Лайман В. Портер (; 1930, м. Лафаєт, Індіана, США — , м. Ньюпорт-Біч, Оріндж, Каліфорнія, США) — американський психолог, співавтор і розробник концепції трудової мотивації (модель Портера-Лоулера), яку він розробив разом із Едвардом Лоулером.

Біографія Лайман Вільям Портер народився в 1930 році в Лафайєтті, штат Індіана. Він був наймолодшим із трьох синів, народжених Чарльзом Лайманом Портером, професором біології в Університеті Пердью, та його дружиною Мері Аллен. Доктор Портер написав у своїй особистій історії, що він був «продуктом середнього класу, виховання на Середньому Заході», і продовжив говорити, що «мої коріння та формування основного характеру були закладені в мої перші 18 років, коли я виріс у студентському містечку в Індіані».

Л. Портер навчався в Північно-Західному університеті, який закінчив у 1952 році. Пізніше він продовжив навчання в Єльському університеті, де здобув ступінь доктора філософії. Того ж року він приєднався до факультету Каліфорнійського університету в Берклі, де виріс до повного професора промислової психології.

У 1958 році він одружився з Мередіт Енн. Лайман і Мередіт переїхали до Ньюпорт-Біч, штат Каліфорнія, у 1967 році, де розпочалася нова сторінка у їхньому житті, коли його призначили помічником декана тодішньої Вищої школи адміністрації Каліфорнійського університету в Ірвайні. Як помічник декана він зіграв важливу роль у започаткуванні програми Ph.D. в «Управлінні загальних служб» (). З 1972 по 1983 роки він вельми успішно працював деканом цієї ж школи. Його перебування на посаді ознаменувалося створенням міцних зв'язків між школою та бізнес-спільнотою, насамперед через успішну програму корпоративних партнерів і розвиток програми MBA (). Довгий час після того, як став почесним професором у 1992 році, він продовжував викладати, досліджувати та обслуговувати свій кампус. Цього ж року на його честь було названо кімнату колоквіумів доктора Лаймана В. Портера в будівлі Школи бізнесу Пола Мериджа.

Кар'єра Лайман Вільям Портер був видатним і впливовим вченим у своїй галузі організаційно-поведінкової психології. Він був одним із засновників вивчення організаційної поведінки (модель Портера-Лоулера). Його тексти вважаються класикою в цій галузі. Він навчав і наставляв покоління академічних і промислових лідерів і відіграв важливу роль у забезпеченні того, щоб організаційна поведінка стала важливим компонентом сучасної бізнес-освіти.

Окрім керівництва створення програми MBA у Вищій школі менеджменту UCI, він отримав акредитацію в «Асоціації з розвитку університетських бізнес-шкіл» (), що є складним завданням для такої маленької нової школи. Він був першим, хто побудував вищезазначені міцні зв'язки з громадою та невтомно працював, щоб забезпечити прийом найвидатніших студентів і найняти найперспективніших викладачів, створивши провідну світову академічну репутацію школи, яка зберігається й сьогодні.

Після офіційного виходу на пенсію він обіймав посаду заступника виконавчого віцеканцлера з академічних питань у комітетах Національної академії наук і керував реформуванням та інтернаціоналізацією навчальних програм бізнес-шкіл для AACSB. Він також керував численними науковими асоціаціями, серед яких найбільш заслуговують на увагу: Академія управління та Товариство промислової та організаційної психології.

Основні дослідження стосуються соціальної психології, зв'язків з громадськістю, політики, управління владою та враженнями. Його дослідження в галузі соціальної психології є міждисциплінарним за своєю природою, спираючись на багатонаціональну корпорацію, супервайзера та політику на робочому місці. Концепції його дослідження зв'язків з громадськістю переплітаються з питаннями предмета та державного управління.

Його вивчення політики часто пов'язане із суміжними темами, такими як політична економія. У його дослідженнях енергетика переплітається з електротехнікою, технікою надійності та ефективним менеджментом.

Портер був президентом Товариства промислової та організаційної психології з 1975 по 1976 рік. Разом з Марком Розенцвейгом він був співредактором Annual Review of Psychology з 1974 по 1994 рік.

Він був одним із першочергових засновників вивчення організаційної поведінки й зіграв важливу роль у тому, щоб організаційна поведінка стала важливим компонентом сучасної бізнес-освіти

Премії, досягнення та нагороди Премія Кетелла (Американська психологічна асоціація, 1969) Премія за науковий внесок (Академія менеджменту, 1983) Премія видатного факультету наукових досліджень (Університет Каліфорнії, Ірвайн, 1989) Нагорода за видатний науковий внесок у галузі промислової та організаційної психології (Американська психологічна асоціація, 1989) Нагорода за заслуги випускників (Північно-Західний університет, 1994) Ступінь почесного доктора права (Університет Де Пола)

Див. також Едвард Лоулер Теорія мотивації Портера-Лоулера

Примітки

Посилання Комплексна теорія мотивації Л. Портера — Е. Лоулера. Lyman Porter Tribute at the Paul Merage School of Business on YouTube Dr. Lyman W. Porter & Theory of Motivation on YouTube