Гендер є важливою темою, що досліджується в фантастиці. Жанри, які складають фантастику, наукову фантастику, фентезі, надприродну фантастику, жахи, фантастику про супергероїв, наукову фантастику та споріднені жанри (утопічна та антиутопічна фантастика), завжди надавали письменникам можливість досліджувати соціальні традиційності, включаючи стать, гендерні ролі та переконання щодо статі. Як і всі літературні форми, жанр наукової фантастики відображає народні уявлення про епохи, в які творили окремі творці; і реакцію творців на гендерні стереотипи та гендерні ролі.
Багато письменників вирішили писати, практично не ставлячи під сумнів гендерні ролі, натомість ефективно відображаючи гендерні ролі власної культури у своєму вигаданому світі. Проте багато інших авторів вирішили використовувати наукову фантастику та нереалістичні формати, щоб досліджувати культурні традиційності, зокрема гендерні ролі. У цій статті обговорюються роботи, які досліджують або розширюють трактування гендеру в науковій фантастиці.
На додаток до людської статі, наукова фантастика розширила ідею ґендеру, включивши трансгендерних людей, істот гіпотетичних інопланетних видів і роботів, а також уявну трансреальну стать, наприклад, інопланетян, які є справжніми гермафродитами або мають третю стать, або роботів які можуть змінювати стать за бажанням чи не мають статі.
Критичний аналіз Наукова фантастика була описана як корисний інструмент для вивчення суспільного ставлення та уявлень про гендер;Attebery, p. 1 це особливо вірно для літератури, більше ніж для інших медіа. Традиційні жанри фантастичної літератури спонукають письменників досліджувати тему біологічної статі та представляти альтернативні моделі для суспільств і персонажів з різними переконаннями щодо статі.Attebery, p. 4. Екстраполяція початкової фантастичної передумови може так само легко початися з ідеї про шлюбні звичаї чи хромосоми, як і технологічні зміни. Незважаючи на цей потенціал, кажуть, що фантастика представляє лише ідеї про стать і гендер, які є модними або суперечливими в наш час, які потім проєктуються в майбутнє або фантастичне середовище.
Зокрема, наукова фантастика традиційно була пуританським жанром, орієнтованим на чоловічу авдиторію,Clute, John & Nicholls, Peter,The Encyclopedia of Science Fiction, «Sex» p. 1088, 2nd Ed., (1999), Orbit, Great Britain, і її описували як жанр, написаний чоловіками для чоловіків, а іноді й для хлопчиків. Більшість стереотипних тропів наукової фантастики, таких як інопланетяни, роботи чи надздібності, можуть бути використані таким чином, щоб бути метафорами для гендеру.Attebery, p. 5.
Вважається, що фентезі більше сприймає жінок, ніж наукова фантастика чи жахи (і пропонує більше ролей, ніж історична фантастика чи романтика), але рідко намагається поставити під сумнів чи підірвати упередження щодо чоловічої переваги. Схильність наукової фантастики дивитися в майбутнє й уявляти різні суспільства дає їй можливість досліджувати гендерні ролі та упередження, тоді як використання архетипів і квазіісторичних умов у фентезі часто включало патріархат.Clute, John & John Grant,The Encyclopedia of Fantasy, "Gender" p. 393, 1st Ed., (1997), Orbit, Great Britain, ISBN 1-85723-368-9
Зображення жінок
Зображення жінок у жанрах фантастики дуже різнилося протягом історії жанрів. Деякі письменники та художники кинули виклик гендерним нормам свого суспільства, створюючи свої роботи; інші ні. Серед тих, хто кинули виклик загальноприйнятому розумінню та зображенню статі та сексуальності, були значні відмінності. У загальноприйнятому уявленні про роль персонажок у науково-фантастичних творах тривалий час домінував один із двох стереотипів: жінка зла (лиходійка) або безпорадна (діва в біді). Ці персонажки, як правило, фізично привабливі та провокаційно одягнені, часто в мізерних обладунках і вимагають спокути та підтвердження героєм-чоловіком.
З появою більш сучасної фантастичної літератури з'являються нові гендерні ролі та спосіб розгляду жіночих істот. Глядачі бачать фемінність у новому світлі, оскільки все більше авторок і шанувальниць приходять у світ фантастики. Були персонажки у вигляді сильних воячок та головних героїнь, які можуть самостійно думати та приймати рішення.Hatcher, Melissa McCrory. «Finding Woman's Role in The Lord of the Rings.» Mythlore: A Journal of J. R. R. Tolkien, C. S. Lewis, Charles Williams, and Mythopoeic Literature, vol. 25, no. 3-4, 2007, pp. 43–54. Приклади можна побачити в багатьох текстах, таких як «Володар кілець» Дж. Р. Р. Толкіна і «Людина у високому замку» Філіпа Діка. Оскільки все більше жінок стають читачками і шанувальницями наукової фантастики, зображення персонажок змінюється так само, як сама фантастика.Bainbridge, William. «Women in Science Fiction.» Sex Roles, vol. 8, no. 10, 1982, pp. 1081—1093.
Першою критичною роботою, присвяченою жінкам у фантастиці, був Symposium: жінки у науковій фантастиці (1975) під редакцією Джеффрі Д. Сміта, а інші впливові праці включають Майбутні жінки: Критична антологія (1981) під редакцією Марлін Барр.
Роботи, кіборги та зображення жінок
Гіноїд — робот, створений так, щоб виглядати як жінка порівняно з андроїдом, створеним за зразком людини чоловічої статі (або безстатевої). Гіноїди «непереборно пов'язані» з чоловічою хіттю і в основному створені як сексуальні об'єкти, які не мають користі, окрім «задоволення насильницьких сексуальних бажань чоловіків».Melzer, Patricia Alien Constructions: Science Fiction and Feminist Thought, p.204 University of Texas Press, 2006, . У художній літературі існує давня традиція чоловіків, які намагаються створити стереотип «ідеальної жінки».Melzer, Patricia Alien Constructions: Science Fiction and Feminist Thought, p. 202 University of Texas Press, 2006, . Приклади включають грецький міф про Пігмаліона та роботку Марію у фільмі Фріца Ланга «Метрополіс», а також класичний фільм 1970-х «Степфордські дружини». Жінки-кіборги так само використовувалися в художній літературі, де природні тіла змінювалися, щоб стати об'єктами фантазії. Фантастика про гіноїдів чи жінок-кіборгів підкріплює «есенціалістські ідеї жіночності».
Зображення чоловіків Багато героїв-чоловіків наукової фантастики є відображенням єдиного героїчного архетипу, часто мають наукові покликання чи інтереси та є «крутими, раціональними, компетентними», «надзвичайно безстатевими», взаємозамінними та м'якими.Kuhn, Annette (1990). Alien Zone: Cultural Theory and Contemporary Science Fiction Cinema. Verso.Kuhn, p. 107 Аннет Кун стверджує, що ці безстатеві персонажі намагаються здобути незалежність від жінок і матерів, і що це та їх незмінна механічна майстерність є тим, що дає їм шанувальників.Kuhn, p. 108 «Суперчоловік» і хлопчик-геній також є поширеними стереотипами, які часто втілюють чоловічі персонажі.Kuhn, p. 25Kuhn, p. 28
У той час як фетишизовані об'єкти є жіночими, гендерні дослідження дійшли висновку, що маскулінність у літературі походить із соціологічних концепцій. За словами Джонатана Резерфорда, складну природу маскулінності спрощують і роблять більш зрозумілою, ніж фемінність.Hobbs, Alex (2013). «Masculinity Studies and Literature». Literature Compass. 10 (4): 383—395. doi:10.1111/lic3.12057. ISSN 1741-4113. Таким чином, концепція гегемонної маскулінності була предметом дослідження. Більш відома як універсальне визначення сучасного сприйняття маскулінності, гегемонічна маскулінність припускає, що існує спектр маскулінності, оскільки це поняття походить від постструктуралізму. Незважаючи на те, що маскулінність, як правило, визначається під єдиним тропом того, яким має бути головний герой-чоловік, більшість чоловіків не заохочують це поняття. Таким же чином більшість чоловіків, які намагаються змінити гендерні ролі в багатьох суспільствах, від неоліберальних до мілітаристських.
Критики стверджують, що значна частина наукової фантастики фетишизує маскулінність, і що включення технологій у наукову фантастику є метафорою уявної футуристичної маскулінності. Прикладами є використання «гіпермаскулінних кіборгів і консольних ковбоїв». Такі технології є бажаними, оскільки вони підтверджують маскулінність читачів і захищають від фемінізації.The Fetishization of Masculinity in Science Fiction: The Cyborg and the Console Cowboy, Amanda Fernbach, Science Fiction Studies, Vol. 27, No. 2 (Jul., 2000), p. 234 Ця фетишизація маскулінності за допомогою технологій у науковій фантастиці відрізняється від типової фетишизації в інших жанрах, де фетишований об'єкт завжди є жіночим.
У книзі «Поширення мізандрії» стверджується, що наукова фантастика часто використовується для необґрунтованих політичних претензій щодо статі та спроби звинуватити чоловіків у всіх бідах суспільства.
Зображення трансгендерів Хоча здатність змінювати стать поширена в спекулятивній та науковій фантастиці, трансгендерних людських персонажів дуже мало представлено, і вони використовуються лише як сюжетний засіб для автора.SFS Symposium: Sexuality in Science Fiction, Science Fiction Studies (2009) 36 (3): 385—403 Автори-чоловіки використовують здатність змінювати стать або міркуючи про медичні технології, або втілюючи ідеал жіночності. Жінки-авторки використовують зміну статі, щоб обговорити умови ідентифікації жінки. Обидва створюють трансідентифікованих персонажів як карикатури на жінок, а не повноцінних людей. Ситуація починає змінюватися, оскільки все більше транс- та квір-авторів пишуть у жанрах фантастики.
Одностатеві світи: утопії та антиутопії
Одностатеві світи або одностатеві суспільства вже давно є одним із основних способів дослідження наслідків статі та гендеру. У фантастичній літературі уявлялося, що жіночі світи виникають під дією хвороби, яка знищує чоловіків, разом із розвитком технологічних або містичних методів, які дозволяють жіноче партеногенне розмноження.
Письменниці-феміністки часто показують суспільство, яке виникло в результаті утопічним. У 1970-х було написано багато впливових феміністичних утопій такого роду;Attebery, p. 13.Gaétan Brulotte & John Phillips,Encyclopedia of Erotic Literature', «Science Fiction and Fantasy», p.1189, CRC Press, 2006, найчастіше досліджувані приклади включають Джоанну Расс «Жіночий чоловік», Сюзі Маккі Чарнас «Прогулянка на край світу» та «Материнська лінія», «Жінка на краю часу» Мардж ПірсіBartter, p.101. Утопії, створені авторами-чоловіками, зазвичай включали рівність між статями, а не розділення.Bartter, p.102 Такі світи найчастіше зображували лесбійські чи феміністські авторки; використання жіночих світів дозволяє досліджувати жіночу незалежність і свободу від патріархату. Суспільства не обов'язково можуть бути лесбійськими чи взагалі сексуальними — відомим раннім безстатевим прикладом є Їїзем'я (1915) Шарлотти Перкінс Гілмен. Суспільства, де є лише чоловіки, зустрічаються набагато рідше; одним із прикладів є Атос у фільмі «Етан з Атосу» (1986) Лоїс Макмастер Буджольд. Джоанна Расс припускає, що суспільства, де живуть лише чоловіки, не прийнято уявляти, оскільки чоловіки не відчувають себе пригнобленими, а отже, уявити світ, вільний від жінок, не означає збільшення свободи та не є таким привабливим.Romaine, p. 329