71-й Бєльовський піхотний полк () — піхотна військова частина Російської імператорської армії. Старшинство — 15 грудня 1763 року. Полкове св'ято — День Святої Трійці.

Дислокація 16 червня 1764 року Указом, п.3 «Даним полкам неодмінні квартири визначаються в нижче описаних містах і по їх повітах: … Белевскому в Гадич …»

1820 — Зарайськ Рязанської губернії. Полк входив до складу 15-ї піхотної дивізії. Другий батальйон полку в Слобідсько-Українська губернія при поселеній 2-й уланській дивізії

Історія

Ландміліцький полк 1731—1763 В 1731 році, генералом Таракановим почалося будівництво фортець Української оборонної лінії де передбачалось розмістити 20 ландміліційних полків. Серед сформованих ландміліційних полків був сформований у місті Бєльові Тульської губернії Білгородським військовим столом, Бєльовський полк. Саме від назви міста Бєльова полк і отримує свою назву. Його батальйони розміщувалися у фортецях Української лінії: 1-й батальйон полку (Іоаннівська фортеця), 2-й батальйон полку (Бєльовська фортеця чи Десята фортеця). Указом від 15 грудня 1763 року 20 ландміліцьких полків було перетворено на 10 піших полків та один кінний полк — Борисоглібський драгунський. 11 полків склали Українську дивізію.

Піхотний полк 1763—1918 Полк було сформовано 15 грудня 1763 року у складі 2-х батальйонів. Кожен батальйон налічував:1 гренадерську та 5 мушкетерських рот. Полк було включено до числа піших полків Українського корпусу.

16 червня 1764 року Імператорського указу з урядуючого Сенату, п.2 «надалі утримувати в усьому за знову конфірмованим піхотним ландміліцьким полком штату, всього десять піхотних, а саме: … Бєльовський…»

16 січня 1769 року полк найменований Бєльовським піхотним полком.

В 1796 році полк перейменований з піхотного в мушкетерський.

31 жовтня 1798 року полк названий на ім'я свого шефа «Мушкетерським генерал-майора Мансурова 1-го полком».

29 березня 1801 року полк названий, як і раніше, Бєльовським мушкетерським полком.

З 1802 року полк приведений до складу 3-х батальйонів: 1-го гренадерського і 2-х мушкетерських, кожен з 4 рот.

16 травня 1803 року одна рота відрахована на формування Вологодського мушкетерського полку, а натомість замість неї сформована нова.

З 1804 по 1819 роки Бєльовський полк ніс службу на Кавказі.

У 1815 році він увійшов до складу Окремого Грузинського корпусу і перебував у 19-й піхотній дивізії.

У 1819 році російський імператор Олександр I, в указі даному генералу О. П. Єрмолову, не знаходячи можливим збільшити склад корпусу новими полками, наказав вислати 10 полків на одноразове укомплектування Грузинського корпусу. У міру укомплектування полків, що залишаються в Грузії та на лінії, генералу Єрмолову наказувалося відсилати кадри 11 полків, серед них і Бєльовського полку, назад. 4 листопада, наказом генерала Єрмолова, Бєльовський полк був з'єднаний з МінгрельськимГабаевъ 1912:162—298., основні кадри полку під назвою Бєльовського полку були повернуті до Європейської частини імперії.

11 травня 1825 року імператор наказав ці перейменування вважати недійсними, Бєльовському полку вважати своє старшинство з 1763 року, а Мінгрельському полку — з 1806 року.

У 1830 році 1-й і 2-й батальйони Бєльовського полку найменовані діючими, а 3-й — резервним.

16 лютого 1831 року 3-й резервний батальйон полку було відраховано на формування Люблинського піхотного полку, а натомість його сформовано новий.

28 січня 1833 року полк перейменовано на єгерський і, з приєднанням до нього 31-го єгерського полку, приведений до складу 4 батальйонів дійсних і 2 резервних.

У 1834 році скасовано 6-й резервний батальйон, а в 1842 році — 5-й; всі батальйони зрівняні.

23 лютого 1845 року 3-й батальйон полку надійшов на укомплектування Люблінського єгерського полку, а натомість його сформовано новий.

У 1854 році, під час Кримської війни, Бєльовський полк у складі 18-ї дивізії брав участь у військових діях на кавказькому театрі війни, знаходився в битві при Кюрюк-Дара та штурмі Карсу. Служба полку відзначена подарунком йому знаків за відмінність у 1854 році.

У 1856 році полк названий Бєльовським піхотним, а в 1864 році найменований 71-м піхотним Бєльовським полком. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. полк входив до складу 14-го армійського корпусу і знаходився в Нижньо-Дунайському загоні генерала Циммермана, в боях на Буджакських висотах і при взятті міста Меджидія.

У 1879 році в складі полку було сформовано 4-й батальйон.

Полк — активний учасник Першої світової війни, зокрема Віленської операції.

Відзнаки полковий прапор простий, з написом: «1763-1863», з Олександрівською ювілейною стрічкою; знаки нагрудні для офіцерів і на головні убори для нижніх чинів, з написом: «За відмінність у 1854 р.», надані полку 30 серпня 1856 р.

Однострій

Однострій 1736 року Мундир ландмілійних полків складався з білих каптанів з червоною обробкою, червоних камзолів, козлових штанів, білих і чорних капелюхів — все на кшталт армійських. У кінному строю ландміліціонери використовували чоботи з клапанами, накладними шпорами і штибель-манжетами, а в пішому — черевики зі штиблетами з грубого полотна. Гренадери замість капелюхів мали білі гренадерські високі шапки-ковпаки з червоною обробкою і мідною бляхою на лобі з гербом полку — також за типом армійських.

Франко-російська війна 1812 року Однострої піхотного зразка, окрім піхоти носили у пішій артилерії, а також піонерні та морські полки.

Мундир з темно-зеленого сукна, піхотного типу, двобортний, до талії (без юбки), який мав позаду фалди. Комір зрізаний під прямим кутом, застібався до верху на три гачкиНовий крій коміру введено в 1812 році, але у деяких полках були мундири зі старими зразками коміру, зі скошеними краями які не сходилися, а знаходилися над ґудзиками.. Лівий борт мундиру, заходив на правий і застібався на шість пласких металевих ґудзиків. На лівий борт симетрично нашивалися такі ж ґудзики. Рукав мундиру закінчувався обшлагом, на який перпендикулярно нашивався клапан з 3 ґудзиками. Мундир мав два погони, зрізані у коміра кутом; цією стороною погон застібався на ґудзик. Фалди мундиру мали відвороти, які звужувалися у талії, а позаду вигиналися настільки, щоб кути відворотів зійшлися поміж собою і в цьому місці нашивався ґудзик. Такі ж ґудзики нашивалися позаду на ліфі, у місці приєднання фалд, у шов спинки.

Колір коміра, погон, клапанів і обкладки фалд був по полкам та по роду зброї, а саме: комір, обшлага і обкладка фалд в полках важкої піхоти — червоний, єгерських полках — темно-зелені, з червоною облямівкою по вільному краю. У морських полках облямівка замість червоної, була біла. У артилерії та піонерів ті ж частини мундирів були чорні з червоною облямівкою по зовнішньому краю. Рукавні клапани у полків важкої піхоти були темно-зелені без облямівки, у єгерів, артилерії, піонерів, такі ж самі, але з червоною облямівкою; у морських полках облямівка клапану була біла.

Погони у всіх гвардійських та гренадерських полках, а також в перших піхотних та морських полках дивізії — червоні, в других — білі, в третіх — жовті, в четвертих — темно-зелені з червоною облямівкою по вільному краю. У перших єгерських полків дивізії погони були — жовті, у других — світло-сині. В артилерії погони були червоні, а у піонерів в першому полку — червоні, в другому — білі. Металевий прибор у піонерів білий (олов'яні ґудзики), у інших частин — жовтий (мідні ґудзики). В армійських частинах на погон нашивалася цифра з шнура: на жовтих та білих погонах — з червоного шнура; на червоних, світло-синіх, темно-зелених погонах — з жовтого шнура. В гренадерських полках, на погоні нашивалася перша літера назви полку, а в піхотних, єгерських, морських полках — номер дивізії. В артилерії нашивався номер роти з додаванням першої літери назви (Б-батарейні роти, Л-легкі роти, П-понтонні роти). В піонерських полках: в першому — 1П, в другому — 2П. Знаком розрізнення гвардійців та лейб-гренадер, були басонні петлиці в два ряди на комірі та в три ряди на клапані обшлагу (гвардія- жовті, лейб-гренадери — білі).

Панталони зимні суконні, вузькі: у важкої піхоти — білі без облямівки, у єгерських і морських полків — темно-зелені з облямівкою по шву (у перших червона, у других — біла), у артилерії — темно-зелені без облямівки, у понтонних ротах та піонерських полках — сірі без облямівки. Літні панталони у всіх однакові, білі полотняні.

Ківера на початку 1812 року встановлені низькі з розвалом та вигином у верхній частиніУ багатьох полках залишалися у обігу попереднього зразку, конічні, ледь розширювалися у горі, без розвалу, з прямим дном.. Ковпак був з чорного сукна, дно, верхній та нижній краї обшиті шкірою. Попереду, шкіряний козир, посередині герб, зверху ріпійок-кокарда. З боків застібки у вигляді паску, з нашитою металевою лускою. Етишкети були в піхоті були білі, в артилерії і піонерських полках — червоні. Ріпійки були овальні, кольору окремого в кожній роті. В полках гвардійської важкої піхоти і в гренадерських полках всі нижні чини, а в піхотних та єгерських полках чини гренадерських взводів, гренадерських рот, мали на ківерах високі чорні, закруглені зверху султани. Султани вставлялися позаду ріпійка. Герб був зі штампової жерсті у піонерів, жовтої міді — у інших армійських частин. В гренадерських і морських полках, а також в гренадерських ротах піхотних та єгерських полків і саперних ротах піонерських полків — гренади були з трьома полум'ям; в інших ротах- з одним полум'ям; гвардійській піхоті гербом слугував орел зразку 1808 року з червоної міді. У гвардійській артилерії гербом слугував орел з арматурою з гармат та ядер, в армійській артилерії гренада з одним полум'ям, зі схрещеними гарматами зверху.

Фуражні кашкети були суконні, з тулією темно-зеленого сукна та кольоровою околією (важка піхота — червоний, морська та єгерські полки- темно-зелений, у піонерів та артилерії — чорний). Облямівка поверху кашкета та околі, особливого для кожної роти, поєднання. На околю кашкета нашивався номер і початкова літера назва роти (для гвардійських «Гр. Р.», для інших «Р.»).

Шинель грубого сірого сукна, однобортна, застібалася на сім ґудзиків Шинель мала стоячий комір, як у мундиру (в гвардії без петлиць).

Унтер офіцери мали галунну обшивку (колір відповідав металевому прибору), по вільному краю коміра і обшлагів мундиру. В тих частинах де військовики мали султани на ківерах, унтер-офіцери їх мали також, але не суцільно чорні, а з білим верхів'ям та вертикальною помаранчевою смужкою. Ріпійки на ківері, були не кольорові, а діагонально розділені на чотири частини (верхня та нижня — сірі, ліва та права — білі).

Нестройові чини, мали особливий однострій: кашкет з козирком, однобортний мундир (з 6 ґудзиками) та чакчири — все сірого сукна. По околі та тулії кашкету, по вільному краю коміра, обшлагів, обшлажних клапанів мундиру і по шву чакчир — облямівка відповідного кольору. Така ж облямівка нашивалася з обох боків на сірій стрічці, яка нашивалася на відвороти фалд і по краям дворядного сірого лампасу на чакчирах. Колір облямівки був: червоний — важка піхота, темно-зелений — легка піхота, чорна — спеціальні війська. Погони були лише в гвардії (в піхоті кольору околі кашкетів стройових чинів, в артилерії — червоні). В гвардії також нашивалися петлиці: один ряд — комір, три ряди — облажні клапани. Нестройові унтер-офіцерського звання, носили такі ж галуни як і стройові унтер-офіцери.