Жеральд Мусса Дарманен (, ; нар. 11 жовтня 1982) — французький політик, який з 2024 року обіймає посаду міністра юстиції в уряді прем'єр-міністрів Франсуа Байру та першому і другому урядах Себастьяна Лекорню.
Колишній член республіканців, Дарманен став членом партії «Відродження» з 2017 року. Дарманен був мером Туркуенга з 2014 по 2017 рік і міністром громадської діяльності та рахунків у першому та другому уряді прем'єр-міністра Едуара Філіпа з 2017 по 2020 рік. З 2020 по 2024 роки обіймав посаду міністра внутрішніх справ в урядах прем'єр-міністрів Жана Кастекса та Елізабет Борн.
Молодість і освіта Дарманін народився в родині робітника з алжирським і мальтійсько-вірменським корінням. Родовід Дарманіна можна простежити до Левона де Лузіньяна (1342—1393), який був титулярним королем Вірменії. де Лузіньян мав кількох позашлюбних нащадків, одним з яких був Етьєн лицар у Сізі (Вірменія) (бл. 1405), який одружився з Елеонорою Гатто з сицилійської військової аристократки. Син Етьєна був Гвідо де Арменія (1410—1475) або Дарманін, як деякі назвали б це, став корсаром разом зі своїм сином Маріано в Середземному моріElisa Braun (December 22, 2020), Gérald Darmanin, Macron's risky gamble Politico Europe.. Його батько, Жерар Дарманен, керував бістро, а мати, Енні Уакід, працювала прибиральницеюNicholas Vinocur (2 August 2017), Gérald Darmanin, France's new (and improved) Sarkozy Politico Europe.. Його дід по материнській лінії, Мусса Уакід, народився в 1907 році в дуарі Улед-Галія (Уарсеніс) в Алжирі, був головним прапорщиком у французькій армії та нагороджений орденом Військова медаль«Ouakid Moussa, adjudant-chef, classe 1927 M, recrutement d'Alger, mie R. M. 2311; 28 ans de services, 5 campagnes, Journal officiel de la République française, 1958, p.4346».. Він служив в алжирських тиральєрах, а також був учасником опору у внутрішніх силах Франції (FFI) під час Другої світової війниDossiers administratifs de résistantes et résistants, Musée de la résistance en ligne, Dossier GR 16 P 452368.
Політична кар'єра
Раніше Дармінін працював парламентським помічником депутата-консерватора Ізабель Вассер, перш ніж приєднатися до колишнього міністра, а потім члена Європейського парламенту Жака Тубона. Його взяв під опіку Тубон, який познайомив його з лідерами UMP, такими як Ксав'є Бертран, і допоміг йому стати керівником апарату міністра спорту Саркозі Девіда ДуйєNicholas Vinocur (August 2, 2017), Gérald Darmanin, France's new (and improved) Sarkozy Politico Europe..
У травні 2017 року Дарманін був призначений президентом Еммануелем Макроном міністром громадської діяльності та рахунків у першому уряді Філіпа. У цій якості він підтримував Бруно Ле Мера, міністра економіки та фінансів, хоча сам був членом кабінетуFactbox: Ministers in new French government Reuters, 17 May 2017.. На момент свого призначення він був одним із наймолодших членів уряду Едуара ФіліпаMichel Rose (16 October 2018), Factbox: France's Emmanuel Macron reshuffles government — only one big move Reuters..
21 червня 2017 року зберіг посаду при формуванні другого уряду Едуара Філіпа.
31 жовтня 2017 року Політичне бюро партії «Республіканці» ухвалило рішення про виключення з партії осіб, які увійшли до чинного уряду, зокрема Дарманена.
25 листопада 2017 року оголосив про вступ до президентської партії «Вперед, Республіка!».
23 травня 2020 року знову обраний мером Туркуена, але заявив про намір поєднувати цю посаду з роботою в уряді.
6 липня 2020 отримав портфель міністра внутрішніх справ при формуванні уряду Кастекса.
29 серпня 2020 року офіційно зареєстрував у мерії Туркуена свій шлюб і цього ж дня пішов у відставку з посади мера міста, заявивши, що обов'язки міністра внутрішніх справ не залишають йому часу на іншу роботу.
20 травня 2022 року зберіг свою посаду в уряді Елізабет Борн.
4 липня 2022 року при формуванні Другого уряду Борн отримав на додаток до портфеля міністра внутрішніх справ обов'язки міністра заморських територій.
11 січня 2024 року зберіг посади при формуванні уряду Габріеля Атталя.
7 липня 2024 року знову переобраний депутатом Національних зборів у своєму 10-му окрузі департаменту Нор, перемігши у другому турі з результатом 61,37% кандидата від Національного об'єднання Бастьяна Вербрюгге (Bastien Verbrugghe).
21 вересня 2024 року сформовано уряд Барньє, в якому Дарманен не отримав жодного призначення.
23 грудня 2024 року при формуванні уряду Франсуа Байру призначений міністром юстиції у ранзі державного міністра.
Інші види діяльності Член правління Institut d'études politiques de Lille Президент DSEM Ville Renouvelée Президент SMIRTsur smirt-npdc.fr (consulté le 30 mai 2016
http://www.smirt-npdc.fr/elus-du-smirt/
Публікації Chroniques de l'ancien monde: Quand la droite s'est perdue, éditions de l'Observatoire, 2017. Récit sur la déroute de la droite à l'élection présidentielle de 2017. Ісламський сепаратизм. Manifeste pour la laïcité , éditions de l'Observatoire, 2021. Ouvrage où il explique les raisons et défend son projet de loi pour les valeurs républicaines.
Бібліографія Людовік Вігон,, Париж, Фаяр, 3 квітня 2019 р., 192 с. ( ,) Anita Hausser et Jean-François Gintzburger,, Париж, l'Archipel, 10 листопада 2021 р., 192 с. ( ,) Laurent Valdiguié et François Vignolle,, Париж, Robert Laffont, 31 березня 2022 р., 305 стор. ( ,)
Примітки