Саваканмайндан (Джаваканмайндан, Савакан Майндан) (д/н — 1277) — останній магараджа Тамбралінги у 1262—1277 роках.
Життєпис Походив з династії Падмавамси. Син магараджі Чандрабхану. На 1255 рік Саваканмайндан вже був доволі дорослим та досвідченим, тому батько під час своїх кампаній на Шрі-Ланку у 1255—1258 і 1262 роках призначив його намісником володінь на Малайському півострові й Суматрі.
1262 року після загибелі батька рушив на Шрі-Ланку, де 1264 року уклав мирну угоду з Садаяварманом Сундарою Пандьяном I, володарем Пандьї, за якою визнав зверхність останнього в обмін на визнання за собою держави Джафна.
Зміцнивши своє становище на всіх землях батьківських володінь, десь наприкінці 1260-х років завдав поразки царству Дамбаденія (в центрі Шпрі-Ланки), змусивши Віджаябаху IV визнати свою владу. Це викликало невдоволення Маравармана Куласекара Пандьї I, нового володаря Пандьї. Перебіг цієї війни достеменно невідомий.
Водночас стикнувся з повстанням намісника (можливо родича) Таммасокараджа, що оголосив незалежність Накхонситхаммарату, а на Суматрі у наступ перейшла держава Мелаю. під час цих бойових дій Саваканмайндан загинув 1277 року. Тамбралінга припинила своє існування. Джафну захопив Куласекара Чінкайаріан. Північні володіння були зайняті царством Сукхотай.
Джерела Kallidaikurichi Aiyah Nilakanta Sastri (1929). The Pāṇḍyan kingdom from the earliest times to the sixteenth century. Cœdès, George (1968). The Indianized states of Southeast Asia. University of Hawaii Press. ISBN 9780824803681. The Journal of the Siam Society, 1976, Volume 64