Гіпермодерн (супермодерн) - це тип, спосіб або етап суспільства, який відбиває інверсію модерну. Гіпермодернізм передбачає світ, у якому об'єкт замінено власними атрибутами. Новий світ, заснований на атрибутах, обумовлений розвитком технологій і прагне конвергенції між технологією та біологією і, що важливіше, інформацією та матерією. Гіпермодернізм знаходить своє підтвердження у наголошенні на цінності нових технологій для подолання природних обмежень. Він відкидає есенціалізм і віддає перевагу постмодернізму. У гіпермодернізмі функція об'єкта має точку відліку у вигляді об'єкта, а чи не функція є точкою відліку для форми. Інакше кажучи, він визначає епоху, у якій телеологічне значення скасовується з позицій функціоналізму на користь конструктивізму.
Гіпермодернізм Гіпермодернізм підкреслює гіперболічний поділ між минулим і сьогоденням, оскільки:
Минуле орієнтувало атрибути та його функції навколо об'єктів. Об'єкти, що існують у цьому, зберігаються лише завдяки якомусь корисному атрибуту в епоху гіпермодерну.
Гіпермодернізм інвертує модернізм, дозволяючи атрибутам об'єкта забезпечити ще більшу індивідуальність, ніж при модерні. Модернізм загнав форму у межі обмеженої функції; Гіпермодернізм стверджує, що функція зараз розвивається настільки швидко, що має брати орієнтир від самої форми. Як позитивні, і негативні зміни у суспільстві відбуваються через гіпер-індивідуалізм і розширення особистого вибору.
Постмодернізм відкинув ідею минулого як точки відліку і курирував об'єкти минулого з єдиною метою звільнити форму від функції. У постмодернізмі істина була ефемерною, оскільки основна увага приділялася тому, щоб уникнути фальсифікації постулатів, що не піддаються. Постмодернізм визначає повний крах модерну та її віри у прогрес і вдосконалення при розширенні можливостей людини.
Супермодернізм У різниці від гіпермодернізму, супермодернізм є кроком за межі онтологічної порожнечі постмодернізму та спирається на правдоподібні евристичні істини. Якщо модернізм зосередився на створенні великих істин (або того, що Ліотар називав "майстер-наративами" або "метанарративами"), а постмодернізм прагнув їх руйнування (деконструкції), то надмодернізм діє поза мета-істини. Натомість атрибути витягуються з об'єктів минулого на підставі їх актуальності в сьогоденні. Оскільки атрибути бувають як істинними, так і помилковими, істиннісне значення необов'язково, включаючи фальсифікованість. Супермодернізм отримує корисні атрибути з сучасних та постмодерністських об'єктів, щоб уникнути нігілістичної постмодерної тавтології. Телефон із сенсорним екраном - відмінний приклад супермодернізму в дії. Схожі автори: Террі Іглтон "Після теорії" та Марк Оже "Не-простір": Введення в антропологію супермодернізму".
Література
S. Charles and G. Lipovetsky, Hypermodern Times, Polity Press, 2006. S. Charles, Hypermodern Explained to Children, Liber, 2007 (in French). R. Colonna, L'essere contro l'umano. Preludi per una filosofia della surmodernità, Edises, Napoli, 2010 (in Italian).