Василь Павлович Єсін (, робітниче селище Базарний Сизган, тепер Ульяновської області, Російська Федерація — , місто Калуга, Російська Федерація) — радянський узбецький діяч, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, 1-й секретар Навоїйського обласного комітету КП Узбекистану. Депутат Верховної ради Узбецької РСР 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.
Життєпис У 1942 році разом із родиною переїхав до міста Сирдар'я Узбецької РСР.
У 1948—1953 роках — студент Ташкентського інституту інженерів іригації та меліорації сільського господарства.
У 1953—1965 роках — майстер, інженер, виконроб, начальник дільниці, головний інженер, начальник будівельно-монтажного управління № 3 тресту «Ферганаводбуд», керуючий тресту «Ферганаводбуд».
Член КПРС з 1954 року.
У 1965—1979 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Ферганської обласної ради депутатів трудящих; 2-й секретар Ферганського обласного комітету КП Узбекистану.
8 грудня 1979 — 7 червня 1982 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР з будівництва та промисловості.
У квітні 1982 — 13 січня 1986 року — 1-й секретар Навоїйського обласного комітету КП Узбекистану.
З 1986 року — голова міжколгоспної ради з іригації та меліорації Ферганської області Міністерства водного господарства Узбецької РСР.
Потім — на пенсії.
Помер 13 серпня 1998 року в місті Калузі. Похований на Трифонівському цвинтарі Калуги.
Нагороди орден Жовтневої Революції (1981) три ордени Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медалі Заслужений іригатор Узбецької РСР
Примітки
Джерела Депутаты Верховного Совета СССР 11-го созыва. Москва, 1984