Плерома ( — наповнення, повнота, безліч) — термін у грецькій філософії, одне з центральних понять у гностицизмі, що означає божественну повноту. У Новому Заповіті «вся повнота Божества тілесно» живе в ХристіКол.2:8-9. У низці гностичних писань Ісус особисто проголошує себе тим, хто перебуває в Плеромі (наприклад, Євангеліє правди з бібліотеки Наг-Хаммаді I.3.34, 35).
Згідно зі вченням гностиків, Плерома є сукупністю небесних духовних сутностей, еонів. Ісус Христос також був одним з еонів, посланих на землю для того, щоб люди змогли повернути втрачене знання (гнозис) і возз'єдналися з Плеромою.
У гностицизмі ідея Плероми переважно зустрічається в літературі, що стосується учнів Валентина, але вона з'являється і в писаннях, пов'язаних з іншими групами гностиківМак-Дермот В. Идея Плеромы в гностицизме // Gnosis and Gnosticism. Nag Hammadi Studies. Leiden: E.J. Brill, 1981..
У Валентина викладено вчення про першу восьмерицю — вісім еонів. Згідно з Валентином, восмериця відбулася послідовно; на початку була перша двійця: Глибина () і Мовчання (); від них відбулася друга двійця: Розум () або Батько () та Істина (). Ця четвериця створила: Слово () та Життя (), Людину () та Церкву (). Ці чотири пари (сизигії): Глибина та Мовчання, Розум та Істина, Слово та Життя, Людина та Церква, становлять досконалу першу восьмерицю — огдоаду (), яка, не з нестачі або потреби, а за надлишком внутрішнього задоволення і для нового прославлення Першоотця, породили ще 22 еони: Слово та Життя породили декаду () — 10 еонів, а Людина та Церква породили додекаду () — 12 еонів. Всі разом 30 еонів і становлять виражену повноту абсолютного буття Плерому.
Примітки
Посилання