Унія реальної політики (, UPR) — польська консервативно-ліберальна політична партія, заснована як асоціація Руху реальної політики 14 листопада 1987 року в Юзефові. Підписантами були Ришард Чарнецький, Стефан Кісілевський, Януш Корвін-Мікке, Станіслав Міхалкевич, Роберт Смоктуновіч і Анджей Садовський. 6 грудня 1990 року група була зареєстрована як партія під назвою «Консервативно-ліберальна партія Unia Polityki Realna» (назва «Об'єднання реальної політики» була прийнята асоціацією восени 1988 року) . UPR увійшла в партію «Національний рух», створену 10 грудня 2014 року, співпрацюючи з нею до 2016 року. У 2015–2019 роках УПР тісно співпрацювала з рухом Кукіз'15.

Цілі Метою партії є створення мінімальної держави, обмеженої виконанням основних функцій, таких як забезпечення:

безпеки для своїх громадян, необхідна інфраструктура для ефективного функціонування, фінансування початкової та середньої освіти, прожитковий мінімум для пенсіонерів, фінансування лікування тяжких та лежачих хворих.

Історія

UPR як об’єднання 7 квітня 1989 р. як об'єднання було зареєстровано Союз «Реальна політика». Її президентом став Януш Корвін-Мікке, першим віце-президентом став Лех Прухно-Врублевський, другим віце-президентом став Войцех Мерклейн, а секретарем став Станіслав Міхалкевич. Януш Корвін-Мікке подав свою кандидатуру на президентських виборах у 1990 році, але не набрав 100 000 підписів, що завадило йому зареєструватися.

Партійна діяльність у сеймі На парламентських виборах у Польщі в 1991 році за UPR було віддано 253 024 голоси (2,26 %) по всій країні. Партія представила до Сейму трьох депутатів: Януша Корвіна-Мікке (від Познані), Леха Прухно-Врублевського (від Варшави) та Анджея Селяньчика (від Катовіце). Під час каденції до парламентської групи УНР увійшов депутат Антоній Дзержинський (з Легниці). У своїй діяльності в Сеймі депутати UPR зосереджувалися на економічних питаннях, зокрема приватизації та реприватизації.

Найважливішою ініціативою UPR став проект люстраційної постанови, внесений Янушем Корвін-Мікке, який наказував міністру внутрішніх справ оприлюднити імена депутатів, сенаторів, міністрів, воєвод, суддів і прокурорів, які були таємними співробітниками УБ і SB. Постанова була прийнята Сеймом 28 травня 1992 року, а бурхлива реакція проти її виконання стала прямою причиною падіння уряду Яна Ольшевського (докладніше в статті Список Мацеревича).

Діяльність у 1993–2009 рр

На парламентських виборах 1993 року за УНР було віддано 438 559 голосів (3,2%). Проте, незважаючи на значне зростання підтримки, УНР не внесла до парламенту жодного представника (це були перші парламентські вибори, на яких було запроваджено 5% виборчий бар’єр). У червні 1995 р. до UPR приєднався депутат Ян Скробіш, обраний за списком КПН (від BBWR).

Під час президентських виборів 1995 року Януш Корвін-Мікке отримав 428 969 голосів (2,4%).

У грудні 1995 року Маріуш Дзержавський (заступник президента партії з 1991 року) разом із фракцією своїх прихильників намагався скинути тодішнього президента Януша Корвіна-Мікке. Через невдачу він разом із групою активістів UPR вийшов із партії і в січні 1996 року заснував Stronnictwo Polityki Realnej, ставши її президентом. У 1997 році СПР приєдналася до Виборчої акції «Солідарність». Незабаром воно припинило свою діяльність.

UPR з 2011 року

Після відходу активістів, які створили нову партію Януша Корвіна-Мікке, припинилися суперечки навколо керівництва УНР, яке з лютого 2011 року очолив Бартош Йозвяк. У червні того ж року UPR уклала угоду з Правою РП про балотування за списками партії на парламентських виборах. Правий комітет набрав 0,24% голосів.

11 листопада 2012 р. UPR разом із кількома іншими організаціями (напр. «Загальнопольська молодь» і «Національно-радикальний табір») спільно створили ширше неформальне угруповання «Національний рух». 13 червня 2013 року було створено нове молодіжне крило партії – існуючу Молодіжну секцію UPR замінено на Об’єднання «Молодь за реальну політику». Проте співпраця товариства з UPR була послаблена.

На виборах до Європарламенту 2014 року активісти УНР були у списках комітету РН (який набрав 1,4% голосів, не досягнувши виборчого бар'єру). На місцевих виборах того ж року УНР була також у списках комітету РН.

Символіка UPR

На прапорі Союзу реальної політики зображено колірну варіацію хреста св. Георгія, покровителя лицарів. Кольори прапора символізують: боротьбу за вірність (синій), чистоту (білий) і свободу (чорний). Крайова влада УПР інколи використовує прапор із біло-червоною стрічкою, що йде по діагоналі під хрестом, а місцева влада – зі стрічкою в кольорах краю, або гербом, розміщеним на нижньому лівому кантоні прапора.

Див. також

Праві Конституційна партія (США), Лібертаріанська партія (США), Партія незалежності Великої Британії (Велика Британія), Freemen (Чехія), Партія прогресу (Норвегія), Партія свободи Австрії (Австрія), Швейцарська народна партія (Швейцарія), Північна ліга (Італія)

Примітки

Бібліографія

Посилання

Веб-сайт Real Politics Union