Єпархія Антіохії-Меандри (на латині: Dioecesis Antiochensa ad Maeandrum) — закрита кафедра Константинопольського патріархату та титулярна кафедра католицької церкви.
Історія Антіохія-Меандра, ідентифікована з Аліагою (Чіфтлік) у сучасній Туреччині, є стародавнім єпископським престолом римської провінції Карія в цивільній єпархії Азії. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганною Ставрополійської архиєпархії.
Єпархія описана в Notitiae Episcopatuum Константинопольського патріархату до XIV століття.Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981, indice p. 483, voce Antiocheia du Méandre. Починаючи з Notitiae кінця ХІІ століття (або початку ХІІІ століття), Антіохія входить до числа митрополичих осідків патріархату.
Першими двома відомими єпископами цієї стародавньої єпархії є Євсевій і Діоніс, які входять до числа отців Вселенських соборів відповідно в Нікеї в 325 р.Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 347. і в Халкідоні в 451 р.Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 227. За ним пішов Менофан, єпископ- монофізит, відомий рішенням імператора Юстина I усунути всіх монофізитських єпископів імперії приблизно в 518 році.Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 692. У другій половині VI століття відомий єпископ Павло; єпископа-монофізита Афродісія, він був змушений зректися своєї віри і нав’язаний Константинопольським патріархом Іоанном III на кафедрі Антіохії на Меандрі приблизно в 571 році як православний єпископ.Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, pp. 780-781. Останніми двома єпископами, які належать до цієї єпархії, є Георгій, який брав участь у соборі в Трулло в 692 році, і Потус Михаїл, зафіксований у ХІІ столітті (або пізніше).
Ле Квін також приписує єпископа Феофана Антіохійському Меандру, який був присутній на Константинопольському соборі 879-880 років, який реабілітував Константинопольського патріарха Фотія. Соборні списки, однак, не розрізняють однойменні місця, тому віднесення Феофана до осідку Карії не є певним; Сам Ле Квін приписує цього єпископа, episcopus Antiochiae parvae, також до єпархії Антіохії в Ісаврії. Руджері виключає його зі свого хронотаксису єпископів Карії.
З 1933 року Антіохія аль-Меандро входить до списку титульних єпископських престолів Католицької Церкви; місце було вакантним з 11 березня 1973 року. Останнім його осібником був Едвард Луїс Феддерс, прелат Юлі в Перу.
Хронотаксис
Грецькі єпископи
Євсевій † (згадується в 325 р.) Діонісій † (згадується в 451 р.) Менофан † (? - 518 скинутий) (єпископ- монофізит) Павло † (близько 571 - ? ) Георгій † (згадується в 692 р.) Феофан ? † (згадується в 879 р.) Потус Михаїл † (близько ХІІ ст.)
Титулярні єпископи
Вісенте де Паулу Араухо Матос † (21 квітня 1955 — 28 січня 1961 призначений єпископом Кратона) Фелікс Гіллер † (помер 10 квітня 1961 - 10 червня 1963) Едвард Луїс Феддерс, MM † (помер 29 жовтня 1963 — 11 березня 1973)
Примітка
Бібліографія Мішель Ле Квін|Michel Le Quien, Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 907-908 Pius Bonifacius Gams, Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Graz, 1957, p. 447 Vincenzo Ruggieri, A historical Addendum to the episcopal Lists of Caria, in Revue des études byzantines, Année 1996, Volume 54, Numéro 54, pp. 221–234 (in particolare p. 233) Sylvain Destephen, Prosopographie chrétienne du Bas-Empire 3. Prosopographie du diocèse d'Asie (325-641), Paris, 2008
Зовнішні посилання
La sede titolare nel sito di www.catholic-hierarchy.org La sede titolare nel sito di www.gcatholic.org