Вацлав Юзеф Конюшко (, 1854 у Кракові — 24 серпня 1900, там же) — польський художник .
Він був сином кравця Юзефа та Малгожати, уродженої з Мігрельських. У 1866 році, у віці дванадцяти років, він вступив до Школи малювання та живопису в Кракові, де навчався до 1875 року у Фелікса Шиналевського, Владислава Лущкевича та Яна Матейка, а з 4 лютого 1882 року, (у 1882—1885), в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені з Олександром фон Вагнером.
З 1875 р. брав участь у виставках живопису в Кракові. Сюжетами його картин були переважно жанрові сцени з життя ремісників, міської бідноти та міщан Кракова, особливо євреїв із краківського Казімєжа . На численних картинах він зобразив нічні види Кракова. Виставляв свої роботи також у Варшаві, Познані, Відні та Львові.
У 1885 році, повернувшись до Кракова, він страждав від невиліковної психічної хвороби та часткового паралічу, внаслідок чого майже припинив малювати. Після 1895 року він знову вивчав живопис у свого колеги (на той час професора Академії образотворчих мистецтв у Кракові) Леона Вичулковського, позуючи для картини «Станчик», на якій він підтримує голову в жесті відчаю, закриваючи обличчя рукою. Малярські спроби Конюшка «були просто дитячими і віщували навіть поступ», але прогресуюча хвороба не дозволяла йому розвинути свій талант, бо «напівпаралізований, він лише малював картини, роблячи фон, а друзі доробляли їх, роблячи людські фігури» .
Помер у злиднях у Будинку бідних Людвіка і Анни ГельцельKronika. Wacław Koniuszko, Kurier Lwowski 1900 numer 237 (dodatek) s. 2.. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.
Примітки
Бібліографія