Ремус фон Войрш (; 4 лютого 1847, Пільсніц — 6 серпня 1920, Пільсніц) — німецький воєначальник прусської армії, генерал-фельдмаршал німецької імперської армії (1917). Учасник австро-прусської, французько-прусської та Першої світової війн.

Біографія Мартін Вільгельм Ремус фон Войрш народився 4 лютого 1847 року в маєтку Пільсніц (Пільчице, тепер частина Вроцлавської дільниці міста Фабрична) поблизу Бреслау у прусській провінції Сілезія. Він походив із старочеської знаті, спочатку з Південної Чехії, а потім з близько 1500 року в Троппау (Опава) в Моравській Сілезії. 26 вересня 1873 року він одружився з Теклею фон Массов (1854—1943), донькою королівського прусського лісника Германа фон Массова, зі Східної Пруссії в Потсдамі.

Його небіж Удо фон Войрш (1895—1983) був СС-обергрупенфюрером СС, одним з військових керівників СС і поліції.

5 квітня 1866 року, після завершення середньої школи у Бреслау, Войрш поступив на військову службу до 1-го Потсдамського гвардійсько-гренадерського полку. Брав участь в австро-прусській війні, бився у битві під Кеніґгретцем у 1866 році. В ході цієї битви Ремус фон Войрш врятував важкопораненого лейтенанта князя Антона фон Гогенцоллерн-Зігмарінгена на полі битви. Коли він хотів перев'язати розтрощені коліна князя, обидва потрапили в полон до австрійців. Пізніше він воював у франко-прусській війні 1870–71 років. Під час боїв біля Санкт-Приват був поранений і отримав Залізний хрест другого ступеня. Після закінчення війни спочатку полковий, а з квітня 1876 до кінця квітня 1878 року ад'ютант 2-ї гвардійської піхотної бригади. Потім фон Войрша перевели до Великого генерального штабу. 18 жовтня 1879 року призначений у 1-й гвардійський піший полк, отримав звання ротмістра. Тут Войрш наставляв принца Вільгельма, який згодом став німецьким імператором, польовому служінню. У середині квітня 1882 року, не закінчивши Військової академії, був переведений до Генерального штабу.

30 травня 1896 року він отримав під своє командування полк гвардійських стрільців, а 1 вересня 1897 року — призначений командиром 4-ї гвардійської піхотної бригади. 18 листопада 1897 року підвищений у генерал-майори. 17 квітня 1901 року призначений командиром 12-ї дивізії, а через місяць отримав звання генерал-лейтенанта. З 29 травня 1903 року Войрш виконував обов'язки командира VI армійського корпусу. На цій посаді в листопаді 1907 року він був відзначений Почесним хрестом I ступеня ордена дому Гогенцоллернів. Після нагородження орденом Чорного Орла, за який він згодом також отримав ланцюг, 9 лютого 1911 року Войрш пішов на пенсію за вислугою років.

У серпні 1914 року генерал-лейтенант Ремус фон Войрш був викликаний з резерву і очолив Корпус Ландверу, який у швидкому порядку перекинули на Східний фронт для допомоги австро-угорській армії, яка воювала в південній Польщі. Корпус посилив ліве крило австро-угорської армії під командуванням генерала Віктора Данкля. Протягом трьох днів битви проти російської імперської армії Войрш своїм корпусом прикривав відступ австрійців. Петербурзька газета писала, що: «Тільки активність невеликих військ прусського ландверу в цій битві запобігла повному знищенню австрійської армії». Пізніше корпус передали до складу 9-ї армії Пауля фон Гінденбурга. У липні 1915 року Войрш брав участь у проривній битві під Сієнно біля Вонгровіца (Вонгрівця). У 1916 році він брав участь у відбитті російського Брусиловського наступу. У 1917 році пішов у відставку, отримавши звання генерал-фельдмаршала.

У 1920 році Войрш помер у своєму родинному маєтку у замку Пілсніц поблизу Бреслау.

Нагороди

Пам'ятний хрест за кампанію 1866 (20 вересня 1866) Залізний хрест 2-го класу (16 червня 1871) 1-го класу (1914) Орден Червоного орла 3-го класу з короною великий хрест (18 вересня 1906) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний командор Почесний військовий знак 2-го класу Князівський орден дому Гогенцоллернів почесний хрест 3-го класу з мечами почесний хрест 1-го класу Столітня медаль Орден Церінгенського лева, командорський хрест 1-го класу Орден Філіппа Великодушного, лицарський хрест 1-го класу з мечами і короною Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу Орден Леопольда I, офіцерський хрест (Бельгія) Орден «Святий Олександр», командорський хрест (Третє болгарське царство) Орден Данеброг, командорський хрест 1-го класу (Данія) Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японська імперія) Орден Священного скарбу 1-го класу (Японська імперія) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина) Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами (Російська імперія) Орден Білого слона, командорський хрест (Сіам) Орден Меджида 1-го класу (Османська імперія) Орден Чорного орла (2 лютого 1911) Pour le Mérite з дубовим листям орден (25 жовтня 1914) дубове листя (23 липня 1915) Почесний доктор філософії університету Бреслау (22 липня 1915) Військовий орден Святого Генріха, лицарський і командорський хрест 2-го класу ( 9 лютого 1916) — отримав 2 нагороди одночасно. Почесний громадянин міст Бреслау і Найссе

Див. також Леопольд Баварський Карл фон Бюлов Віктор фон Данкль Гурко Василь Йосипович Шарль Ланрезак Арчибальд Мюррей

Примітки Виноски

Джерела

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 561—563. Jürgen Hahn-Butry (Hrsg.): Preußisch-deutsche Feldmarschälle und Großadmirale. Safari, Berlin 1938. Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003

Посилання Martin Wilhelm Remus von Woyrsch Who's Who — Remus von Woyrsch Ремус фон Войрш

! colspan="3" style="background-color:#333399; color:#F5F5F5" | Командування військовими формуваннями (установами)Німецької імперії