Халіжан Нургожайович Бекхо́жин (; 15 грудня 1913, Павлодар — 2 жовтня 1990, Алмати) — казахський радянський поет, перекладач, драматург, літературознавець; член Спілки радянських письменників Казахстану з 1936 рокуБекхожин Халижан / Павлодарика..
Біографія Народився року в місті Павлодарі (нині Казахстан). Походив із роду аргин-сюїндик-айдабол. Протягом 1932—1934 років працював у редакції павлодарської районної газети «Колгосп», де опублікував свої перші вірші та нариси. 1938 року закінчив Казахський педагогічний інститут імені Абая в Алмати.
Протягом 1938—1942 років працював у видавництві ЦК ЛКСМ Казахстану, Спілці письменників Казахстану, Казахському інституті національної культури. Під час святкування 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 1939 році виступив з доповіддю про нього на ювілейному пленумі Спілки письменників Казахстану в Алмати. З 1942 по 1946 рік був військовим журналістом, мав військове звання капітана.
У 1946—1949 роках — науковий співробітник Інституту мови і літератури Казахського відділення Академії наук СРСР. З 1949 року перебував на творчій роботі. Член КПРС з 1954 року. У 1965 році на факультеті журналістики Казахстанського державного університету імені Сергія Кірова успішно захистив доповідь по монографії на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Шляхи розвитку казахської преси».
Помер в Алмати 2 жовтня 1990 року.
Творчість Писав казахською і російською мовами. Друкуватися почав у середині 1930-х років. Автор:
поем «Орман қызы»/«Лісова дівчина» (1939; про народні таланти); «Егорқызы Мария»/«Марія, дочка Єгора» (Алмати; Москва, 1949—1954; про любов юнака-казаха і російської дівчини); «Коркем эдебиет баспасы» (Алмати, 1957); «Партизан Балтабай» (про громадянянську війну в Казахстані); збірок віршів «Шеру»/«Похід» (Алмати, 1944); «Весна» (1948); «Пісня про славних» (1965); «Джон — син негра» (1966); збірок віршів та поем «Под звездами Москвы» (Москва, 1949); «Три переходи» (1962); «Сім поем» (1966); «Дала комиссары»/«Степовий комісар» (Алмати, 1968); «С поэзией иду» (Москва, 1974); «Шадар»/«Вершини» (Алмати, 1976); «Топрагъынънынъ»/«Мої сучасники» (Алмати, 1977); п'єс «Ақан Ақтаев»/«Акан Актаєв»; «Егер журек шын берілсе»/«Якщо серця вірні»; «Нөсерден соң»/«Після зливи»; </div> Перекладав казахською мовою з української та російської літератур, зокрема твори Тараса Шевченка, що увійшли до збірки «Таңдамалы»/«Вибране» (Алмати, 1964), Миколи Бажана (цикл віршів «Англійські враження»), Миколи Нагнибіди, Ярослава Галана.
Автор літературознавчих праць: «Трагедия о новаторстве» (Алмати, 1969); «На перепутьях поэзии» (Алмати, 1986). Тарасу Шевченку присвятив статті «Украинаның ұлы ақыны»/«Співець свободи» (1936), «Даламызды ұлы сырмасы»/«Великий друг наших степів» // «Қазақ әдебиеті», 1961, 10 березня; Миколі Нагнибіді — статтю «В том пленительном Киеве» // «Избранное», Москва, 1980. Узяв участь як перекладач у ювілейному виданні «Вибраних творів» Тараса Шевченка (Алмати, 1964).
Відзнаки Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1 березня 1959; ????), орденами Дружби народів (14 грудня1983), Вітчизняної війни II ступеня (11 березня 1985); Державна премія Казахської РСР за 1978 рік; Почесний громадянин Павлодара з 1985 року; Народний письменник Казахської РСР з 1986 року.
Вшанування Іменем поета названі вулиці в Павлодарі (1991) і Алмати; середня школа № 12 у ПавлодаріБекхожин Халижан Нургожаевич / Акимат города Павлодара. ; У Павлодарі на будинку № 41 по вулиці Максима Горького, де знаходився дерев'яний будинок, в якому в 1930-х роках жив поет, у 1993 році відкрито меморіальну дошку; 9 жовтня 2013 року у Павлодарі, у сквері у «Ақ мешіт» у старій частині міста, до 100-річного ювілею з дня народженя поета йому встановлений пам'ятник.
Примітки
Література
Ф. О. Моргун. ; Бекхожин Халижан Нургожаевич //
Борис Хоменко. Бекхожин Халіжан // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти томах — Т. 1: А—В / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 359.