Вячесла́в Олексі́йович Кушні́р — молодший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис Вячеслав Кушнір народився 2 липня 1994 року в селі Слобода-Шаргородська (з 2020 року — Шаргородської міської громади Жмеринського району) Вінницької області. Після закінчення 9 класу вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де навчався на кухаря-бармена. У 2013 році почав навчатися в духовній семінарії Ордену Братів Менших Францисканців. Через 3 роки вирішив залишити семінарію. У вільний час любив грати на гітарі.
У січні 2017 року поїхав до Києва на підготовку до вступу в лави полку «Азов». У квітні підписав контракт на службу. У 2019-му брав участь в ООС, був у боях на Світлодарський дузі, зазнав двох поранень та після лікування повернувся у стрій.
Обіймав військову посаду командира відділення 1-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону полку «Азов».
Служив і надалі в полку «Азов» уже в Маріуполі. Там одружився та продовжив контракт. Вступив до Маріупольського державного університету, спеціальність — психологія.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на навчальній базі в Золочеві. Повернувся в Маріуполь і разом з азовцями перебував на передовій.
26 березня 2025 року поблизу села Яблунівка Донецької області загинув рідний брат Євгеній Кушнір.
Загибель Загинув Вячеслав Кушнір 15 квітня 2022 року від кульового поранення в шию в місті Маріуполь. Під час прориву на завод «Азовсталь» він прикрив собою своїх побратимів. Шість місяців рідні не мали офіційного підтвердження про загибель Вячеслава і сподівалися, що він живий, і не припиняли пошуків. На початку жовтня 2022 року його тіло знайшли та ідентифікували. Чин прощання з полеглим Вячеславом Кушніром відбувся 12 жовтня 2022 року в місті Шаргород у Санктуарії Страстей Господніх. Поховали бійця на Алеї Героїв Шаргородського кладовища.
Вшанування пам'яті Біографічну статтю про Вячеслава Кушніра вміщено в меморіальному виданні «Янголи Маріуполя» (Вінниця, 2025).
Нагороди Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Родина Брат Вячеслава згодом також долучився до бригади «Азов».
Дружина Поліна Кушнір — уродженка Москви, переїхала в Маріуполь 26 грудня 2020 року. Після смерті Вячеслава займалася волонтерством і вирішила також підписати контракт з бригадою «Азов».
Злишилися мама, дві сестри, троє братів та дружина.
Примітки
Джерела Янголи Маріуполя. — Вінниця: Твори, 2025. — 112 с. — С. 83—85.