Людмила Данилівна Попова (1923, м. Харків — 2014) — кандидат педагогічних наук, професор, учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, фахівець з історії педагогіки, активний громадський діяч, випускниця історико-філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині — Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди).
Життєпис 1941 році — отримала середню освіту в школі № 102 м. Харкова. Після закінчення середньої школи перебувала в евакуації в м. Казані, де працювала робітницею на
фабриці;
У 1943 році — закінчила військово-авіаційне училище;
Із 1942 по 1945 рр. — брала участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни;
У 1953 році — Людмила Данилівна закінчила історичне відділення історико-філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди;
1954–1957 рр. — аспірантка при кафедрі педагогіки;
1957–1960 рр. — працювала завідувачем відділу педпрактики й викладачем Харківського педагогічного інституту іноземних мов ім. Н. К. Крупської;
Із 1961 р. — викладала в Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди;
У період із 1973 до 1978 рр. — очолювала кафедру педагогіки у ХНПУ імені Г. С. Сковороди;
У 1986 р. — присвоєне учене звання професора.
Науково-педагогічна діяльність Свою науково-педагогічну діяльність Л. Д. Попова розпочала у ХДПІ імені Г. С. Сковороди (з 1961), пройшовши всі сходинки викладацької діяльності: асистент, старший викладач, доцент, професор кафедри педагогіки. Професор Л. Д. Попова створила власну наукову школу, під керівництвом Людмили Данилівни було підготовлено 43 кандидати педагогічних наук. Автор понад 250 наукових і науково-методичних праць історико-педагогічної спрямованості, зокрема п'яти навчальних посібників (із них три — плоди колективної праці). Наукові погляди висвітлено в розділах нарисів:
«Розвиток народної освіти і педагогічної думки в Україні» (1991); «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Харківщині», монографія (1992); «Рідний край», посібники із народознавства (1994,1999); «В. О. Сухомлинський про особистість учителя та його загальнопедагогічну підготовку», навчальні посібники (1999); «Педагогічна спадщина Гната Хоткевича: теоретичні здобутки та досвід» (2003); «Харківська науково-педагогічна школа: теоретичні здобутки та досвід (20 — 70-ті роки ХХ ст.)» (2007).
Впродовж 1990–2002 рр. професор Л. Д. Попова — член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій із педагогіки, історії педагогіки та психології.
Нагороди Л. Д. Попова нагороджена:
Орденом «Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.»;
Орденом «За мужність»;
16 медалями – зокрема:
«За відвагу»;
«За бойові заслуги»;
імені А. С. Макаренка;
імені Н. К. Крупської;
Знаком «Відмінник народної освіти України», «Отличник народного образования СССР» та іншими нагородами. Посилання
Наукові школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди: кол. моногр. / Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди ; [О. А. Андрущенко, Л. І. Білоусова, В. Я. Білоцерківський та ін. ; за заг. ред. І. Ф. Прокопенка]. — Харків: ХНПУ, 2014. — С. 58 — 59.
Історико-педагогічна школа професора Попової Л. Д. Примітки Попова Людмила Данилівна // SK Wiki. Енциклопедичний довідник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. — С. 54.;
Джерела
Кафедра загальної педагогіки та педагогіки вищої школи: минуле і сучасність : до 165-річчя від дня заснування / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди ; [уклад.: Л. Д. Зеленська, О. І. Башкір, С. О. Васильєва та ін. ; за заг. ред. С. Т. Золотухіної]. – Харків : Щедра садиба плюс, 2015. – С.45 – 46. Штефан Л. Наукові школи кафедри історії педагогіки і порівняльної педагогіки / Л. Штефан // Новий Колегіум. – 2020. – № 1 (99). – С. 86–90.