Ебрахі́м Рахба́р (; 6 січня 1938, Сумесар, Ґілян — 28 травня 2025, Тегеран) — іранський письменник 1960-70-х років; багато мандрував; був одним із перших членів Спілки письменників Ірану.
З життєпису Народився у 1938 році в Сумесарі.
Оскільки втратив батька в молодості, а був старшою дитиною в сім'ї, то піклувався про своїх двох братів і сестер.
У літературну діяльність прийшов на початку 1960-х. Перші оповідання були опубліковані в 1964 році в Jang Taraba та мистецько-літературному часописі Bazar.
Отримав диплом геолога (1965).
Публікувався і працював у Міністерства сільського господарства (у відставку вийшов 1980 року).
У зрілі роки здійснив багато досліджень у галузі літератури, а також написав багато оповідань, які, втім, не були опублікувані через старість, хворобу та особисті проблеми.
У старшому віці жив на самоті в своїй квартирі в Тегерані, позбавлений і амбіцій, і популярності.
Згідно з заповітом своє тіло пожертвував медфакультету Тегеранського університету.
Помер 28 травня 2025 року у Тегераніhttps://www.mojnews.com/بخش-فرهن%DA%AF%DB%8C-6/626024-ابراه%DB%8Cم-رهبر-نو%DB%8Cسنده-در%DA%AFذشت.
З доробку Ебрахім Рахбар — письменник, який зажив слави своїми ранніми творами, і саме його перші оповідання вважаються найкращими.
Манера письма є оригінальною, але в його творах критики убачають вплив Бахрама Садегі.
У 1965 році була опублікована повість письменника «Чотири сторони»: коротка і похмура історія, яка розгортається в нервово-сюрреалістичній атмосфері маленького містечка по праву заслужила найбільше схвалення критиків і читачів. Тлом оповідання збірки «Дим» (1970) теж стала північ країни. Нарешті збірка новел «Я в Тегерані» (1973) змальовує з точки зору приїжджого жителя міста хаос столичного життя, соціальний і духовний безлад, конфлікт внутрішнього і зовнішнього. Наприклад, у новелі «Образа» банківський співробітник, який проходить курси навчання роботи з новими ЕОМ, втрачає роботу через конфлікт з тутором-англійкою, що показує агресивність іноземців у відносинах з іранцями.صد سال داستان‌نویسی ایران، [ویراست دوم]، حسن عابدینی، تهران: نشر چشمه، ۱۳۸۰російський переклад твору див. Современная иранская новелла. Сост. Дж. Дорри, М.: Прогресс, 381 с. — С. 216-220
Після 1970-х у часописах опубліковано понад 25 оповідань автора. Манера письма змінилась у бік експериментування.
Також автор драматичних творів: у п'єсах Е. Рахбара зображено життя Ґіляну та його жителів, висвітлюються стосунки і соціальні проблеми.
Вибрана бібліографія
Коротка проза (оповідання, новели) (دود، تهران: سازمان تدارک و نشر), 1970 Я в Тегерані, Тегеран (من در تهرانم، تهران): Шабгір, 1973 (Тегеран: Amirkabir Publications, 2-е, 1977) Печалі (چاپ آخر زندگی), Тегеран: Голестан, 1974 (декілька перевидань) شاهد رسمی, Тегеран: Seeme, 1995 У маленькому місті (در شهری کوچک), Тегеран: Khodrang, 2000 Офіційний свідок (شاهد رسمی), Тегеран: Khodrang, 2013 (Тегеран: Negah, 2014). Ім'я Касми (نام کسما), Тегеран: Ебрахім Рахбар, 2003 دود و آه, Тегеран: Mes, 2004پایگاه اطلاع‌رسانی کتابخانهٔ ملی جمهوری اسلامی ایران П'єси Мехрабан і три інші п'єси (مهربانان و سه نمایشنامهٔ دیگر), Тегеран: [Біна], 1969 (Тегеран: Ходранг, 2004). Нуно... і чотири інші п'єси (ونو… و چهار نمایشنامهٔ دیگر), Тегеран: Ходранг, 2001 (Tehran: Ketabdar, 2004) </div>
Примітки