Крізь браму срібного ключа

«Крізь бра́му срі́бного ключа́» () — фантастичне оповідання американського письменника Говарда Філіпса Лавкрафта, написане в співавторстві з Гоффманом Прайсом від жовтня 1932 до квітня 1933 року. Вперше був опубліковано в журналі «Weird Tales» у липні 1934 року. Оповідання «Крізь браму срібного ключа» є прямим продовженням оповідання «Срібний ключ» (1926) і входить до «Циклу снів», хоча, при цьому, в ньому переважно описано світи в космосі«Publication: Weird Tales, July 1934». ISFDB. Retrieved March 18, 2021..

Сюжет

На початку оповідання йдеться про таємниче зникнення Рендольфа Картера 1928 року і повторюються події попереднього оповідання «Срібний ключ». Події відбуваються 1932 року в Новому Орлеані, в будинку Картера, де зібралися з приводу спадщини четверо чоловіків: Етьєн Маріньї, Аспінволл, Ворд Філліпс і Свамі Чандрапутра. Кімнату огортав дурманливий дим пахощів, а в кутку цокав годинник у формі труни, з чотирма стрілками показуючи позаземний час. Починається слухання справи про спадщину. Розглядаються листи, книги та предмети Картера.

Свамі передає послання від Картера з Іншого світу. Картер знайшов у печері браму в космос і вирушив до «Остаточної порожнечі» (), де мешкає провідник Умр ат-Тавіла — Найдавніший, який створив життя на Землі мільйони років тому, коли по ній ходили Забуті лики () і Жахливі ожилі тварини (). У легендах про цю сутність вказують символ у вигляді гігантської руки. Картер опинився в приміщенні посеред космосу, де стоять кам'яні квазігексагональні п'єдестали, на яких сидять невизначені фігури (). Одна з фігур ковзає під поверхнею підлоги. Стародавні () кажуть, що Картер має пройти «Останню браму» () і посвячують його в одного з них. Звучить дивний спів, що занурює Стародавніх у сон, де вони споглядають безмежні Зовнішні простори та абсолютні межі, щоб увібрати сили для відкриття «Останньої брами». Картер пройшов у титанову арку в кам'яній брилі і перестав бути однією людиною, ставши одночасно багатьма людьми, у багатьох місцях часу, які існують поза часом та традиційною моделлю трьох вимірів. У незбагненний спосіб, усі вони складають легіон з нього самого.Картера можна порівняти з індуїстським божеством із безліччю рук і голів. Він перестав розуміти, хто справжній Картер, а кого додано. Едмунд Картер, що втік із Сейлема в Аркгем; Пікман Картер, який 2169 року відіб'є натиск монгольських орд у Австралії; маленький хлопчик Картер, незрозуміла тінь Картера на п'єдесталі, Картер у космосі, Картери з інших часів. З'являється нескінченне число істот, створених із нього самого: сутність із планети Кітаніл, яка відвідала Гіперборею, де поклонялися Тсатхоггуа; форма життя на Китанілі; істота з галактики Шонхі (); чотиривимірний газоподібний розум (); рослинний мозок з комети (); летючий мозок із космосу (); Картери нелюдських форм, хребетні та безхребетні тварини-Картери, Картери-рослини; Картери, що летять у космосі від одного світу до іншого; спори вічного життя, що дрейфують з одного Всесвіту до іншого…Якась надприродна сутність «Буття» () зібрала всі його сутності воєдино і відкрила йому таємниці світобудови, чого раніше удостоїлися лише 11 істот із Землі, з яких 5 були людьми. Картер пізнав таємниці наук та сили богів Землі (), і захотів дізнатися про вимерлу расу істот на далекій планеті Яддит, «Буття» попередило Картера, щоб він запам'ятав символи, необхідні для його повернення додому, а потім перенесло свідомість Картера в тіло іношпланетянина Зкауби (). Картер опинився в світі майбутнього, що ще не народився, з п'ятьма сонцями, на планеті Яддит, де мешкають схожі на тапірів істоти з клешнями (), а також жахливі Бголи (). Бажання Картера було помилкою бо він виявився замкненим у тілі клешнерукої захеканої істоти. Два розуми боролися в одному тілі та періодично змінювали один одного. На жаль, Картер забув символи повернення до свого світу. Пройшли тисячоліття, Картер облетів на світловому кораблі-оболонці () планети Стронті, Мтуру, Кат і побував у бібліотеці, де описано десять тисяч живих світів. Там він розмовляв з мудрецями Яддита та зі старійшинами Буо (). Картер виявив спосіб придушити іношпланетний розум за допомогою наркотичного зілля. Опанувавши тіло, Картер полетів на світловому кораблі через безодні космосу до потрійної зірки Нітон, а звідти — до Землі. Йому довелося пройти весь цей шлях, заради формули в його щоденнику із заклинаннями Р'лієг, яким розмовляли Поріддя Ктулху (), які можуть повернути його в тіло людини. Тим часом Картер попросив Свамі утримати будинок від поділу спадщини.

Свамі стверджує, що Картер повернувся 1930 року до Бостона і після жив у . Аспінвол нервується і звинувачує Свамі в шахрайстві. У бійці він зриває маску з обличчя Свамі. Виявилося, що насправді Свамі не людина, а Картер все ще замкнений в огидному тілі іншопланетянина Зкауби. Аспінвол упав, як мертвий. Інші очевидці не побачили обличчя Картера/Зкауби. Потім Картер відкрив клешнями дверцята годинника у формі труни і зник усередині (використавши годинник як засіб переміщення в часі). Розповідь закінчується розпливчастим постскриптумом, у якому йдеться, що Свамі був злочинцем і загіпнотизував інших спадкоємців, щоб привласнити собі майно. Моторошна історія викликала в Аспінволла серцевий напад. Відтоді Де Маріньї не може не думати про дивний годинник.

Натхнення Історія бере початок з інтересу Гоффмана Прайса до оповідання Лавкрафтаyte, 1944; cited in Carter, p. 93.:Після переконань, Лавкрафт неохоче погодився співпрацювати над продовженням, і в серпні 1932 Прайс написав чернетку з 6000 слів. У квітні 1933 Лавкрафт випустив версію з 14 000 слів, яка, за оцінкою Прайса, залишила незмінною «менше п'ятдесяти його оригінальних слів»Carter, p. 93..

«Енциклопедія Лавкрафта» каже, що автор «дотримувався якомога більшої кількості концепцій Прайса, а також згадує деякі з його вигаданих мов». Таким чином, багато з центральних ідей в оповіданні походять від Прайса: ім'я араба «Умр-ат-Тавіл», математичні теореми, численні втілення Картера. Прайс ерудований у галузях неоплатонічної думки, теософії та окультизму. Навіть цитата з «Некрономікона» переважно написана Прайсом у загальних рисах, хоча, вона наслідує літературний стиль ЛавкрафтаJoshi, S.T.; Schultz, David E. (2004). An H.P. Lovecraft Encyclopedia. Hippocampus Press. p. 213. ISBN 978-0974878911.. Прайс переносить багато ідей раніших творів Лавкрафта. В оповіданні згадується «Книга Тота» та індійська міфологія.

Прайс залишився задоволеним результатом Лавкрафта, сказавши: «Звичайно, він мав рацію у відкиданні всього, крім основного плану. Я міг тільки дивуватися, як багато він створив з мого неадекватного і невмілого початку»Carter, p. 94.. Чернетку Прайса опубліковано під заголовком «Повелитель ілюзій» у журналі «Crypt of Cthulhu» 1982 рокуGuimont, Edward (2020). «An Arctic Mystery: The Lovecraftian North Pole». Lovecraft Annual (14): 156—157. ISSN 1935-6102. JSTOR 26939814..

В англійській літературі часто описуються інші світи, такі як «Світ Фей» або «Країна богів», куди можна потрапити, маючи магічний предмет, такий як срібна гілка.

Кларк Ештон Сміт у оповіданні «Світло із Замежжя» () (квітень 1933) описує схожі перетворення героя на безліч істот.

Критика Вілл Мюррей, дослідник творчості Лавкрафта, говорив про «Крізь браму срібного ключа», що «Як подоба казок Дансені за співпраці Прайса та Лавкрафта воно провалилось; оскільки міфічна оповідь багата ідеями, але вони дуже розбавлені»Will Murray, «Tentacles in Dreamland: Cthulhu Mythos Elements in the Dunsanian Stories», Black Forbidden Things, p. 32.. У (1980) Жиль Делез і Фелікс Ґваттарі назвали це оповідання одним із шедеврів ЛавкрафтаDeleuze, Gilles & Guattari, Félix (translated by Brian Massumi). A Thousand Plateaus. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1993, p. 240, 539.

Персонажі

Картер

Рендольф Картер () — головний герой, який зник безвісти. Картер довгі роки прожив у Бостоні, але його предки були родом з Аркгема.

Свамі

Свамі Чандрапутра () — чорнобородий індус у тюрбані браміна вищої касти. Його нерухоме чітко окреслене обличчя і чорні, як ніч, блискучі очі, справляли дивне враження. Посвячений у таїнства містик із Бенареса. Він говорив, підкреслюючи кожне слово, тому його голос звучав якось механічно і водночас глухо, контрастуючи з багатством і правильністю інтонацій, характерних для корінного англосакса, але зовсім не уродженця Індії. Одягнений як європеєць, але широкий костюм сидів на ньому нескладно, а густа борода, східний тюрбан і довгі рукавички надавали його вигляду відтінку якоїсь заморської ексцентричності.

Гарлі

Гарлі Воррен () — близький друг Картера, містик із Південної Кароліни, вивчав мову Наакаль і мову гімалайських жерців. Навчався в Полковника Черчворда. Ворен знайомий з Йогом, який побував у Ян-хо, на руїнах древнього Ленга, і вивіз із міста кілька диковин. Ворен 1919 року вивчав древні з Індії. Одна з книг була написана на іншій планеті. Воррен узяв її на старий цвинтар і спустився в склеп, після чого зник безвісти.

Етьєн

Етьєн-Лоран де Мариньї () — вчений-містик, сходознавець, креол, виконавець духівниці і видавець Картера. Спочатку будинок у Новому Орлеані належав йому. Служив разом із Картером у Французькому іноземному легіоні. Показав Картеру секрети склепів у Байонні на півдні Франції.

Ворд

Ворд Філліпс () — містик із Провіденсу. Ймовірно, персонаж має стосунок до самого Лавкрафта.

Еспіноволл

Ернест К. Еспіноволл () — кузен Картера, есквайр із Чикаго. Є двоюрідним братом за материнською лінією (тому не Картер). Сивий, щільний, з червоним, апоплексичним обличчям та короткими бакенбардами.

Другорядні персонажі Оповідач згадує персонажів із оповідання «Срібний ключ»: Старого Паркса (), Гуді Фаулера (), Крістофера (), Едмунда Картера (), Беніджу Корі (), полковника Черчворда ().

Образи

Умр ат-Тавіл () — Найдавніший (), можливо, це одне зі втілень Йог-Сотота, але на це немає вказівок.

У «Книзі Тота» сказано про страшну силу Його погляду. Тим, хто пішов слідом за Ним, не судилося повернутися, адже в безмежних просторах ширяють форми темряви (), які поневолюють Дух. Шамблет () у ночі зневажає Одвічний знак (). Звірі, що стережуть таємні брами біля всіх поховань і харчуються злаками могил, ніщо, в порівнянні з Ним, він «Той, хто охороняє браму». Він здатний стрімко пронестися по всіх світах і жбурнути будь-кого в Безодню неназиваних пожирателів (). Бо він Умр ат-Тавіл, найдавніший у світі та його ім'я означає «Продовжувач життя» ().

Стародавні () — в цьому творі представлені, як фігури невизначених форм, що сидять на п'єдесталах у космосі, зі скіпетрами в руках, спілкуються телепатично.

Форми були вдвічі вищі за людей, укутані тканиною нейтральних тонів, у їхніх контурах вгадувалася паралельна схожість із землянами. Говорили без слів. Вони були тим, чого боявся весь світ відтоді, як Ломар підвівся з моря, і Крилаті () прийшли на Землю, щоб навчити людей Стародавнім Знанням (). Один із них підняв руку або щось, що їй відповідало. Тепер вони стали схожі на людей, хоч це були не люди. На їхніх покритих капюшонами головах заблищали тіари небачених кольорів, схожі на фігури, які невідомий скульптор висік у високих заборонених горах Тартару. У складках їхнього одягу виднілися довгі скіпетри з різьбленими кінцями, в яких уловлювалася гротескна, архаїчна таємниця.

Йог-Сотот () — Стародавній бог, якого Картер зустрів за «Останньою брамою». Йог-Состот — виняткова сутність, він вважає Стародавніх богів своїми власними проявами.

Безмежне Буття втілювало Все-в-Одному і Одне-у-Всім, про яке Картерові розповіли хвилі. Воно містило в собі як час і простір, так і весь універсум з його безмірним розмахом, який не знає меж, і перевершує будь-які фантазії і розрахунки математиків і астрономів. Можливо, в давнину жерці таємних культів називали його Йог-Сототом. Схожим на раків інопланетянам з Югготу він був відомий як «За-Краєм» (). Його летючих вісників зі спіралеподібними мізками () впізнавали за неперекладним знаком.

Абдул Альхазред () — араб, містик, автор «Некрономікона».