Карконоші (, , ) — це гірський масив на території Польщі та Чехії. Він розташований у північно-східній Богемії (західна частина лежить у Ліберецькому краї, східна частина в Градець-Кралове) та на півдні польської частини Сілезії (у Нижньосілезькому воєводстві). Карконоші розташовані в центральній частині Західних Судет. Найвища гора Крконош і всієї Чехії Снєжка має висоту 1603 м над рівнем моря.
Карконоші займають площу близько 650 км², з яких 185 км², або 28,46%, розташовано на території Польщі. Гірський хребет Вони простягаються на близько 40 км (від перевалу Шклярський на заході до перевалу Любавки на сході). Ширина хребту коливається від 8 до 20 км.
Карконоші належать до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО і охороняються як каркошський національний парк.
Назва Назва, ймовірно, походить від давнього кореня Кар, що означає "камінь" або "гора". Чеські джерела також указують на можливість походження ороніма від слов'янського кластера: «krk» / «krak», що означало гори . У польських описах подорожей початку XIX століття вживається назва Карконоше і Крконоші, що означає "гірська сосна" (kosodřevina, kleč) або взагалі низькі, покручені гірські зарості (нім. krummholz ) і «noš» — носити.
У XIV столітті в Польщі Карконошами називали Сніжні гори. Назва Карконош спочатку стосувалася районів сучасного Високого кола й Казана. Назва Карконоші як гірського хребта з'являється в 1492 році в записі про поділ маєтку Штепаниці, а в 1499 році в документі Владислава II, а найстарішу збережену карту з цією назвою створено в Богемському королівстві у 1518 році. Перші свідчення про поширення назви на цілі гори в Чехії датуються 1517 роком, коли вжито назву Великі гори (Krkonošská hory)Historické proměny krajiny Krkonoš. Pavel Holubec.Historie a estetika 13, kulturně historicképroměny sídel a krajiny. 2003. Процитовано 07 травня 2023. На карті Сілезії Мартіна Гельвіга в 1561 році гори позначено як "Riesenberg". Назва "Різенґебірґе" (нім. Riesengebirge) (Великі або Сніжні гори) для всього гірського масиву вперше згадується в 1571 році. Уперше корочену назву Карконоші в Чехії задокументовано 1601 року. У Чехії наприкінці 17 століття гори були відомі під різними назвами: Карконоші, Рипейні гори, Обровські гори, Снігові гори або Гігантські гори.
Сучасні назви Krkonoše в чеській, Riesengebirge в німецькій і Karkonosze в польській стали загальноприйнятими лише в XIX століттіDer Wanderer im Riesengebirge, Nr.3, 1929, Deutscher Riesengebirgsverein (RGV), Wilh. Gottl. Korn, Breslau. Процитовано 07 травня 2023. Хребет також часто називають англійською як «Гіркошені».
Географія
Геологія Гори Карконоші належать до одиниці геологічного районування Карконошо-Ізерського блоку. Основу геологічного складу гір складають докембрійські та палеозойські метаморфічні породи (здебільшого кристалічні сланці). Вони утворюють південну та східну частину Карконошів, а саме: південні фрагменти Богемського хребта, Головного хребта, майже весь Чорний хребет із Снєжкою, хребет Коварського та хребет Ласоцького. Карконошо-Ізерський плутон (граніт) також подекуди проникає в давню кристалічну структуру. Крконоський граніт утворився під час герцинського горотворення в пізньому карбоні. Його вік визначили від 300 до 330 мільйонів років. Західна частина Головної гряди гір і північні передгір'я складені з граніту.
Крім того, невеликі уламки на південній околиці гір Карконоші, що межує з передгір'ям Карконоші, складаються з вулканічних порід — порфірів, мелафірів і їх туфів верхнього карбону і нижньої пермі.
Південно-східні частини гір Карконоші побудовані з осадових порід, що належать до внутрішньосудетського геологічного басейну: конгломерати, пісковики, аргіліти і глинисті сланці. У східній частині хребта вапняки зустрічаються рідко.
У четвертинному періоді на гори впливали покривні та гірські льодовики, що моделювали місцевий ландшафт. Великі плоскогір'я на північній ділянці гір мають гляціологічне походження. Найкращим прикладом льодовикової діяльності є долини між Лабськими та Рожевими горами та велике кам'яне море на схилах Високого Кола. Плейстоценові відклади також зустрічаються в долинах гір: глини з валунами і брилами морен, річкових і гляціальних пісків, щебеню і гравію.
У Голоцені утворилися алювіальні ґрунти, торфи та торф'янисті мули.
Геоморфологія Карконоші Структура гір Карконоші має великі два хребти, що розташовані у напрямку схід-захід, та південні хребти, що відокремлюються від південнішого хребта. У північній частині лежить передгір'я Карконоші.
Головна гряда гір Карконоші поділяється на Сілезький хребет, Чорний хребет(Східний Сілезький хребет) та хребет Коварського. По головній гряді проходить польсько-чеський кордон.
На південь від Головної гряди тягнеться паралельний, трохи коротший Внутрішний хребет або Богемський хребет, розрізаний посередині ущелиною долини Ельби. Поділяється на Західнобогемське пасмо, з найвищою точкою Казан, та Східнобогемське пасмо, з найвищою точкою Лучна.
Південні хребти проходять на південь від Головного та Богемського хребтів. Від Богемського хребта відокремлюються Меховінець, Задні Планина, Чорна гора, що відокремлені притоками річки Ельба. Від Чорного хребта є хребет під назвою Ружова гора, відділений від Богемського хребта та Чорногорської хребта долиною річки Упи, притоки Ельби.
Від хребта Ласовського тягнеться на південь пасмо Лисочина, який переходить в хребет Рихори.
Усі південні хребти повністю лежать на території Чехії.
Паралельно хребту гір Карконоші на північ розташована западина Карконоші-Середні гори, що відокремлює Передгір'я Карконоші від Середніх гір. Складається з багатьох масивів, перерізаних ущелинами долин струмків. Геоморфологічна будова Крконош Богемський масив • Судети • Західні Судети Лінія Назва ▃▃ ▃▃ ▃▃ Сілезький хребет (захід) ▃▃▃▃▃▃▃ Сілезький хребет (Схід) ■ ■ ■ ■ Хребет Коварського ▃▃ ▃▃ ▃▃ Західнобогемське пасмо ▃▃▃▃▃▃▃ Східнобогемське пасмо▃▃▃▃▃▃▃Гори Прічовіцер ▃▃ ▃▃ ▃▃ Гірський масив Рокитниця ▃▃ ▃▃ ▃▃ Вовчий хребет ▃▃▃▃▃▃▃ Меховінець ▃▃ ▃▃ ▃▃ Задні Планина ▃▃▃▃▃▃▃ Чорні гори ▃▃ ▃▃ ▃▃ Ружогорський хребет ▃▃▃▃▃▃▃ Хребет Ласоцького ▃▃ ▃▃ ▃▃ Лановська височина ▃▃▃▃▃▃▃Янська гора ■ ■ ■ ■ Рихори Скелі
Характерним елементом ландшафту Карконоші є мальовничі скельні утворення. Загалом тут нараховується щонайменше 150 груп скель та окремих останцев різного розміру, форми та висоти до 25 м. Через фантастичні форми та пов’язані з ними легенди скелі отримали своєрідні назви: , Пташині гнізда, , Овечі скелі, Кінні голови, , , Кошенята, та ін.
Льодовикові форми рельєфу Похолодання в плейстоцені з одночасним зниженням межі снігової лінії в Європі до висоти 1000-1200 м над рівнем моря призвело до створення локального гірського зледеніння в горах Карконоші. В результаті на північному схилі гір Карконоші було створено 6 льодовиків. Це призвело до формування гляціологічних форм рельєфу. На території сучасних гір існують льодовикові цирки (кари). На північних та південних схилах гір розташовано по 6 льодовикових цирків.
Крім того, на північному схилі гір Карконоші є нівальні ніші. Їх розвиток у плейстоцені був спричинений формуванням невеликих плям фірну та снігу, що не змогли досягти рівень льодовика. Найбільшими за розміром є ніші під Снєжним Казаном, Лабским Казаном, Казан Смогорня.
Вершини Карконошів У Карконошах є близько ста вершин заввишки понад 1000 м над рівнем моря.
+Список вершин висотою понад 1400 м над рівнем моря№НазваВисота м над рівнем моряКраїна1Снєжка 1603 Чехія, Польща 2Лучна гора 1555 Чехія3Студничні гори 1554 4Велике коло (пол. Великий шишак )1509Чехія, Польща 5Срібна спинка (пол. Смогорня)1490Польща 6Висока рівнина1490Чехія7Пік Ельби (франц. Лабський щит )1472Чехія, Польща 8Малий Шишак 14409Казан1435Чехія10Срібна гірка1433Чехія, Польща 11Шмілець1424Польща 12Задні гори1423Чехія13Гаррахівські камені142114Богемські камені1417Чехія, Польща 15Сілезьке каміння141317Вербовий пагорб1412Чехія 18Чорна гора 1411Чехія, Польща 19Золотий пагорб1411Чехія
Клімат
Гори Карконоші мають найсуворіший гірський клімат у Чехії. На вершинах вище позначки 1400 м середня температура повітря постійно иґмаж показник нижче 0 С. Температура змінюється в основному в залежності від висоти. На Снєжці, найхолоднішому місці Карконошів, середньорічна температура становить 0,2 градуса Цельсія. Це найхолодніше місце в Чехії. Кількість опадів у Карконоші також залежить від висоти та орієнтації схилів. Через вплив західних вітрів саме на західних схилах Карконошах протягом року випадає більше опадів, ніж на східних. Найбільше опадів випадає в літні місяці, а найменше в березні. На хребтах середня кількість опадів становить близько 1300 мм/рік, а в долинах головного хребта може бути до 1500 мм/рік. Річна кількість опадів біля підніжжя гір становить приблизно 700 міліметрів. Постійний сніговий покрив формується на вершинах гір з середини листопада, залишається — до травня. Найбільше сніг накопичується на західних схилах, висота снігу може сягати 15 метрів.
Через різницю у температурі долин та вершин гірських хребтів на території Карконоші характерні сильні та часті вітри. Головний хребет є одним із найбільш вітряних районів Європи. На Снєжці був зафіксований вітер швидкістю 216 км/год. На північних схилах гір часто дме фен. Через різницю температури повітря в горах спостерігаються часті тумани. Також в долинах та на схилах може формуватися повітряні маси з високою вологістю, що призводить до таких явищ як роса та іній. У горах Карконоші були зареєстровані такі атмосферні оптичні явища: міраж, привид Брокена та вогні Святого Ельма. Протягом XX століття клімат гір Карконоші став тепліше.
Поверхневі води
По Карконошах проходить природний вододіл між Північним і Балтійським морями. З великих річок, що починаються в Карконоші, — це річка Ельба та її притока Упа, річка Бубр, ліва притока Одри.
На багатьох річках Карконоші утворені водоспади. Найвідоміші з них: з чеського боку водоспад Панцава висотою 148 м, водоспад Лаба 34,5 метрів, водоспад Мумлавський висотою менше 10 метрів, а з польського боку водоспад Каменчик, що падає трьома каскадами з висоти 27 м, каскадний водоспад Шкларка має висоту 13,3 м, водоспад Подгурна висотою 10 м.
На території Карконоші розташовані невеликі озера льодовикового походження: Великий та Малий Став, Мехове.
Болота Торф'яні болота досить численні в Карконошах, тільки в польській частині вони займають 85 га. Найбільше тут низинних боліт (основний тип живлення — підземні води). Оскільки підземні води забезпечують значну кількість поживних речовин, флористичний комплекс цих водойм дуже багатий.
Верхові болота на Карконошах розташовані у вододільній зоні субальпійського поясу. Це флористично досить бідні водойми, а тому живляться переважно атмосферними опадами. Найбільшою водоймою цієї групи є торф'яне болото в районі гори Снєжка.
Ґрунти У горах Карконоше ґрунти дуже різноманітні. Домінують бурі лісові ґрунти, що займають більше ½ площі. Можна зустріти коричневі ґрунти, підзолисті ґрунти, торф'яні ґрунти.
Флора Передгір'я, приблизно до 500 м над рівнем моря, зараз мають дуже мало природних ландшафтів. Практично повністю територія гір розорана або використовується як пасовище. Невеликі частини листяного лісу зустрічаються в околицях Шклярки і в районі Єленя-Гури. Тут ростуть дубово-грабові лісиLidia Przewoźnik. Rośliny Karkonoskiego parku narodowego. Karkonoski Park Narodowy. Jelenia Góra. 2013. Процитовано 12 травня 2023.
Гірська зона від 500 до 1000 м над рівнем моря має осередки змішаних лісів з переважанням бука та площі смерекових лісів. Рослинність нижньогірських лук дуже різноманітна. Верхній гірський пояс (приблизно до 1250 м над рівнем моря) складається з хвойних лісів. Зону альпійської рослинності можна знайти лише на найвищих вершинах (Сніжка, Лучні гори, Студнічні гори, Котел і Шреніца). Тут ростуть альпійські трави, мохи та лишайники.