Сер Моріс Юстас (англ. — Sir Maurice Eustace) (бл. 1590 — 22 червня 1665) — ірландський землевласник, політик, адвокат, юрист, суддя, спікер Палати громад парламенту Ірландії. Останні роки свого активного життя володів посадою лорд-канцлера Ірландії. Він вважав себе абсолютно непридатним до цієї посади, а сучасники вважали його невдахою.
Життєпис
Походження та історичний фон Моріс Юстас народився приблизно в 1590 році в Кастлмартіні, графство Кілдер, Ірландія. Він був старшим сином Джона ФіцВільяма Юстаса — констебля Неас (помер в 1623 році). Мало що відомо про його матір, вважається, що її ім'я було Кетрін д'Арсі. Одна з його сестер звалась чи то Елізабет чи то Еліонора, вона вийшла заміж за Едмунда Кітінга і мала з ним двох синів — Олівера Кітінга та Джона Кітінга — головного суддю Ірландського спільного суду. Інша сестра Моріса Юстаса — Еліс вийшла заміж за Роберта К'юсака із замку Ратгар і, судячи по всьому, не була матір'ю його сина Адама К'юсака. Родина Юстас з Кастлмартіна була гілкою відомої родини «старих англійців» ФітцЮстасів, що володіли титулом віконтів Білтінгласс, але на відміну від свої родичів не брали участі в повстаннях Десмонда 1580-тих років, родина Юстасів була відома своїй вірності короні Англії. За участь у повстанні майно, землі, маєтки, замки двоюрідних братів Моріса Юстаса — братів Балтінгласів були конфісковані. Проте Моріс Юстас домігся повернення йому конфіскованих маєтків та майна і всі ці володіння лишалися у власності родини Юстас до XVIII століття. У питаннях релігії родина Юстас була розділена: родич Моріса якого теж звали Моріс Юстас був католиком і належав до ордену єзуїтів. Він був заарештований як католик, його судили за «державну зраду», визнали винним і стратили. Сам суддя Моріс Юстас хоч і був протестантом, але був толерантним у справах релігії, навіть виступав за розширення прав католиків. Ще один Моріс Юстас — І баронет Юстас з Кастл-Мартін належав до гілки роду Юстасів нащадків дядька лорд-канцлера Моріса Юстаса: його не слід плутати з ще одним сером Морісом Юстасом, який був племінником лорд-канцлера про якого тут іде мова і не слід плутати з сином лорд-канцлера, якого теж звали Моріс Юстас.
Ранні роки Моріс Юстас навчався в Дублінському університеті, а після його закінчення став стипендіатом університету та викладачем івриту. У своєму заповіті він залишив спадщину для підтримки курсу лекцій івриту в Трініті-коледжі Дубліна. Але він був налаштуваний на юридичну кар'єру, а не на лінгвістику чи семітологію чи викладання в університеті. Через два роки він залишив викладання і та вступив до юридичної компанії «Лінкольнс Інн». Він також був твердо налаштований на політичну кар'єру, і він встановив низку корисних для себе політичних контактів через свого батька, який знав лорда-депутата Ірландії Олівера Сент-Джона — І віконта Грандісон та інших високопоставлених чиновників Ірландії. Він провів деякий час в Англії після того, як його покликали до адвокатури, але він повернувся в Дублін у 1630 році. Він швидко створив надзвичайно прибуткову юридичну практику. Як казали про нього сучасники, він міг «заробити сорок золотих за ранок». З самого початку своєї кар'єри він націлився на посаду старшого сержанта Ірландії.
Він був обраний депутатом Палати громад парламенту Ірландії в 1634 році від Аті. На відміну від багатьох інших «старих англійців», він був щирим прихильником могутнього та грізного лорда-намісника Ірландії Томаса Вентворта — І графа Страффорд, що у свою чергу вихваляв Юстаса як чесну та здібну людину та посвятив його в лицарі. Їхня дружба призвела до розриву між Юстасом і Адамом Лофтусом — І віконтом Лофтусом, лордом-канцлером Ірландії, що подружився з ним і часто використовував його юридичні послуги, але став непримиренним супротивником Страффорда. Моріс Юстас став головним сержантом Ірландії, а потім старшим юрисконсультом корони, і цю посаду він обіймав протягом кількох років. Як сержант він діяв як додатковий присяжний у 1637 році на прохання Вентворта, що хотів приборкати амбіції молодшого адвоката Джерома Александра, що сподівався отримати перевагу в суді, виконуючи роль присяжного, але якого Венворт ненавидів. У 1640 році Моріс Юстас був переобраний до Палати громад парламенту Ірландії від графства Кілдер і був обраний спікером Палати громад парламенту Ірландії. Його офіційна вітальна промова до Вентворта на відкритті парламенту 1640 року є гарним прикладом його вишуканого стилю ораторського мистецтва, яким у той час дуже захоплювалися: «Ласкаво просимо, найдостойніший Господи, до нового народження цього нашого парламенту; це голос Палати громад, і я впевнений, що це голос усієї асамблеї; він поряд з голосом народу, і я впевнений це голос Бога».
Спікер Палати громад парламенту Ірландії на той час також отримамував щедру зарплату, яка становила одноразову виплату у розмірі 3000 фунтів стерлінгів — на той час це величезна сума. У 1660-х і 1670-х роках леді Дороті Райвс — вдова і кат сера Вільяма Райвса, що виконував обов'язки спікера Палати лордів Ірландії під час наступних сесій того ж парламенту, неодноразово зверталася до Корони з проханням виплатити ту саму суму грошей, скаржачись, що її чоловік не отримав свою зарплату в 3000 фунтів стерлінгів, тоді як Юстас отримав. На відміну від багатьох політичних союзників Страффорда, Моріс Юстас не постраждав політично внаслідок імпічменту та страти Страффорда в 1641 році. Хоча «староанглійська» шляхта ненавиділа Страффорда так само, як і «новоанглійські» поселенці його глибоко ненавиділи, Моріс Юстас був одним із друзів і союзників Страффорда, і хоча він посварився з впливовим лордом Лофтусом, загалом Моріса Юстаса любили й поважали. Він залишався спікером палати громад до 1647 року; на своєму останньому засіданні Палата висловила подяку за «багато хороших послуг, наданих їхнім спікером сером Морісом Юстасом», і зловісно говорила про «закоренілу ненависть і злість огидних бунтівників» проти нього.
Громадянська війна в Ірландії Під час громадянської війни в Ірландії — так званої «Війни Трьох Королівств» поки Дублін залишався під контролем роялістів, Юстас був «на коні», незважаючи на його часті скарги на вторгнення в його маєтки і зазіхання на його власність, спустошення його лісів і крадіжку худоби. Між родинами Юстас та Мередіт також була запекла приватна ворожнеча, в якій, безсумнівно, були провини з обох сторін. Ця ворожнеча, безсумнівно, пояснює запеклу ворожнечу між Юстасом і сером Робертом Мередітом — канцлером казначейства Ірландії, ворожнечі, яка досягла апогею після Реставрації.
Моріс Юстас повернув собі стару сімейну садибу Палмерстаун, яка перейшла до сім'ї Аллен після того, як гілка Балтінгласс родини Юстас втратила свої маєтки внаслідок підтримки повстання Десмондів. У 1643 році, будучи відомим як людина, яка певною мірою співчувала тяжкому становищу ірландських римо-католиків, більшість з яких, на його думку, склали б зброю, якщо їм пообіцяли помилування, його послали на переговори з Ірландською конфедерацією в Кілкенні. Він був ешетором Лейнстера — ця посада на той час була урядовою, а не належала до таємної поліцієї, якою стала пізніше. Він домігся повернення посади магістра рукописів Ірландії та придбав землю в Аті та Конг (він був позбавлений власності на землі в Конг після Реставрації, що дуже потішило його політичних опонентів). Але у 1647 році маркіз Ормонд здав Дублін військам парламенту. Невдовзі Моріса Юстаса заарештували й відправили до замку Честер, де він сидів сім років. Його ув'язнення не могло бути дуже суворим, оскільки він там під час ув'язнення створив позашлюбні стосунки з жінкою (ім'я якої невідоме), яка народила йому двох дітей. Він і мати його дітей, яка, як кажуть, була людиною з хорошої родини, все ще були в дружніх стосунках у 1660-х роках.
Після звільнення він повернувся до Дубліна. Він був повторно заарештований і ненадовго ув'язнений за підозрою в листуванні з королем-вигнанцем Карлом II, але швидко був звільнений і йому було дозволено відновити практику в адвокатурі. Його лояльність до династії Стюартів ніколи не викликала серйозних сумнівів, і цілком ймовірно, що за ним деякою мірою тримали нагляд. У той же час він користувався прихильністю Генрі Кромвеля, який говорив про нього як про видатного юриста, «якому я зобов'язаний і віддячую добротою». Які саме послуги Моріс Юстас виконав для Генрі Кромвеля, неясно.
Реставрація монархії Під час Реставрації монархії на Британських островах безсумнівна відданість Моріса Юстаса Короні Англії в поєднанні з його юридичним і політичним досвідом зробили його на перший погляд людиною, яка ідеально підходила для високої посади в Ірландії. Крім того, він був особисто близький до герцога Ормонд, що зробив би все, щоб допомогти другові. Відповідно, він був призначений лордом-канцлером Ірландії та лордом-суддею Ірландії, виконуючи повноваження лорда-лейтенанта Ірландії за його відсутності разом із Чарльзом Кут — І графом Маунтрат і Роджером Бойлом — І графом Оррері. Він отримав титул пера Ірландії, але пізніше відмовився від цього титулу, мабуть, через те, що не мав законного сина, який би його успадкував. За іронією долі, єдине серйозне заперечення проти його високої посади в Ірландії надійшло від самого Моріса Юстаса. Його все більше тягнуло до сільського життя, і він з нетерпінням чекав свого виходу на пенсію в свій улюблений заміський замок Гаррістаун, який він відбудовував після пошкоджень, заподіяних під час Громадянської війни, і який до моменту його смерті вважався замком найкращих будинків в Ірландії. Крім того, він щиро сумнівався, чи підходить йому вік і хвороба для високої посади. Він патетично писав держсекретарю: «Я… тепер надто старий, щоб виконувати будь-яку державну службу. Я не бажаю жодної такої посади чи будь-якої ласки, окрім того, щоб залишатися в добрій думці Його Величності. Я сподіваюся, що зараз я не буду поставлений поза межі своїх сил будь-якою державною роботою».
Лорд-суддя Ірландії Як лорд-суддя Ірландії Моріс Юстас був втягнутий у запеклі суперечки (що призвели до ухвалення Акту про врегулювання 1662 року) між римо-католицькими роялістами (у яких конфіскували власність під час репресій Олівера Кромвеля в 1652 році) та новоприбулими англійськими колоністами, що купили їхні конфісковані маєтки. Моріс Юстас за походженням був зі «старих англійців» — католиків, яких репресували, повністю ототожнював себе з його інтересами. І хоча він сам був протестантом, він твердо вірив у рівні права для римо-католиків. Це поставило його в протиріччя з його колегами лорд-суддями Маунтратом (аж до його смерті наприкінці 1661 р.) і Оррері: вони були рішучими прихильниками репресій Кромвеля. Сам Моріс Юстас «бастардів Кромвеля» вважав злочинцями, і, на його думку, вони обидва непримиренно ворожі до католиків. У своєму приватному листуванні з Ормондом він викривав своїх коле лорд-суддів з такою отрутою в словах, що Ормонд у відповідь закликав його проявити більше розсудливості. Він зазнав особистої поразки, коли, незважаючи на напружені зусилля, не зміг запобігти повторному призначенню свого давнього ворога сера Роберта Мередіта канцлером фінансів, хоча він був дуже близький до успіху. Юстас домігся деяких поступок для роялістів в Акті про врегулювання, але боротьба виснажила його, і він був вдячний, коли прибуття Ормонда до Дубліна в 1662 році дозволило йому залишити посаду лорд-судді. Завжди спритний та діловий Юстас подбав про те, щоб приватний акт парламенту Ірландії підтвердив його права на свої маєтки, за винятком маєтку Конг, що претензійний суд повернув його первісним власникам-католикам, що дуже потішило його ворогів, які радісно вказував на його постійні промови про права землевласників-католиків.
Лорд-канцлер Ірландії