«Бредлі» () — уніфікована гусенична платформа (УГП) виробництва компанії БАЕ Системз (раніше United Defense). ББМ було названо на честь американського генерала Омара Бредлі. УГП «Бредлі» призначена для перевезення та підтримки піхоти, розвідки у різних варіантах, а також монтування різного озброєння, у тому числі протитанкових керованих ракет та зенітних ракетних комплексів.

Найвідомішим представником родини є БМП M2 Bradley.

Історія

Передісторія

Досвід В'єтнамської війни, що стала своєрідним випробувальним полігоном для різноманітних американських нововведень в озброєнні і військовій техніці показав, що БТР M114, дослідна партія яких була відправлена до В'єтнаму вже на початку 1960-х років, була визнана військовими непридатною для служби через негативну плавучість і низьку прохідність по пересіченій місцевості. У період з квітня по листопад 1964 року M114 були замінені бронетранспортерами M113 у В'єтнамі, але продовжували залишатися на озброєнні американських сил в Європі і в континентальних штатах (у 1973 році Начальник штабу армії США генерал Крейтон Абрамс наказав зняти їх з озброєння остаточно). Для заміни у військах M113 проводився конкурс з розробки бойової машини нового покоління для механізованих піхотних частин (Mechanized Infantry Combat Vehicle, MICV), з перспективою створення на її базі родини військової техніки різного призначення, в якому взяли участь корпорації Paccar, Chrysler Corporation і FMC Corporation. «Еф-ЕМ-СІ» представила дослідну БМП xm734 на одинадцять чоловік (піхотне відділення), яка навіть зовні практично не відрізнялася від M113 і, по суті, була її модифікованою моделлю, озброєною спареною 20-мм автоматичною гарматою у турелі. Жодна з машин не була в результаті прийнята на озброєння, але напрацювання, отримані в ході роботи над обома проектами, були покладені в основу при створенні «Бредлі», з 1975 року робота пішла в напрямку створення гібрида машин, розроблених в рамках програм MICV і ARSV. У березні 1977 року ця програма отримала нову назву — Fighting Vechicle Systems (FVS). До FMC приєдналася General Electric Corporation, яка виграла контракт на забезпечення машин гідромеханічною трансмісією HMPT-500, обійшовши в цьому питанні свого основного конкурента-вищезгадану Allison.

Розробка та виробництво Збільшення парку машин у збройних силахDefense Department Authorization and Oversight, Hearing before the Committee on Armed Services, House of Representatives, 100th Congress, 1st Session, 1987, P. 31. бюджетний рік кількість 1986-87 2555 1987-88 4351 1988-89 4966 1989-90 5574 «Бредлі» створювалася як засіб боротьби з легкою бронетехнікою противника, її 25-мм гармата та патрон M791 з бронебійним підкаліберним снарядом були розраховані на поразку лобової броні радянських БМП-1 під будь-яким курсовим кутом зустрічі, а також бортової (70 і 80 мм) та кормової броні танків Т-72.

Машина була створена інженерами дослідно-конструкторської лабораторії підрозділу сухопутної техніки групи оборонних виробництв корпорації FMC в Санта-Кларі, штат Каліфорнія, і вироблялася на розташованому за кілька миль поблизу заводу легкої гусеничної бронетехніки в Сан-Хосе. Там же здійснювався монтаж систем керування вогнем та іншого бортового обладнання бронетехніки, налагодження готових зразків. У середині 1980-х років на вказаному заводі, у виробництві машин «Бредлі» було зайнято 7,5 тис. осіб, пік виробництва було пройдено тоді ж, у 1986 році і кількість задіяної робочої сили поступово скорочувалася до 2700 осіб у 1992 році. Мінімальне завантаження виробничих потужностей для підтримки нормального функціонування підприємства складало 330 одиниць бронетехніки типу «Бредлі» на рік, в іншому випадку, лінію складання та всі пов'язані відділи (дослідно-конструкторські, інженерно-технічні, монтажно-складальні, бортового озброєння та обладнання та ін.) довелося б закривати за нерентабельністю, а перезапуск лінії коштував за оцінкою представників FMC півмільярда доларів у цінах 1992 року. Допоміжна лінія зборки знаходилася на заводі в Йорку, штат Пенсільванія (куди пізніше було передислоковано основне виробництво). Виробництвом гусеничних траків займалося сталеливарний підрозділ корпорації FMC в Аністоні, штат Алабама, спільно з гумотехнічним заводом компанії Goodyear в Сент-Меріс, штат Огайо, яка виступала партнером FMC з виготовлення гумових покриттів, що багаторазово збільшують довговічність експлуатації траків на твердих ґрунтах. Також у виробництві були задіяні підприємства FMC в Ейкені, штат Південна Кароліна, та в Арлінгтоні, штат Віргінія.

У плані техніко-економічного обґрунтування підготовки та організації серійного виробництва машин FMC на розгляд Автобронетанкового управління Армії США було представлено 59 виробничо-технічних пропозицій з яких 49 було розглянуто, 10 відкликано стороною, що їх подала. З 49 розглянутих 33 (67 %) були затверджені для подальшого впровадження у процес виробництва та постачання машин замовникуWestmoreland, Maxwell E. Lessons Learned From Army Could-Cost Trials. // Army Research, Development & Acquisition Bulletin. — March-April 1990. — Vol. 90 — No. 2 — P. 32-34 — ISSN 0892-8657..

Після продажу FMC свого військового виробництва (на той час виведеного в структурну філію під найменуванням United Defense) компанії BAE Systems, підприємства, на яких здійснюється виробництво основних вузлів та агрегатів, перейшли під нове корпоративне управління.

Задіяні структури

Крім генерального підрядника, у забезпеченні окремими вузлами, агрегатами та приладами брали участь такі комерційні структури:

ALCOA Forge, Вернон, Каліфорнія ; Клівленд, Огайо ; Alliant TechSystems, Міннеаполіс, Міннесота ; Booz Allen Hamilton, Сан-Франциско, Каліфорнія ; Chrysler, , Хантсвіл, Алабама ; CHT Steel, Вентнор, Нью-Джерсі ; Cummins, Колумбус, Індіана ; General Motors, Манхеттен-Біч, Каліфорнія ; Hughes Electronics, Лагранж, Джорджія ; LAU Technologies, Актон, Массачусетс ; Lockheed Martin, Пітсфілд, Массачусетс ; McDonnell Douglas, Меса, Аризона ; , Форт-Уолтон-Біч, Флорида ; Optical Coating Laboratory, Санта-Роза, Каліфорнія ; Reynolds Metals, Маккук, Іллінойс ; Sioux Manufacturing, Форт-Тоттен, Північна Дакота ; , Спеніш-Форк, Юта ; Texas Instruments, Даллас, Техас.

Станом на травень 2000 року, для американської армії вироблено 6724 одиниць М2 та 2083 одиниць М3. Загальна вартість програми становила 5,7 млрд дол., а середня собівартість одиниці — 3,2 млн дол. у цінах 2000 року.

Постановка на озброєння Першим військовим підрозділом, оснащеним машинами «Бредлі» був 1-й батальйон 41-го піхотного полку 2-ї бронетанкової дивізії.

Зняття з озброєння Дослідно-конструкторські роботи у напрямку створення планової заміни бойових машин «Бредлі» та танків «Абрамс» було розпочато вже у другій половині 1980-х років, проте спочатку розпад Організації Варшавського договору, потім розгром Збройних сил Іраку під час війни в Перській затоці та невдовзі дезінтеграція Радянського Союзу, яка усунула головного ймовірного противника НАТО в найближчому майбутньому, стали трьома основними чинниками, завдяки яким численні і найрізноманітніші програми переозброєння досі відкидаються американським військовим командуванням на користь програм модернізації та продовження термінів експлуатації «Бредлі».

Україна Наприкінці 2022 року США, Франція та Німеччина оголосили про початок масованих постачань БМП та легких танків для української армії. США планують надати 50 одиниць M2A2 BradleyThe West sends armoured fighting vehicles to Ukraine. Досвід Війни в Перській затоці 1991 показав високу ефективність 25-мм гармати, яким оснащений «Бредлі», проти танків T-72 радянського виробництва. Зокрема, велику перевагу дає нічний інфрачервоний приціл та вдосконалена система управління вогнем. З бічних та задніх ракурсів 25-мм підкаліберні снаряди здатні пробивати броню найсучасніших російських танків з відстані до 2,5 км. Важливе значення має також система стабілізації зброї, що дозволяє вести прицільний вогонь на ходу. ПТУРСи, якими оснащений «Бредлі», мають ефективну дальність щонайменше 3 км.

На думку британського тижневика The Economist, сучасні БМП суттєво підвищать ефективність бойових дій України.

Машини на базі

M2 Bradley

Бойова машина піхоти M2, головний представник лінійки. Озброєна нарізною автоматичною 25-мм гарматою M242 Bushmaster (патрон 25 × 137 мм).

M3 Bradley

M3 Bradley Cavalry Fighting Vehicle — бойова розвідувальна машина. Зовнішньо відрізняється заглушеними кришками амбразур, відсутністю оглядових блоків по правому борту та додатковими антенами. М3 має збільшений боєкомплект і радіолокаційні станції виявлення наземних об'єктів. Одна з РЛС — AN/PPS-15 є переносною.

M4 Command and Control Vehicle (C2V) Використано те саме модифіковане шасі M993, що й для M270 MLRS — захищений автоматизований тактичний командний пост (для заміни M577A2 Command Post Carrier). Усього виготовлено 25 машин.

M6 Linebacker Модифікація машини для ППО являє собою M2A2 ODS, в якому ПТРК "TOW " замінений на чотиритрубну пускову установку ЗРК FIM-92 Stinger. Планується зняття з озброєння Армії США (2005)Air Defense Artillery — April-June 2005.

M7 Bradley Fire Support Vehicle (B-FiST)

Модифікація створена на заміну  — машини розвідки, спостереження та цілевказівки (наведення та коригування вогню в тому числі артилерійського при стрільбі з закритих позицій).

Блок TOW замінений на приладовий комплекс, інтегрований із системою цілевказівки ISU. Включає в себе лазерний цілевказівник G/VLLD (Ground/Vehicular Laser Locator Designator — Наземний/Рухомий Лазерний Локатор-цілевказівник, вимовляється як «Глід»), виносне обладнання для спостереження, GPS/інерційну систему топоприв'язки та підсистему керування артилерійським вогнем.

Може коригувати вогонь 155-мм артилерії або ж підсвічувати ціль лазерним променем для боєприпасів з напівактивною системою наведення.

Існує декілька варіантів M7 B-FiST: M7A1 — передсерійна машина. M7A2 — позначення, яке іноді використовують для базової версії. M7A3 — модернізований варіант, має покращення, як і бойова машина піхоти M2A3 Bradley. Машина має динамічний захист нового покоління та нову систему навігації. M7A4 — має аналогічні вдосконалення, як і бойова машина піхоти M2A4 Bradley. Має новий двигун та покращені електронні системи.

Екіпаж складає 4 особи.

Bradley Stinger Fighting Vehicle (BSFV) Спеціальна модифікація для відділення ПЗРК Stinger. Концепція застосування ПЗРК (ближнього радіусу) безпосередньо в бойових порядках з поспішанням була визнана небезпечною, і її змінила модифікація M6 Linebacker, до комплектації якої також входять переносні ТПУ, що розширюють бойові можливості комплексу. Розрахунок із трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій.

Bradley Engineer Squad Vehicle (BESV) Машина оперативної інженерної підтримки та розмінування, має обладнання для нейтралізації різного виду загроз передовим механізованим частинам у ході наступу.

Bradley Battle Command Vehicle (BBCV) Машина командира бригади оснащена покращеним комунікаційним комплексом, включаючи цифрові лінії зв'язку, для збереження управління військами та контакту з тактичним оперативним центром (TOC) навіть у відриві від базового КП (у передових порядках підрозділу).

M993/M270 MLRS

У 1983 році на озброєння була прийнята універсальна пускова установка M270, що служить і як реактивна система залпового вогню, і як установка для запуску тактичних ракет.

Пускова установка змонтована на гусеничній базі бойової машини піхоти M2 Bradley. У кабіні розміщується бойовий розрахунок із трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій.

Bradley AMPV