Присяжний союз або суприся́жництво (, , , , , ) — абстрактний юридичний термін середньовічного німецького права, що позначає союз рівних суб'єктів права у рамках присяги, принесеної перед Богом на певний час або на віки вічні як найвища форма самозобов'язання людини чи колективу. У цьому значенні присяжний союз являє собою противагу феодальному ладу з його ієрархічно-асиметричною організацією .
У часи Середньовіччя саме міста, всупереч панівній феодалістичній системі, виборювали все більше прав і привілеїв у земельних і міських феодалів, здобуваючи таким чином дедалі ширшу можливість самоврядування. Відмінністю від класичного феодального правління було те, що вони встановлювали присяжних ()Legal History Online: 4.1.5 Eid und Eidgenossenschaften . Присяжним у цьому сенсі був власне присяжний засідатель або , який міг бути прикріплений до бургомістра чи міського суддіEidgenosse: Deutsches Rechtswörterbuch auf der Homepage der Forschungsstelle Deutsches Rechtswörterbuch der Heidelberger Akademie der Wissenschaften . Відповідно, співприсяжний () — це особа, яка перебувала під тією ж присягою, зокрема помічник присяжного. У німецькомовному середовищі термін «співприсяжний» () у переносному значенні також вживався на позначення підмайстрів (), нерозлучних друзів () або партнерів по подружжюEidgeselle: Deutsches Rechtswörterbuch auf der Homepage der Forschungsstelle Deutsches Rechtswörterbuch der Heidelberger Akademie der Wissenschaften .
Протягом XVI століття німецьке слово було запозичено французькою мовою у вигляді eiguenot чи enguenos, і видозмінилося до (пор. гугеноти) — за однією з версій, відсилаючися на прізвище женевського бургомістра Безансона Уга (), лідера місцевих протестантів.
Німецьке слово «айдґеносеншафт» () використовується в офіційній німецькій назві Швейцарії — , що відсилає на історичну форму правління Старого союзу — суприсяжництво. При цьому назви держави іншими її мовами, а також переклади офіційної назви, зокрема українською, зазвичай подають це слово як конфедерація, попри федеративний устрій сучасної країни.
Див. також Салічна правда
Примітки
Посилання Norbert Domeisen. Die Eidgenossen und ihr Eid