Паїсій Лігарідес (), народжений як Панталеон Лігарідес (; бл. 1610—1678) був греко-православним ученим і єпископом Єрусалимської церкви; Православний митрополит Гази.
Біографія Народився на Хіосі, він викладав літературу та теологію в грецькому коледжі в Римі, заснованому в 1577 році папою Григорієм XIII . Спочатку він підтримував примирення православного з католицьким богослов'ям, але пізніше повернувся до грецького православ'я і писав проти католицизму та кальвінізму. Залишивши Рим, він поїхав до Константинополя, а пізніше (1646) до Тирговіште у Валахії, де заснував (або відродив) грецьку школу. У 1651 році він подорожував до Палестини в супроводі патріарха Паїсія Єрусалимського, прийнявши чернечий постриг і прийнявши чернече ім'я Паїсій . У 1652 році отримав від Паїсія титулярний сан митрополита Гази .
У 1655 році він написав дуже довгу Хризмологію [Chrismologion] Константинополя, Нового Риму, першу вичерпну збірку великої кількості грецьких оракул і пророцтв, створених у зв'язку з падінням КонстантинополяBadr et al. (eds.), Christianity: a history in the Middle East (2005), p. 614..
Паїсій Лігарид відомий як торговець індульгенціями, які він продавав на РусіГидулянов, Павел Васильевич. / Загробная жизнь, как предмет спекуляции, или индульгенции в римско-католической и греко-православной церкви / П. В. Гидулянов. - М. ; Рязань : Атеист, 1930. - 176 с. / С. 172.
Він був призначений царем головою Великого Московського Синоду 1666 року . Після 1666 року написав полемічний запис про засудження Синодом патріарха Московського Никона на підтримку абсолютної влади російського царя в богословських питанняхWilliam Palmer (trans.), History of the Condemnation of the Patriarch Nicon By a Plenary Council of the Orthodox Catholic Eastern Church Held at Moscow A.D. 1666–1667 (1873)..
Його наступником став Партеній I Олександрійський.
Примітки
Бібліографія Constantine Sathas, Νεοελληνική Φιλολογία: Βιογραφία των εν τοις γράμμασι διαλαμψάντων Ελλήνων (1453-1821) Athens (1868), 814–816. Andronikos Dimitrakopoulos, Ορθόδοξος Ελλάς (1872), 161f.
V. Grumel, "Ligaridès, Paisios" in: Dictionnaire de Theologie Catholique, Paris (1930–1950) vol. IX, 749–757. Gerhard Podskalsky, Griechische Theologie in der Zeit der Türkenherrschaft (1453-1821) (1988), 251ff. Harry T. Hionides, Paisius Ligarides (1972).