польське суспільство схильне дотримуватись консервативних поглядів щодо прав ЛГБТ. Більшість польського населення пов'язана з католицькою церквою, і тому суспільне сприйняття та прийняття ЛГБТ-спільноти сильно залежать від католицьких моральних доктрин. Стаття 18 Конституції Польщі говорить, що «шлюб, як союз чоловіка і жінки, перебуває під захистом і опікою Республіки Польща». На думку кількох юристів, ця стаття забороняє одностатеві шлюби. Верховний суд, Конституційний трибунал і Вищий адміністративний суд постановили, що стаття 18 Конституції обмежує інститут шлюбу парами різної статі, і що для легалізації одностатевих шлюбів потрібна поправка до Конституції. Польща також не визнає цивільних партнерств, хоча дискусія з цього приводу триває. Напередодні польських парламентських виборів 2015 року керівна партія «Право і справедливість» (PiS) зайняла позицію проти мігрантів, а напередодні польських парламентських виборів 2019 року PiS зосередилася на протидії передбачуваній західній «ідеології ЛГБТ».Polish towns advocate ‘LGBT-free’ zones while the ruling party cheers them on, Washington Post, 21 July 2019, reprint at Independent Заохочення національних політиків PiS, 100 муніципалітетів (у тому числі п'ять воєводств), що охоплюють приблизно третину території країни, неофіційно оголосили себе «зонами, вільними від ЛГБТ».
Прийняття ЛГБТ-людей у польському суспільстві зросло в 1990-х і на початку 2000-х років, головним чином серед молоді та тих, хто живе у великих містах, таких як Варшава та Краків. Існує помітна гей-сцена з клубами по всій країні, більшість із яких розташовані у великих містах. Є також кілька організацій, які захищають права геїв, дві найбільші з них — Campaign Against Homophobia та Lambda Warszawa. Опитування громадської думки щодо сприйняття прав ЛГБТ у Польщі були суперечливими, багато хто демонстрував велику підтримку зареєстрованих партнерств, а деякі вказували на більшість противників. Однак, загальною тенденцією є зростання підтримки зареєстрованих партнерств і одностатевих шлюбів. Багато лівих і ліберальних політичних партій, а саме «Нові ліві», «Лейбористський союз», «Соціал-демократична партія», «Твій рух», «Модерн», «Разом» і «Весна», висловили підтримку руху за права геїв.
Легалізація одностатевих партнерств також була частиною політичної програми Громадянської коаліції та «Третього шляху» на парламентських виборах 2023 року. У листопаді 2023 року одностатева подружня пара звернулася до польських судів з вимогою виправити законність одностатевих шлюбів. 20 березня 2026 року Вищий адміністративний суд Польщі постановив, що органи реєстрації актів цивільного стану повинні визнавати та транскрибувати свідоцтва про шлюб одностатевих пар, одружених в іншій державі-члені ЄС.https://wyborcza.pl/7,75398,32672741,przelomowy-wyrok-nsa-jest-decyzja-w-sprawie-malzenstw.htmlhttps://tvn24.pl/biznes/z-kraju/nsa-zdecydowal-w-sprawie-malzenstwa-jednoplciowego-zawartego-za-granica-st8957777 Це рішення було вперше виконано Варшавським відділом реєстрації актів цивільного стану 14 травня 2026 року.
Законність одностатевих статевих стосунків Під час поділів Польщі (1795—1918) та німецької окупації Польщі (1939—1945) на території, яка становить нинішню польську державу, були введені закони, що забороняли гомосексуальний спосіб життя.
Після Першої світової війни, одностатеві стосунки продовжували офіційно криміналізуватися в тепер уже незалежній Польщі, оскільки карні кодекси Російської імперії, Королівства Пруссії та Австро-Угорської імперії залишалися чинними. Вони здебільшого криміналізували одностатеві акти чоловіків, хоча австрійський кодекс містив ширші положення проти так званої «одностатевої розпусти» та використовувався також і проти жінок.
Новий польський Кримінальний кодекс 1932 року () декриміналізовані одностатеві стосунки за згодою. У 1948 році за часів Польської Народної Республіки вік згоди був встановлений на рівні 15 років, як і для гетеросексуальних пар.Kultura i społeczeństwo PRL. Materiały ze Studenckiej Sesji Naukowej, Wrocław, 26 kwietnia 2001 r.Tatchell (1992), p. 151 Гомосексуальна проституція була легалізована в 1969 році. У 1991 році гомосексуальність була виключена зі списку хвороб.
Визнання одностатевих стосунків У Польщі одностатеві пари не визнаються юридично, хоча одностатеві пари, які проживають разом, користуються певними обмеженими перевагами, а саме орендою спільного домогосподарства, правом не свідчити проти партнера та правами на проживання згідно із законодавством ЄС. Одностатеві шлюби не визнаються, а стаття 18 Конституції Польщі говорить, що «Шлюб, як союз чоловіка і жінки, а також сім'я, материнство і батьківство перебувають під захистом і опікою Республіка Польща». Це призвело до багатьох дебатів щодо того, чи є це остаточна заборона на одностатеві шлюби чи ні. У рішенні 2019 року адміністративний суд дійшов висновку, що формулювання статті 18 прямо не забороняє одностатеві шлюби. Обґрунтування постанови щодо значення статті 18 не є обов'язковим. Вирок є обов'язковим лише для сторін у справі. У попередніх рішеннях Верховного суду, Конституційного трибуналу та Вищого адміністративного суду було встановлено, що Конституція забороняє одностатеві шлюби, визначаючи шлюб як інститут лише для гетеросексуалів.
Законопроєкт про цивільні партнерства вперше був запропонований у 2003 році. У 2004 році за правління лівого уряду Сенат схвалив законопроєкт, що дозволяє парам геїв і лесбійок реєструвати свої стосунки. Відповідно до законопроєкту, сторонам цивільного союзу було б надано широкий спектр пільг, засобів захисту та обов'язків (наприклад, пенсійні фонди, спільне оподаткування та виплати, пов'язані зі смертю), які зараз надаються лише подружжю у шлюбі, хоча їм не було б дозволено усиновлювати дітей. Проте, законопроєкт втратив чинність на загальних виборах 2005 року.
Основний спротив запровадженню одностатевих шлюбів чи цивільних союзів походить від Римо-католицької церкви, яка є впливовою політично та має значний ступінь впливу в державі. Церква також користується величезним соціальним авторитетом. Церква вважає гомосексуальність відхиленням. У 2012 році 95 % країни були католиками, а 54 % ходили в церкву щотижня.
У січні 2013 року Сейм проголосував за відхилення п'яти запропонованих законопроєктів, які запроваджують цивільне партнерство як для різностатевих, так і для одностатевих пар. Пізніше, Високий суд видав висновок, у якому стверджував, що всі законопроєкт, запропоновані Демократичним лівим альянсом, партією Твій Рух і Громадянською платформою, є неконституційними, оскільки стаття 18 Конституції захищає шлюб. У грудні 2014 року Сейм відмовився розглядати законопроєкт про цивільне товариство, запропонований партією Твій Рух, 235 депутатів проголосували проти обговорення законопроєкту, а 185 — «за». У травні 2015 року Сейм знову відмовився розглядати цю тему: 215 депутатів проголосували проти, а лише 146 — «за». Прем'єр-міністр Ева Копач заявила, що питання цивільного партнерства належить розглянути наступному парламенту. Новий законопроєкт про партнерство 12 лютого 2018 року запропонувала партія «Сучасна».
У червні 2018 року Європейський суд постановив, що країни-члени ЄС повинні надавати подружнім одностатевим парам, де принаймні один партнер є громадянином ЄС, повне право на проживання та визнавати їх свободу пересування.
Польща не виконала це рішення, і в липні 2020 року Європейський суд з прав людини повідомив польський уряд про позиви, подані польськими одностатевими парами, запропонувавши польському уряду висловити свою позицію з цього питання (Андерсен проти Польщі)
Польща не запровадила укладення або визнання одностатевих союзів, хоча зобов'язана це зробити згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини: Андерсен проти Польщі (2025) щодо питання реєстрації акту про шлюб, укладеного за кордоном, та практичних труднощів, пов'язаних з відсутністю визнання (необхідність звертатися до національних судів для захисту звичайних потреб пари, залишення у правовому вакуумі та примус до зміни поведінки і пошуку альтернативного способу отримання правового захисту та визнання свого союзу), що впливають на особу, яка не проживає в Польщі,
Формела проти Польщі (2024) щодо обов'язку держави забезпечити заявникам конкретні правові рамки, що гарантують визнання та захист їхніх союзів,
Пшибишевська та інші проти Польщі (2023) щодо визнання партнерських союзів у Польщі, подібна до справ Оліарі проти Італії та Федотова проти Росії, але стосується Польщі,
Шипула та інші проти Польщі (2025) у зв'язку з відмовою видати заявникам довідки, що підтверджують відсутність обставин, які виключають укладення шлюбу за кордоном.
Суд також виніс рішення у 2025 році у справі Грущинський-Ренговський та Інші проти Польщі, в якій Трибунал вирішив вилучити скарги зі списку справ, що розглядаються, на підставі ст. 37 ч. 1 Конвенції у зв'язку з односторонніми деклараціями Уряду про визнання порушення ст. 8 Конвенції та декларацією про виплату заявникам Барабаш і Ковальська суми 2000 євро як відшкодування судових витрат..
У рішенні від 25 листопада 2025 року СЄС у справі Якуб Купряк-Троян і Матеуш Троян проти Воєводи Мазовецького постановив, також цитуючи рішення Європейського суду з прав людини, що держава-член зобов'язана визнати шлюб двох громадян Союзу однієї статі, законно укладений в іншій державі-члені, в якій вони користувалися своїм правом на вільне пересування та проживання.
Голосування парламенту за цивільні партнерства +Голосування Сейму щодо цивільних партнерств Дата Тема За Проти Утрим. Результат 25 січня 2013 р Зареєстроване партнерство 150 276 23 25 січня 2013 р Зареєстроване партнерство 138 284 28 25 січня 2013 р Зареєстроване партнерство 137 283 30 25 січня 2013 р Зареєстроване партнерство 137 283 30 25 січня 2013 р Договір про партнерство 211 228 10 18 грудня 2014 р Зареєстроване партнерство 185 235 18 26 травня 2015 р Зареєстроване партнерство 146 215 24
Обмежені права на спільне проживання 23 лютого 2007 року Апеляційний суд у Білостоці визнав одностатеве співжиття. 6 грудня 2007 року це рішення було підтверджено Верховним судом Варшави.
Хоча в Польщі немає спеціального закону про співжиття, існує кілька положень у різних правових актах або постановах Верховного суду, які визнають стосунки між неодруженими партнерами та надають цим партнерам особливі права та обов'язки. Наприклад, стаття 115(11) Кримінального кодексу () використовує термін «найближча людина», який охоплює романтичні стосунки, які не оформлені юридично. Статус «найближчої людини» дає право на відмову від свідчень проти партнера. Термін «партнер» включає одностатеві пари.