У Месопотамії (також: Межиріччя, Дворіччя) музика використовувалась як у релігійному, так і в світському житті. Свідчення з цього регіону, якими є артефакти, художні зображення та письмові записи, відносять Межиріччя до найдавніших чітко задокументованих культур в історії музики. Відкриття кістяного духового інструменту, датованого 5-м тисячоліттям до нашої ери, є найдавнішим доказом музичної культури в Месопотамії. Зображення музикантів з'являються в 4 тисячолітті.

Музика відігравала центральну роль у релігії Месопотамії, деякі інструменти самі вважалися божествами нижчого рівня й отримували власні назви, наприклад . Музика звучала на фестивалях, війнах, похоронах серед усіх класів суспільства. Жителі Месопотамії співали та грали на ударних, духових і струнних інструментах, а настанови гри на них містяться на глиняних табличках. До наших днів збереглися струнні інструменти, наприклад ліра Уру з головою бика. Є кілька вцілілих музичних творів, записаних клинописним складовим письмом. Це - Хуритські пісні. Колекція музичних творів виявлена у стародавньому місті Угарит. Тексти датовані приблизно 1400 роком до нашої ери. Сучасні вчені намагалися відтворити мелодії з цих творів, хоча немає єдиної думки щодо того, як саме звучала музика. У жителів Месопотамії була розроблена система музичної теорії та певний рівень музичної освіти. Музика Месопотамії була схожа на музику сусідніх стародавніх культур Єгипту, Східної та Західної Африки та узбережжя Середземного моря.

Месопотамія Історична область між річками Тигр і Євфрат у так званому Родючому Півмісяці сучасного Іраку вважається однією з багатьох колисок цивілізації. Тут уперше виникли поселення близько 10 000 років до нашої ери. Північна Месопотамія включала стародавні міста Ассур, Німруд, Хорсабад і Ніневію. Річки Тигр і Євфрат зливаються в регіоні Аккад, пізніше відомому як Вавилон. Тут виникло кілька великих міст, у тому числі Вавилон, Агаде, Сіппар, Ктесіфон і Селевкія-на-Тигрі. На півдні, де дві річки знову розходяться, лежить земля Шумер. До великих міст Шумеру входили Ур, Урук, Ларса та Лагаш. Месопотамія була багата родючими ґрунтами, глиною та волокнистими фініковими пальмами, але не вистачало іншої сировини, такої як камінь і метал, тому тут розвивалося купецтво . Острів Бахрейн у Перській затоці був центром торгівлі, що з'єднувала Месопотамію з давніми культурами Аравії, Ірану та долини Інду.

Два різних народи, шумери та аккадці, були домінуючими культурами в регіоні, починаючи від найдавніших зразків писемності (близько 3100 роки) до падіння Вавилону в 539 року до нашої ери. Релігія та писемність допомогли створити основу для музичної культури в цьому регіоні. Шумерський і аккадський пантеони, міфології та ритуали перепліталися протягом усієї їхньої історії. Окремі міста мали божеств-покровителів, яких потрібно було принаджувати музикою, щоб вони не покинули місто. У супроводі музики цього досягали молитвою-плачем, похмурими вираженнями горя, яке прийде, якщо боги відійдуть, а деякі ритуали передбачали взаємодію з самим інструментом. Інструменти вважалися посередниками, які керували головними божествами. Значна частина того, що дослідники знають про зв’язок між месопотамською музикою та релігією, походить із глиняних табличок. Писарі використовували очеретяний стилус, щоб робити клиноподібні відбитки у вологій глині, а потім таблички обпікалися. Тексти про музику та музикантів присутні на всіх етапах розвитку письма. На табличках є перелік інструментів, описи жанрів і пісень, музична теорія. Зібравши разом тисячі збережених табличок, дослідники змогли запропонувати детальну картину музичної культури Месопотамії.

Збережені музичні пам'ятки Найвідомішими музичними творами є хуритські гімни, колекція музичних творів, написаних клинописом на глиняних табличках, знайдених у сучасній Сирії, датованих приблизно 1400 роком до нашої ери. Хуритський гімн 6, гімн Ніккал, вважається найдавнішою практично повністю збереженою записаною на письмі музикою у світі. Є різні спроби інтерпретацій цієї таблички, фахівці сходяться в деяких моментах, наприклад, назва кожної струни інструменту, її інтервали та її лад. Але кожна спроба відтворення дає різну музику. У 2009 році сирійський композитор Малек Джандалі випустив альбом "Відлуння Угарита", який містить інтерпретацію хуритського гімну 6 на фортепіано в супроводі оркестру.

Авторами хуритських гімнів були чотири композитори з Угаріту: Тапшихун, Пухіянна, Урхія та Аммія і записані двома переписувачами, Аммурапі та Іпшалі. Музикознавець Річард Дамбрілл, який детально досліджував таблички, розмірковує про створення цих творів:

"Записувати малюнки та ідеї як піктографічні та ідеографічні стилізації було б досить складним принципом, з яким можна було б змиритися приблизно 5000 років тому, але думка про застосування тієї самої концепції з метою транскрипції ефірної природи музики, мабуть, була однією з найбільших інтелектуальних досягнень людської думки античності".

Хоча музика для більшості гімнів втрачена, їхні збережені тексти дають зрозуміти, як організовувалися композиції. Вони виявляють багате розмаїття як змісту, так і структури і поділяються на дві групи: гімни для царя та гімни для богів.

Що стосується структури, то гімни часто поділяються на пісні різної довжини, відокремлені одна від одної короткими антифонними відповідями. Інші складаються з ряду чотирирядкових строф. Чимало гімнів вплітають у свій зміст повторюваний рефрен. Ще інші розділені літургійними рубриками різних типів. Стародавні шумерські писарі розділили гімни на різні групи та категорії. Іноді, подібно до гімнів у біблійній Книзі псалмів, вони змінювалися залежно від типу музичного інструменту, який їм акомпанував.

Крім того, табличка аккадською мовою містить каталог назв пісень, упорядкованих за жанрами, включаючи пісні робітників, пісні пастухів, пісні про кохання та пісні молодості, хоча мелодії втрачені. Усе ж, із деяких пісень про кохання можна вивести месопотамські погляди на кохання, близькість і шлюб. У двох збережених прикладах пісень про кохання оспівується весілля між жрицею та королем, вони наповнені пристрасним коханням і радістю від близькості. Деякі історики на основі збережених текстів вважають, що деякі шлюби були мотивовані близькістю і коханням, а не лише практичними міркуваннями. Відоме шумерське прислів’я: "Одружуйся з дівчиною за своїм бажанням!".

Використання музики

Аккадське слово для музики, nigūtu, також означало «радість» і «веселощі», добре ілюстроване печаткою в Луврі, що показує спокійну сцену пастуха, який грає на флейті своїй отарі. Музика була звичною частиною суспільного життя в Месопотамії і використовувалася в багатьох світських контекстах, наприклад, на бенкетах серед королівських осіб і на фестивалях, де музикантів часто супроводжували танцюристи, жонглери, акробати. Музика відігравала важливу роль на похоронах і в армії, а також зображувалася у зв'язку зі спортом і статевою близькістю. Месопотамські пісні про кохання, які представляли окремий жанр музики, мали спільні риси з релігійною музикою. Часто згадувані у плачах Інанна і Думузі також є закоханими - персонажами романтичних пісень.

Музикознавці перераховують жанри світської музики: робочі пісні, дитячі пісні, танцювальна музика, музика в тавернах, музика для розваг на бенкетах та епічні твори, які співаються з інструментальним супроводом. Яскраві настінні розписи ілюструють танець, і кілька жанрів танцю можна розрізнити на стінних рельєфах, циліндричних печатках і розписній кераміці, а також зображення музичних інструментів, які супроводжують їх. Світська музика втішала жителів Месопотамії. Одне заклинання розповідає про сумного писаря, який застряг і захворів в Елам-Аніані; він прагнув «зцілитися музикою горизонтальної семиструнної арфи».

Деякі музиканти Тексти шумерською та аккадською мовами дають уявлення про роль музикантів у суспільстві. Відомі два різні типи музикантів: гала та нар. Обидва класи музикантів високо цінувалися та пов’язувалися з релігією та королівськими сім’ями, але їхні ролі відрізнялися. Гала-музикант (аккадське "калю") був тісно пов’язаний із храмовими ритуалами, і їх робота, можливо, вважалася менш гламурною та тимчасовою. Є сотні окремих названих музикантів, таких як музикант Гала Ур-Уту, які відомі з адміністративних документів. У деяких випадках археологічні знахідки ідентифікували будинки та сімейні історії цих музикантів, показуючи їхній високий статус у суспільстві. Гала-музикантам покровительствував Бог Енкі.

Відомо, що музикант нар (аккадською nāru), який був тісно пов’язаний із королівською сім’єю, грав на музичних інструментах і перевозив їх, а також тісно листувався з королем. Головний музикант палацу керував музичними виставами, а також навчав учнів-музикантів. У королівському гаремі, де король тримав дружин, наложниць, дітей і слуг, король також тримав молодих учнів-музикантів. Володіння музикантами було ознакою статусу, і музикантами торгували на великі відстані, використовували як дипломатичні подарунки та під час війни. Коли ассирійські війська завоювали місто, вони пощадили музикантів і відправили їх до Ніневії з дарами. Епічна історія під назвою «Смерть Гільгамеша» описує, як Гільгамеш приносив дари Богам від імені своїх дружин і дітей, а також від імені своїх музикантів.

Шульгі з Ура, який правив протягом 2094 – 2046 роках під час Третьої династії Ура, був щедрим покровителем мистецтв, особливо музики. У самовихвальних текстах він називав себе музикантом-експертом, стверджуючи, що це йому легко давалося. Він перерахував численні інструменти, якими він, як стверджував, володів: алгар, сабітум, мірітум, урзабабітум, хархар, магур. Він також стверджував, що оволодів мистецтвом композиції жанрів, таких як тігі та адаб. Здається, Шульгі полюбляв грати на всіх інструментах, крім очеретяної сопілки, яка, на його думку, викликала сум у душі, тоді як музика повинна приносити радість і бадьорість. Шульгі щедро фінансував розвиток музики Шумера. Натомість поети складали гімни прославлення на його честь.

Найвідоміший музикант періоду Ур III, Дада, був багатою людиною, яка мала титул гала (або гала-мах). Його кар’єра почалася під час правління Шульгі, і, здається, він був особливим типом гала, який виступав як гала королівського двору чи навіть держави, і відповідав за інші гала. Дада організовував музичні заходи, доглядаючи як за інструментами, так і за пов’язаними з ними розвагами. Він і його родина володіли резиденціями у Гірсу і в Урі, і двоє дітей Дади, Хедут-Амар-Сін і Шу-Сін-мігір-Ештар, розважали короля власною музикою. Головним помічником Дада, чи, можливо, зірковим виконавцем, був музикант, на ім'я Ур-Нінгулага. Попри те, що історія Дади дає змогу зазирнути в життя месопотамського музиканта, цілком імовірно, що він був винятковим прикладом.

Серед найперших відомих композиторів в історії музики була аккадська жриця Енхедуанна, яка діяла близько 2300 року. Донька Саргона Аккадського, засновника Аккадської імперії, Енхедуанна, була водночас принцесою, жрицею та поетесою, яка написала цикл гімнів храмам Шумеру та Аккаду, серед яких - релігійні гімни для Богів Сіна та Інанни. Її робота була плідною, а також добре задокументованою. Збереглося до п'ятдесяти примірників деяких її творів. Ймовірно, вона є автором гімну під назвою "Міф про Інанну та Ебіха". Деякі з її творів мали теми, пов’язані з досягненнями її батька, тоді як інші є автобіографічними. Вона принаймні один раз говорить від першої особи. Її вірші були досить популярні у Вавилоні, а її гімни, ймовірно, мали пошиб на багато поколінь композиторів. Ім’я Енхедуани згадується в гімні Думузі, що свідчить про її популярність у регіоні.

Інструменти