Александер Тшебінський (також Тшебєнський ) гербу ЯстшембецьKajetan Kwiatkowski: Dzieje narodu polskiego za panowania Władysława IV króla polskiego i szweckiego. Warszawa: N.Glücksberg, 1823, s. 97. або гербу ( 25 липня 1644) — римсько-католицький і державний діяч Речі Посполитої, дипломат; перемишльський єпископ (1642–1644); референдар великий коронний (1640–1643), підканцлер коронний (1643–1644).
Життєпис Александер Тшебінський народився орієнтовно у останній чверті XVI століття, був єдиним сином Станіслава Тшебінського, власника Чижикова та Германова (тепер — Тарасівка) біля Львова, й Єви з Нараєва Нарайовської. Батько невдовзі помер, і мати 1592 року вийшла заміж за Петра Ожґу, пізнішого референдаря коронного та старосту теребовлянського. Від цього шлюбу Александер мав двох зведених братів Яна та Пйотра, а також, сестру КатажинуAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/1, 1908, s. 76..
Навчався Александер у Академії Краківській, а також, за кордоном. Близько 1606 року навчався у Лувенському університеті, звідти поїхав до Парижу, де вивчав право та іноземні мови; відвідав з навчальною метою також Німеччину, можливо й Італію. Взагалі, він був, як пише Павло Пясецький у своїй «Хроніці..», людиною, навченою вимові й гуманістично освіченоюAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/1, 1908, s. 77..
Світська та політична кар'єри Після повернення з навчання, Александер Тшебінський розпочав працювати у королівській канцелярії, незабаром був призначений королівським секретарем. 26 грудня 1614 року був номінований на посаду львівського писаря (1614–1622)Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieku. (Ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka). Spisy". Oprac. Kazimierz Przyboś. 1987, s. 126.. На сеймику у Вишні 11 квітня 1619 року його обрано маршалком, тобто представником шляхти трьох повітів Руського воєводства, які збиралися на воєводські збори у цьому містіAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/1, 1908, s. 79.. Був послом Руського воєводства на сейм 1621Jerzy Pietrzak, Po Cecorze i podczas wojny chocimskiej. Sejmy z lat 1620 i 1621, Wrocław 1983, s. 170. і 1622 років.
26 серпня 1622 року король затвердив вибір місцевою шляхтою Тшебінського на посаду львівського підкоморіяAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/1, 1908, s. 80. (1622–1636)Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieku. (Ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka). Spisy". Oprac. Kazimierz Przyboś. 1987, s. 133—134.. Обирався послом на сейми варшавський 1626 року з воєводства руськогоJan Kwak, Sejm warszawski 1626 roku, Opole 1985, s. 130., на сейм надзвичайний 1626 року із землі львівськоїJan Seredyka, Sejm w Toruniu z 1626 roku, Wrocław-Warszawa-Kraków 1966, s. 163., на сейм 1628 року з воєводства руськогоJan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 96., на сейм конвокаційний 1632 року від землі галицькоїWłodzimierz Kaczorowski, Sejmy konwokacyjny i elekcyjny w okresie bezkrólewia 1632 r., Opole 1986, s. 365., під час якого був членом конфедерації генеральної, створеної 16 липня 1632 рокуVolumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 352.. Як посол на сейм коронаційний 1633 року, увійшов до складу комісії щодо Смоленської війни й організації військаAndrzej Korytko, Sejm koronacyjny Władysława IV Wazy wobec problemów na Ukrainiew: Echa Przeszłości t. XVI, Olsztyn 2015, s. 73.. Був послом на сейм 1634 рокуJan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 180., де був призначений комісаром з Посольської ізби щодо оплати арміїVolumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 397..
Під час Смоленської війни, наприкінці 1633 року король Владислав IV відправив львівського підкоморія Тшебінського як дипломатичного представникаRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 140. на чолі посольства до Османської імперіїLeszek Podhorodecki, Stanisław Koniecpolski 1592—1646 для спроби відвернення війни на другому фронті. Як посол, Тшебінський, зокрема, наголосив султану Мураду IV: Для поляків, народу, що живе у найбільшій свободі, сама згадка про зміну віри, сплату данини та руйнування замків є взагалі неприйнятною, особливо доки можуть їхні правиці тримати зброю. І хоча я прийшов від мого короля щоб утвердити мир, я ненавиджу ці три найганебніші речі, і маю війну як найчесніший засіб.Kajetan Kwiatkowski: Dzieje narodu polskiego za panowania Władysława IV króla polskiego i szweckiego. Warszawa: N.Glucksberg, 1823, s. 100..
Не отримавши жодних результатів, посольство повернулося до Польщі.
Займав посади духовного референдаря коронного (1640–1643)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 137., підканцлера коронного (1643–1644)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 111.. Як сенатор духовний взяв участь у сеймі звичайному 1643 рокуLeszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa 2017, s. 161.. Був канцлером королеви Цецилії-Ренати і королівни АнниEncyklopedja powszechna z ilustracjami i mapami. T.8, Warszawa 1900, s. 899..
Церковна кар'єра Після смерті дружини 1636 року, Александер Тшебінський залишив світські посади для церковного служіння. У грудні цього року при поділі свого майна він уже виступає як канонік краківський і декан сандомирськийAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/2, 1908, s. 209.. Обіймав також посади кустоса краківського, абата комендаторійного єнджеювськогоPiotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, Warszawa 2000, s. 454., абата кляштору у Гебдуві.
1 грудня 1642 року був призначений на посаду перемишльського єпископа, висвячений 15 березня 1643 року. Цього ж року брав участь у провінційному синоді у ВаршавіKasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. T. 1., Lipsk, 1839, s. 59..
Помер 25 липня 1644 року.
Маєтності Посідав ще від діда Миколая королівщини Гряда, Лисятичі та Білку Королівську (тепер — Нижня Білка). Після батька дістав у спадок Чижиків і частину Германова (тепер — Тарасівка); імовірно, після дядька Яна одідичив Венцславіци (), Побіч і Яцків. 1618 року вітчим Пйотр Ожґа з матір'ю Євою Нарайовською поступилися Александру за королівським погодженням правами на королівщини Гряда, Ситихів і Волю Брюховицьку, половину млина та ставу у Грибовичах. Того ж року він придбав Пруси (тепер Ямпіль), наступного — іншу частину Чижикова. 1629 року набув права на половину Бібрки, Ланки, Лани та П'ятничани. 1633 року набуває війтівство та землі у РодатичахAntoni Prochaska, Z życia biskupa przemyskiego: (Aleksandra Trzebieńskiego) [w:] Przeglad Historyczny, 7/1, 1908, s. 78..
1636 року, після смерті дружини, своє майно Тшебінський відступив синам: Гряду з фільварками — Петру, половину Бібрки, Лани, Ланки та П'ятничани — Марціну; також добре упосажив двох доньок.
Сім'я На початку 1617 року одружився з Анною з Осси ( 1636), донькою , ловчого львівського. Мали 4 дітей:
Марцін — священник; Пйотр — священник; Реґіна — дружина львівського стольника Станіслава Ковальського; Маріанна — дружина подільського чашника Якуба Потоцького.
Примітки
Література
ks. Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła katolickiego w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, wyd. II popr. i uzupeł., Warszawa 2000, .