Лі́лія бі́ла (Lilium candidum, ще одна поширена з англ. мови назва Мадонна; ) — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду лілія (Lilium) родини лілійних.
Це єдиний вид з середземноморським типом розвитку.
Опис
Лілія біла — це рослина з багаторічною цибулиною, яка складається з м'ясистого листя.
Стебло — пряме, просте, облистнене, заввишки — 90—110 см. Листки чергові, оберненоланцетні, хвилясті; нагорі стебла — ланцетні, гострі.
Двостатеві квітки — 5-20 на рослині, діаметром 5-7 см, широковоронковидні, правильні, великі, спрямовані догори або косо догори, зібрані в коротку китицю. Квіти білого з жовтавим при основі кольору, дуже запашні. Цвіте лілія біла в червні—липні. Плід — коробочка.
Лілія біла не стійка для шкідників і вірусних захворювань.
Поширення і використання
Лілія біла походить з Близького Сходу із регіону Середземномор'я, зокрема Балкан і островів Греції.
Зараз лілію білу, зокрема і в Україні, розводять у садах і на квітниках як декоративну рослину.
З лікувальною метою використовують цибулини, листя і квітки лілії білої, проте рослина не є офіційною, тому що її хімічний склад до кінця не вивчено.
Лілію білу широко застосовують у народній медицині.
У культурі
У Європі здавна зображують лілію білу — її малюнки були знайдені на мурах мінойського палацу Кносс на Криті, а за Середньовіччя західноєвропейські зображення Діви Марії часто оповивали букети з білих лілій (через що квітка дістала свою другу назву). Деякий час (1963—1999) лілія біла була офіційною квіткою-символом провінції Квебек, але через те, що є не типовою і не росте в Канаді у природному середовищі, її було змінено на іншу квіткову рослину.
Примітки
Джерела та література
Крин // Лілея, крин // Davis P.H. Flora of Turkey and the East Aegean Islands, Том 8, стор. 281—282 Feldmaier С., McRae J. Die neuen Lilien., Ulmer, Stuttgart, 1982, ISBN 3-8001-6121-4 Лікарські рослини та їх застосування (Бузина чорна, Лілія біла, Терен звичайний), реферат Лілія біла на сайті про флору Ізраїля
Латинська мова та основи біологічної термінології (Н.Г Ревак; В. Т. Сулим; О. Ю. Назаренко) / Міністерство освіти і науки України. Львівський національний університет імені Івана Франка (2014) — 166 с.
Посилання