Фанні Гілл. Мемуари жінки для втіх () — еротичний роман англійського письменника Джона Клеланда, вперше опублікований в Лондоні в 1748 році. Вважається «першою оригінальною англійською прозовою порнографією та першою порнографією, що використовує форму роману»Foxon, Libertine Literature in England, 1660—1745, 1965, p. 45..
У тексті роману немає «брудних слів» чи явних наукових термінів, замість яких для опису геніталій використовується безліч літературних засобів, серед яких широко представлені евфемізми. Прикладом іншого засобу — психологічного заміщення — є називання вагіни «нижнім ротом». Проте це одна з найбільш переслідуваних і заборонених книг в історії англійської літератури.
Сюжет Роман складається з двох довгих листів (томи I та II оригінального видання), написаних Френсіс («Фанні») Гілл — багатою англійкою середніх років, яка веде життя в достатку зі своїм люблячим чоловіком Чарльзом та їхніми дітьми. Листи адресовані неназваній знайомій, до якої Фанні звертається «Мадам». У листах, керуючись «абсолютно неприкритою правдою» як принципом, Фанні розповідає про «скандальні етапи» свого життя.
Перший лист починається з короткої розповіді про бідне дитинство Фанні в ланкаширському селі. У 14 років вона втрачає батьків через віспу і добирається до Лондона у пошуках роботи як прислуга. Але не знаходить її і потрапляє до борделю. Вона бачить сексуальний контакт між потворним літнім подружжям та молодою привабливою парою; також бере участь у несподіваному лесбійському побаченні з Фібі, бісексуальною повією. Клієнт Чарльз умовляє Фанні втекти. Вона втрачає цноту з Чарльзом і стає його коханкою. Чарльза відправляють у південні моря, а Фанні залишається у розпачі та бідності. Вона змушена стати утриманкою багатого торговця на ім'я містер Х. Насолодившись коротким періодом стабільності, вона виявляє, що містер Х має сексуальні стосунки з її власною покоївкою. Щоб помститись, Фанні спокушає Вілла, молодого лакея містера Х. Їх застає містер Х., який виганяє Фанні. Вона стає повією для багатих клієнтів у будинку розпусти, яким керує місіс Коул. На цьому закінчується перший лист.
Другий лист починається з роздумів про втому від писання про секс і про труднощі вибору золотої середини між вульгарністю та «перлинними метафорами та напускними алегоріями». Потім Фанні описує свої пригоди в будинку місіс Коул, включаючи публічну оргію, ретельно організований продаж своєї фальшивої «цноти» багатому простаку, садомазохістський сеанс з чоловіком зі взаємним шмаганням лозинами. Це перемежується розповідями, в яких Фанні безпосередньо не бере участі — три інші дівчини описують свою втрату цноти, німфоманка Луїза спокушає недоумкуватого «добродушного Діка». Фанні також описує анальний секс між двома хлопцями-підлітками (сцена була видалена в кількох пізніших виданнях). Зрештою Фанні йде з проституції і стає коханкою багатого та респектабельного чоловіка віком 60 років. Цей етап життя Фанні веде до її інтелектуального розвитку і робить багатою, коли її коханий помирає від раптової застуди. Незабаром після цього вона випадково зустрічається зі своїм першим коханцем Чарльзом, який бідняком повернувся до Англії після загибелі його корабля. Фанні пропонує свої статки Чарльзу, але він наполягає на одруженні з нею.
Критика Роман написано довгими складнопідрядними реченнями з безліччю додаткових зворотів. Його мораль традиційна на той час — засуджується содомія і гріх, схвалюються лише гетеросексуальні союзи, засновані на взаємному коханніCleland John, Memoirs of a woman of pleasure, ed. Peter Sabor, Oxford University Press, 1985..
Американський літературний критик характеризує сюжет як «оперний», він вважає, що «мова книги і характер головної героїні — її найкращі якості»Hollander, John: «The old last act: some observations on Fanny Hill», Encounter, October 1963..
Історик мистецтва Йоганн Вінкельманн рекомендував вивчати цю роботу за «її тонку чутливість і благородні ідеї», виражені у «піднесеному піндаричному стилі»Winckelmann, Briefe, H. Diepolder and W. Rehm, eds., (1952—1957) vol. II:111 (no. 380) noted in Thomas Pelzel, «Winckelmann, Mengs and Casanova: A Reappraisal of a Famous Eighteenth-Century Forger», The Art Bulletin, 54.3 (September 1972:300-315) p. 306 and note..
За словами літературного критика Томаса Голмса, Фанні і місіс Коул із засудженням розцінюють гомосексуальність: «ця дія підриває не лише головування чоловіка над жінкою, а й закон природи, що сприймається ними щодо ролі відносин і продовження роду».
Андреа Гаслангер () стверджувала у своїй дисертації, що в 18-му столітті оповідання від першої особи швидше розмиває, ніж відокремлює особистість у класичних епістолярних романах, у тому числі і «Фанні Гілл». Гаслангер писала, що «парадокс порнографічного оповідання у тому, що воно мобілізує одні аспекти першої особи (опис інтимних подробиць) і викорінює інші (демонстрацію незгоди чи опору)». Враховуючи це, вона ставить питання про те, «чи позначає „я“ свідомість або тіло, або і те, і те».
Історія публікацій Імовірно, роман був частково написаний до 1740, коли Клеланд знаходився в Мумбаїї як співробітник Ост-Індської компаніїGladfelder, Hall, Fanny Hill in Bombay, The Making and Unmaking of John Cleland, Johns Hopkins Univ. Press, 2012.. Остаточна версія написана, коли автор перебував у борговій в'язниці ЛондонаWagner, «Introduction», in Cleland, Fanny Hill, 1985, p. 7.. Роман був опублікований двома частинами — 21 листопада 1748 року і в лютому 1749 року. Видавцем були Фентон Гріффітс та його брат Ральф, роман був підписаний «Г. Фентон»Roger Lonsdale, «New attributions to John Cleland», The Review of English Studies 1979 XXX(119):268-290 .
Спочатку ніякої урядової реакції на роман не було. Однак у листопаді 1749 року, через рік після публікації першої частини, Джона Клеланда і Ральфа Гріффітса було заарештовано і звинувачено в «розбещенні підданих короля». У суді Клеланд відмовився від роману і до нього звинувачення були офіційно зняті.
Зі збільшенням популярності книги з'являлися піратські видання.
У 19 столітті книгу нелегально продавали у Великій Британії, США та інших країнах. У 1887 році вийшло французьке видання з ілюстраціями Едуарда-Анрі Авріла.
Критичне видання Пітера Сабора (Peter Sabor) включає бібліографію та пояснювальні приміткиOxford World's Classics, 1985.. Його збірка «Зліт „Фанні Гілл“» містить кілька нарисів на історичні, соціальні та економічні теми, що лежать в основі романуPatsy S. Fowler and Alan Jackson, eds. Launching «Fanny Hill»: Essays on the Novel and Its Influences. New York: AMS Press, 2003..
Подолання цензури Великої Британії У 1960 році суд Великої Британії розглядав справу , в якому видавництву Penguin Books було висунуто державне звинувачення відповідно до Закону про непристойні публікації 1959 року через публікацію роману «Коханець леді Чаттерлей». Але суд виніс виправдувальний вердикт та дозволив продовження поширення роману. Ґрунтуючись на цьому прецеденті, у 1963 році видавництво Mayflower Books підготувало безцензурний варіант «Фанні Гілл» у м'якій обкладинці. Поліція дізналась про видання за кілька днів до широкого продажу. Помітивши рекламу у вітрині лондонського магазину Magic Shop, офіцер купив книгу та доставив її мировому судді, який видав ордер на обшук. У той же час два офіцери з загону моралі відвідали магазин Mayflower Books. Вони опитали видавця та конфіскували п'ять екземплярів книги, повернулися до Magic Shop та конфіскували ще 171 екземпляр. У грудні господаря Magic Shop викликали до суду за статтею 3 Закону про непристойні публікації 1959 року. На той час видавництво вже розпродало 82 тис. екземплярів книги, але судили саме власника магазину Magic Shop, хоча видавництво і взяло на себе судові витрати. Суд відбувся у лютому 1964 року. Захист стверджував, що «Фанні Гілл» є джерелом історичних відомостей, що книжка уславлює нормальний секс без збочень, є скоріше еротичною, ніж порнографічною. Звинувачення заперечило, наголосивши на наявність нетипової сцени з бичуванням, і виграло справу. Видавництво вирішило не подавати апеляцію.
У січні 1964 року видавництво Luxor Press надрукувало роман у версії, ідентичній виданню 1963 року. На задній обкладинці надруковано відгуки від The Daily Telegraph та критикині . За кілька років було багато перевидань.
Справа Mayflower Books висвітлила зростаючу невідповідність між законами про непристойність та ліберальним суспільством, яке розвивалося у Великій Британії наприкінці 1960-х років. Разом із справою Penguin Books ці процеси відіграли важливу роль у зміні поглядів настільки, що у 1970 році у Великій Британії вже легально була опублікована версія «Фанні Гілл», що не пройшла цензуру.
Видання в США: судові переслідування та дозвіл Книга потрапила до Сполучених Штатів на початку 19 століття. 1821 року суд штату Массачусетс оголосив «Фанні Гілл» поза законом. Це була перша в історії США справа із заборони книги через її «непристойність» . Видавець Пітер Холмс () був звинувачений у псуванні, розбещенні та руйнуванні моральності молоді . Холмс подав апеляцію до Верховного суду штату Массачусетс. Він стверджував, що суддя, спираючись лише на опис обвинувачення, навіть не бачив книги. Але Верховний суд штату апеляцію відхилив. Головний суддя писав, що Холмс — «скандальна і зловмисна особистість», яка прагне «спокусити і розбестити» мирних громадян і «навіяти їм хтиві бажання», а щодо змісту роману, «видана книга така непотрібна, огидна і непристойна, що для суду образливо навіть її згадка у документах» . Роман був визнаний непристойним, його було заборонено друкувати, продавати, купувати чи розповсюджувати.
У 1963 році видавництво G. P. Putnam's Sons підготувало видання книги у Сполучених Штатах під назвою «John Cleland's Memoirs of a Woman of Pleasure» (Мемуари Джона Клеланда про жінку для втіх). Була зроблена велика робота з відновлення початкового варіанта тексту, очищення роману від численних «доробок». Крім «Фанні Гілл» до збірки були включені «Принижені та зневажені» Ф. М. Достоєвського та «Золотий осел» Апулея. Видання привернуло увагу кампанії проти непристойності, організованої кількома поважними політичними діячами, що призвело до арешту власника книгарні в Нью-Йорку та клерка. Вирок книготорговцю в кінцевому підсумку було скасовано в суді штату і заборона на поширення «Фанні Гілл» у Нью-Йорку була знята. Нове видання також було заборонено за непристойність у Массачусетсі після того, як одна з жінок поскаржилася до Державної комісії з контролю за непристойною літературою. Високий суд штату Массачусетс ухвалив, що «Фанні Гілл» є непристойною, апеляція видавця була передана до Верховного суду. Свідками захисту на процесі виступили відомі письменники США, поети, критики, видавці, університетські викладачі. 1966 року Верховний суд США виніс рішення, в якому визнавалося, що «Фанні Гілл» не відповідає критеріям непристойної літератури.
Суддя Верховного суду Вільям О. Дуґлас навів п'ять основних аргументів на захист ухвали: Оскільки Перша поправка до Конституції США забороняє цензуру висловлювання ідей, не пов'язаних із незаконними діями, Фанні Гілл не може бути заборонена. Навіть з переважною думкою про тест як непристойний, книгу не можна вважати непристойною через суттєві докази того, що вона має літературне, історичне та соціальне значення. Оскільки Перша поправка не дає права контролювати простий вираз, не має значення спосіб, яким рекламується та продається книга, яка, за загальним визнанням, має суспільну цінність. Немає підстав думати, що «непристойна» мова перебуває «поза» захисту Першої поправки. Жодні інтереси суспільства не виправдовують скасування гарантій свободи слова та друку і встановлення режиму цензури.
У рішенні зазначено: