Lockheed A-12 (Локхід А-12) — американський висотний літак-розвідник, розроблений для ЦРУ США секретним відділенням корпорації Lockheed Corporation — Skunk Works. Літак був створений на основі ідей американського авіаконструктора Кларенса «Келлі» Джонсона. Розробка А-12 тривала з 1962 по 1964 рік. Літак перебував в експлуатації з 1963 по 1968 рік, останнього разу піднявся у повітря у травні 1968 року. Конструкція одномісного літака, перший політ якого відбувся у квітні 1962 року, послужила основою для створення високошвидкісного висотного літака-розвідника SR-71 Blackbird.

Історія Попередня розробка А-12, відомого під назвою «Архангел», велася компанією Локхід наприкінці 1950-х років, і її метою був подальший розвиток літака-розвідника U-2, відомого під кодовою назвою «Ангел». Протягом подальшої розробки планера літака та змін у його конфігурації змінювалися і його позначення, прийняті в компанії Локхід (Архангел-1, Архангел-2 і т. д.). Незабаром ці назви були скорочені і стали відомі просто як «А-1», «А-2» тощо«The U-2's Intended Successor: Project Oxcart 1956—1968». Central Intelligence Agency, approved for release by the CIA in October 1994. Retrieved: 26 January 2007. Таким чином, А-12 був 12-ю розробкою в серії перспективних літаків-розвідників, які мали на меті замінити U-2, що знаходилися на той момент в експлуатації.

У 1959 році проекту А-12 було віддано перевагу перед аналогічним проектом компанії Convair — «Kingfish». 26 січня 1960 року ЦРУ замовило 12 літаків А-12. Після перемоги у конкурсі проектів подальше виробництво та розробка А-12 йшли під кодовою назвою «Oxcart».

Льотні випробування літака розпочалися 25 квітня 1962 року на полігоні Грум Лейк. Третій, він же перший «офіційний» політ відбувся 30 квітня, а на початку травня 1962 року на літаку було досягнуто надзвукової швидкості в 1,1 М. Першим пілотом, що пілотував А-12, був льотчик-випробувач Лу Шальк.

Перші п'ять літаків А-12, побудовані в 1962 році, були оснащені двигунами Pratt & Whitney J75 з тягою 76 кН, що дозволяли А-12 досягати швидкостей пікірування приблизно в 2 М.

У жовтні 1962 року на літаки А-12 стали встановлювати спеціально розроблені для них нові двигуни J58, за допомогою яких у 1963 році на А-12 вдалося досягти швидкостей 3,2 М. Крім того, у 1963 році відбулася і перша втрата літака, коли 24 травня А-12, пілотований Кеннетом Коллінсом, зазнав катастрофи над штатом Юта. Тоді для прикриття ЦРУ видало літак під назвою F-105.

Усього за програмою розробки А-12 було вироблено 18 літаків, з них 13 були безпосередньо А-12 (5 літаків розбилося, два пілоти загинули), 3 були прототипами перехоплювача YF-12A (один втрачений 24 червня 1971 року), решта 2 були прототипами палубних літаків-розвідників M-21 (один розбився 30 липня 1966 року) під час запуску БПЛА).

Конструкція Значна частина деталей планера була виготовлена із титанового сплаву В-120 (безпосередньо титан закуповувався в СРСР д/ф «Секретные файлы ЦРУ: Зона 51» (National Geographic) ).

Експлуатація Незважаючи на те, що літак розроблявся для проведення розвідки над територією Радянського Союзу і Куби, А-12 ніколи не використовувалися для цих завдань. Після того, як 1 травня 1960 літак-розвідник U-2 був збитий в районі Свердловська, СРСР вважався занадто небезпечним для виконання подібних завдань (крім того, для завдань розвідки на той час вже з успіхом використовувалися супутники).

Після тривалих суперечок ЦРУ вирішило розмістити А-12 в Азії. Перший А-12 прибув на авіабазу на Окінаві в Японії 22 травня 1967 року, після чого до 30 травня туди прибуло ще два подібні літаки. Протягом 1967 року з авіабази на Окінаві літаки А-12 здійснили близько 22 вильотів для проведення розвідки над територією Північного В'єтнаму. Крім того, А-12 брали участь у пошуках захопленого американського корабля «Пуебло».

Програма з виробництва та розробки А-12 була офіційно закрита 28 грудня 1968 з метою економії бюджету і у зв'язку з розробкою нового літака SR-71 Blackbird, основою якого і послужив А-12. +Серійний номер номер тип кількість вильотів годинник нальоту доля 60-6924 121 А-12 322 418,2 Демонструється у музеї льотно-випробувального центру ВПС, в аеропорту Блекберд на заводі 42, Палмдейл, Каліфорнія. 60-6925 122 А-12 161 177,9 Встановлено на палубі на авіаносці USS Intrepid, Нью-Йорк 60-6926 123 А-12 79 135,3 Втрачений 1963 рік 60-6927 124 навчальний А-12 614 1076,4 На виставці в Каліфорнійському науковому центрі Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія 60-6928 125 А-12 202 334,9 Втрачений 1967 60-6929 126 А-12 105 169,2 Втрачений 1965 60-6930 127 А-12 258 499,2 На виставці в Космічному та ракетному центрі США, Хантсвіл, Алабама. 60-6931 128 А-12 232 453,0 На виставці в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, Вірджинія 60-6932 129 А-12 268 409,9 Втрачений 1968 60-6933 130 А-12 217 406,3 На виставці в Музеї авіації та космонавтики Сан-Дієго, парк Бальбоа, Каліфорнія 60-6937 131 А-12 177 345,8 На виставці в Південному музеї авіації, Бірмінгем, Алабама. 60-6938 132 А-12 197 369,9 На виставці в Меморіальному парку лінкора (USS Alabama ) 60-6939 133 А-12 10 8,3 Втрачений 1964 60-6940 134 М-21 80 123,9 На виставці в Музеї польоту, Сіетл, Вашингтон. 60-6941 135 М-21 95 152,7 Втрачений 1966

Льотно-технічні характеристики

Технічні характеристики

Екіпаж : 1 людина Довжина : 31,26 м Розмах крила: 16,97 м Висота : 5,64 м Площа крила: 170 м² Маса порожнього: 30 600 кг Нормальна злітна маса: близько 53 000 кг Двигуни: 2× турбопрямотковий двигун з осьовим компресором Pratt & Whitney J58-P4 Тяга максимальна: 2×10 630 кгс Тяга на форсажі : 2 × 14 460 кгс Маса двигуна: 3200 кг

Літні характеристики

Гранична швидкість на висоті: 3100 км/год (2,6 М ) Практична дальність: до 4000 км. (з використанням ТРДД без форсажу) Тривалість польоту : до 5 год. Практична стеля : 25 000 м Швидкопідйомність: 60 м/с Навантаження на крило: при нормальній злітній масі: 311 кг/м² Тягоозброєність : при нормальній злітній масі: 0,54

Примітки