Францішек Красінський гербу Слєповрон ( 10 квітня 1525, Красне — 16 березня 1577, Бодзентин) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; краківський єпископ (1572–1577), секретар королівський (1560–1569), підканцлер коронний (1569–1574).

Життєпис Родина Францішек народився 10 квітняBishop Franciszek Krasiński (catholic-hierarchy.org) 1525 року, імовірно у селі КраснеKrasiński Franciszek, [w:] Wielka Encyklopedia PWN, Jan Wojnowski (red.), t. 14, Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 2003, s. 542, ISBN 83-01-13793-2, ISBN 83-01-13357-0, OCLC 830466204, у сім'ї стольника цеханувського Яна Анджея Красінського та Катажини Мроковської з Мурованого МнішеваT. Zielińska, Poczet polskich rodów arystokratycznych, Poznań 1997, s. 113—114. ., яка, можливо, походила з роду Мішевських гербу ЛюбичT. Żebrowski, Proboszczowie kościoła parafialnego w Łomży, a następnie prepozyci kościoła parafialnego Świętych Michała Archanioła i Jana Chrzciciela do początku XIX wieku, «Studia Płockie», t. XXXI (2003), s. 197. .). Мав 4 братів і 4 сестри: секретаря королівського і архідиякона краківського , суддю земського цеханувського , каноніка краківського і кустоса крушвицького Миколая й каштеляна серпцького ВойцехаT. Zielińska, Poczet polskich rodów arystokratycznych, Poznań 1997, s. 113—114, 118. .; Анну — дружину Пйотра Шидловського, Барбару — дружину Лукаша Коморовського, Дороту — дружину Якуба Пченського та Станіслава Бжеського, Евфемію — дружину Станіслава Лосовського. Був протектором своїх племінників (синів брата Анджея) — секретаря королівського Яна Анджея, каштеляна цеханувського Францішека та воєводи плоцького . Завдяки ньому останні отримали ґрунтовну гуманістичну освітуT. Zielińska, Poczet polskich rodów arystokratycznych, Poznań 1997, s. 118—119. .. Францішек був також родичем примаса , у котрого був секретаремP. Nitecki, Biskupi kościoła w Polsce: w latach 965—1999. Słownik biograficzny, Wyd. II, Warszawa 2000, szpalta 225—226. ..

Навчання Початкову освіту здобув у гімназії в Зґожельці, потім навчався під керівництвом Філіппа Меланхтона у Віттенберзькому університеті, звідки, за порадою єпископа Дзєжґовського, звільнився. 1541 року вступив до Краківського університету, пізніше поїхав до Італії, де навчався у Болонському, а 4 червня 1551 року у Римському університеті став доктором обох прав

Політична кар'єра 1560 року Францішек Красінський став за протекції примаса Яна Пшерембського секретарем короля Сигізмунда Августа. Виконував дипломатичні функції, зокрема у Відні, де перебував при дворі імператора Священної Римської імперії як посолRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 42. протягом 1565–1568 років. На Сеймі у Любліні в січні 1569 року здобув уряд підканцлера коронного, який обіймав до 1574 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.. Красінський, керуючи меншою королівською канцелярією, здійснював великий вплив на державні справи, зокрема розгорнув активну діяльність щодо розробки документів Люблінської унії 1569 року, сприяв прилученню до Корони Підляшшя і Волині, врешті був підписантом всіх документівVolumina Legum, t. II, Petersburg 1859, s. 88.. Його співробітниками і помічниками у канцелярії були його рідний брат Станіслав, і Мартін Кромер.

Церковна кар'єра Протягом життя Францішек Красінський займав ряд церковних посад. У першій половині 1550-х років був секретарем примаса Миколая Дзєжґовського, одночасно був архідияконом каліським, каноніком луцьким і ловицьким. 1555 року став каноніком краківським, 1556 року — ґнєзненським. Брав участь у синоді у Варшаві 1561 року як представник ґнєзненської капітулиWojciech Góralski, Synod prowincjonalny warszawski z 1561 r., w: Prawo Kanoniczne: kwartalnik prawno-historyczny 28/3-4, 1985, s. 208., також представляв капітулу на сеймах 1557 і 1561 років. Виступав посередником у Римі у 1555 і 1558 роках між польською церковною ієрархією та папською курією. Співпрацював зі Станіславом Гозієм, якому допомагав у виданні його magnum opus — «Confessio fidei catholicae christiana» у Венеції.

Був також пробстом плоцької катедральної капітули (1568–1574)Antoni Julian Nowowiejski, Płock: monografia historyczna / napisana podczas wojny wszechświatowej i wydrukowana w roku 1930, Płock , s. 354., каноніком плоцькимAntoni Julian Nowowiejski, Płock: monografia historyczna / napisana podczas wojny wszechświatowej i wydrukowana w roku 1930, Płock , s. 333., 1569 року став також архідияконом варшавським, 1570 року — пробстом ломжинським.

2 червня 1572 року отримав папську провізію на єпископа краківського, обійняв цю посаду 10 липня. Упродовж перших двох років він поєднував цю посаду з урядом пробста плоцької капітули. Критикував папську інквізицію та постанови Тридентського собору. Ставився толерантно до іновірцівMarek Borucki, Jak w dawnej Polsce królów obierano. Warszawa 1976, s.190.. Всупереч тиску нунціатури та всього єпископату, він був єдиним польським єпископом, який підписав акт Варшавської конфедерації 1573 рокуPaweł Jasienica, Rzeczpospolita Obojga Narodów. Srebrny Wiek, PIW Warszawa 1982, s. 42., акт свободи совісті 1573 року, який легалізував свободу віросповідання у Речі Посполитій, надав формальних прав протестантизму. За цей вчинок він отримав хвилю критики та обурення, догану краківської капітули за свою поведінку та заклик проявляти більшу рішучість у справах віри. Будучи краківським єпископом, він видав статути, які організовували діяльність краківської капітули, підтримував розвиток і діяльність благодійних закладів (так званих «благочестивих банків») і розвиток осадництва на єпископських землях «держави Мушинської» (мушинського староства).

Красінський брав участь у з'їзді в Книшині 31 серпня 1572 рокуKarol Sienkiewicz, Skarbiec historii polskiej. t. II, Paryż 1840, s. 40.. 1573 року затвердив елекцію Генріха III польським королемŚwiętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576, Kraków 1917, s. 149.. Був учасником з'їзду у Стенжиці 1575 рокуPaweł Rybak, Zjazd Szlachty w Stężycy (Maj–Czerwiec 1575 r.). Na tle drugiego bezkrólewia, Toruń 2002, s. 203.. Цього ж року підписав вільну елекцію імператора Священної Римської імперії Максиміліана IILeszek Kieniewicz, Senat za Stefana Batorego, Warszawa 2000, s. 299..

Будучи хворим на туберкульоз, він часто зупинявся в замку краківських єпископів у Бодзентині. Там він і помер 16 березня 1577 року, згідно з заповітом був похований у місцевому костелі Успіння Пресвятої Богородиці та святого Станіслава, де й досі зберігся його пам'ятник роботи майстерні Джеронімо Канавезі.

Примітки

Посилання