Борис Михайлович Волін (справжнє ім'я — Йо́сип Юхи́мович Фра́дкін; , містечко Глибоке Дісненського повіту Вітебської губернії, тепер Білорусь — , Москва) — радянський більшовицький діяч, знайомий В. І. Леніна, професор (1939).

Біографія Народився в єврейській родині прикажчика. У 1897—1901 роках — учень чотирикласного міського училища в Катеринославі.

З серпня 1900 по січень 1905 року працював репетитором у Катеринославі.

Член РСДРП(б) з серпня 1904 року (з перервою в 1911—1917 роках).

З 1904 до 1905 року був агітатором-пропагандистом Катеринославського комітету РСДРП(б). У січні — грудні 1905 року — член Катеринославського комітету РСДРП(б), керував страйком на Катерининській залізниці. За революційну діяльність був заарештований, з грудня 1905 до січня 1906 року перебував у в'язниці міста Катеринослава.

У січні 1906 — вересні 1907 року — секретар Брянського комітету РСДРП(б). У вересні 1907 — квітні 1909 року — член Уфимського комітету РСДРП(б) та редактор газети «Уфимский рабочий». За революційну діяльність був заарештований, у 1909 році перебував у в'язниці міста Уфи.

У квітні 1909 — серпні 1911 року — секретар Гришинського місцевого комітету РСДРП(б) (станція Гришине Катеринославської залізниці).

У серпні 1911 року емігрував до Парижу (Франція), відвідував лекції юридичного факультету Паризького університету. У серпні 1913 року повернувся до Росії.

У серпні 1913 — серпні 1914 року — репетитор на станції Гришине Катеринославської залізниці.

З серпня 1914 по березень 1917 року навчався на юридичному факультеті Московського університету (не закінчив).

У березні — листопаді 1917 року — член Московського комітету РСДРП(б), редактор газети «Социал-Демократ», гласний Московської міської думи. З вересня 1917 року — голова Калузької управи Замоскворецкого району Москви. У листопаді 1917 року — голова Замоскворецкого районного комітету РСДРП(б) Москви та голова Замоскворецкого революційного комітету.

У листопаді 1917 — квітні 1918 року — член виконавчого комітету та завідувач відділу районних дум Московської ради.

У квітні — серпні 1918 року — член редакційної колегії, редактор газети «Правди».

Одночасно з 27 травня до 24 серпня 1918 року — завідувач відділу районів Московської ради.

У вересні 1918 — березні 1919 року — голова Орловського губернського комітету РКП(б) та редактор газети «Орловская Правда». Одночасно, з вересня 1918 по 25 серпня 1919 року — голова виконавчого комітету Орловської губернської ради.

З квітня до травня 1919 року — інструктор ЦК РКП(б).

У травні — серпні 1919 року — секретар Брянського губернського комітету РКП(б).

У серпні — жовтні 1919 року — відповідальний інструктор ЦК РКП(б) та агітатор на пароплаві «Красная звезда» в Москві та Царицині.

У листопаді 1919 — квітні 1920 року — голова виконавчого комітету Костромської губернської ради.

У квітні — травні 1920 року — голова Харківського губернського революційного комітету. 15 травня — 2 листопада 1920 року — голова виконавчого комітету Харківської губернської ради.

З 23 жовтня до грудня 1920 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Української СРР.

У 1921 році — відповідальний секретар Брянського губернського комітету РКП(б).

У травні 1921 — липні 1924 року — редактор газет «АгитРОСТА» (до 1922 року) та «Рабочая Москва». Один з редакторів московської літературної газети «На посту», котра виходила у 1923—1925 роках. З 1923 до липня 1924 року також був відповідальним редактором журналу «Красный Перец».

У липні 1924 — травні 1925 року — 1-й секретар Повноважного представництва СРСР у Франції.

У травні 1925 — серпні 1926 року — заступник головного редактора газети «Известия» та відповідальний редактор «Московской Мысли».

У серпні 1926 — листопаді 1927 року — директор відділення Телеграфного агентства Радянського Союзу у Відні (Австрія).

У листопаді 1927 — жовтні 1929 року — завідувач відділу друку Народного комісаріату закордонних справ СРСР. Одночасно з 1927 до 1928 року був відповідальним редактором журналу «На литературном посту», а з 1928 до 1929 року — відповідальним редактором журналу «Прогресс и культура».

У жовтні 1929 — січні (травні) 1931 року — редактор газети «Нижегородская коммуна» та член бюро Нижньогородського крайового комітету ВКП(б).

З 13 червня 1931 по 1 липня 1935 року — начальник Головліту Народного комісаріату освіти РРФСР. 13 червня 1931 — 26 червня 1935 року — член колегії Народного комісаріату освіти РРФСР.

У 1932—1935 роках — директор літературного відділення Інституту Червоної професури, редактор журналу «Боротьба класів».

У 1935—1945 роках (з перервами) — відповідальний редактор «Історичного журналу».

13 травня — 17 грудня 1935 року — завідувач відділу шкіл ЦК ВКП(б).

У грудні 1935 — липні 1938 року — 1-й заступник народного комісара освіти РРФСР.

З липня 1938 року — директор Інституту масового заочного навчання партактиву при ЦК ВКП(б). У 1938—1941 роках — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Московського історико-філолого-літературного інституту.

1 жовтня 1941 року за завданням ЦК ВКП((б) виїхав як лектор у Дорогобузький район Смоленської області; потрапив в оточення і нелегально проживав на окупованій німецькими військами території. У жовтні 1941 — 1942 року — учасник партизанського руху в Дорогобузькому районі Смоленської області: організатор, секретар партійного комітету партизанської групи. У 1942 році вивезений літаком до Москви; до 1943 року перебував на лікуванні.

У 1944—1945 роках — на політичній роботі в Червоній армії.

З жовтня 1945 до лютого 1957 року — старший науковий співробітник Інституту Маркса — Енгельса — Леніна при ЦК ВКП(б).

Одночасно з 1946 року — професор кафедри марксизму-ленінізму Московського державного університету.

Делегат VIII, IX і XVI з'їздів ВКП(б).

Помер 16 лютого 1957 року. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Нагороди орден Леніна два ордени Вітчизняної війни І ст. (11.07.1945) орден Трудового Червоного Прапора чотири медалі

Примітки

Джерела «Открытый текст»