Діоцез Фракія (, ) - діоцез пізньої Римської імперії, що включав провінції східного Балканського півострова (включаючи території сучасної південно-східної Румунії, центральної та східної Болгарії, а також грецької, турецької Фракії та Придунайської України). Столицею був Філіпополіс (сучасний Пловдив, Болгарія).
Діоцез був заснований в рамках реформ Діоклетіана і Костянтина Великого, його очолював вікарій, підпорядкований преторській префектурі Сходу. Як зазначено в Notitia Dignitatum р. до складу єпархії входили провінції Європа, Гемімонт, Фракія, Родопи, Мезія II і Мала Скіфія.
У травні 535 р. наказом 26 Юстиніан I скасував Діоцез Фракії. Його вікарій зберіг свій ранг vir spectabilis і отримав новий титул претора Юстиніана, об’єднавши у своїй руці як цивільну, так і військову владу над провінціями колишньої єпархії, що суттєво відступило від суворого відокремлення влади від системи Діоклетіана. Через рік, у травні 536 р., дві дунайські провінції, Нижня Мезія та Скіфія, відокремилися, щоб утворити разом з іншими провінціями quaestura exercitus.Bury (1923) Vol. II, pp. 340–341
Список відомих Фракійських вікаріїв Елій Клавдій Дульціцій (?–361) Капітолін (361–363) Андронік () Філоксен () Соломон (?–582)
Посилання
Джерела Bury, John Bagnell (1923). History of the Later Roman Empire: From the Death of Theodosius I to the Death of Justinian. London: MacMillan & Co. ISBN 0-486-20399-9.