Поль Ніколя (, 4 листопада 1899, Париж — 3 березня 1959, Жі-л'Евек) — французький футболіст, нападник. Відомий виступами, зокрема, в складі клубу «Ред Стар» і національної збірної Франції. Чотириразовий володар Кубка Франції. Учасник трьох Олімпійських ігор.

Клубні виступи В три роки втратив матір, а в 1914 році помер батько. Його разом з братом Анрі виховувала мачуха. В юному віці продемонстрував неабиякі здібності футболіста й отримав запрошення від клубу «Галія» (Париж). В 1920 році під час служби в армії його капітан Люсьєн Гамблен вмовив Поля приєднатися до клубу «Ред Стар». Ніколя одразу адаптувався в новій команді. Тричі перемагав у чемпіонаті Парижу. В 1921 році став володарем Кубка Франції. «Ред Стар» переміг з рахунком 2:1 паризький клуб «Олімпік» і вперше в своїй історії здобув цей трофейСезон 1920/21. В 1922 році «Ред Стар» знову виграв Кубок Франції, перегравши у фіналі «Ренн» з рахунком 2:0, а Поль забив один з голівКубок Франції 1922. В 1923 році клуб Ніколя втретє поспіль виграв національний кубок. У фінальному матчі «Ред Стар» переміг «Сет» з рахунком 4:2Кубок Франції 1923.

В 1928 році ще раз здобув титул володаря Кубка Франції. «Ред Стар» переміг з рахунком 3:1 «СА Париж»Сезон 1927/28. Ніколя у фіналі не забив, але загалом у тому розіграші відзначився 10 разів у шести матчахСтатистика Поля Ніколя. На той момент Поль став першим футболістом, що виграв чотири титули володаря кубка Франції з одним клубом

В 1929 році через сімейні обставини переїхав в Ам'єн, де відкрив продуктовий магазин. До 1935 року грав у місцевій команді «Ам'єн».

Виступи за збірну

У 1919 році був учасником Міжсоюзницьких ігр, великих спортивних змагань, що були організовані країнами-переможцями в Першій світовій війні. Участь у змаганнях брали діючі і колишні учасники збройних сил своїх країн. У складі збірної Франції (як і в інших командах) виступали відомі футболісти, гравці національної збірноїSoccer at the Inter-Allied-games (1919): top-stars (ussoccerhistory.org). Втім, матчі турніру не входять до офіційного реєстру ФІФА. Ігри проводились у Парижі на новозбудованому стадіоні Першинг. Франція впевнено виграла групу А, здобувши три перемоги. Ніколя забивав у кожному з цих матчів: двічі вразив ворота Румунії (4:0), чотири рази відзначився у воротах збірної Греції (11:0), а також забив другий гол у вирішальній грі за перше місце проти Італії (2:0)Подробиці змагань. У фіналі французи поступились збірній Чехословаччини з рахунком 2:3, пропустивши два голи в самому кінці матчу.. Поль Ніколя з сімома голами став найкращим бомбардиром турніру.

В січні 1920 року дебютував у офіційному матчі збірної Франції. У дуже результативному поєдинку французи поступились з рахунком 4:9 Італії, а Ніколя забив перший гол своєї командиПротокол матчу.

Влітку 1920 року виступав у складі збірної на Олімпійських іграх у Брюсселі. В чвертьфіналі Франція взяла реванш у Італії з рахунком 3:1, а Поль знову відзначився голомПротокол матчу. У півфіналі французи поступились збірній Чехословаччини з рахунком 1:4. У додатковому турнірі, що визначав володарів срібної і бронзової медалей, команда не брала участіОлімпійські ігри 1920 на rsssf.com.

У травні 1921 року грав у матчі проти аматорської збірної Англії, що завершився історичною перемогою з рахунком 2:1Протокол матчу.

На Олімпійських іграх 1924 року Ніколя забив три голи. Двічі відзначився у першій грі з Латвією (7:0), а також забив єдиний гол своєї команди у чвертьфінальній грі зі збірною Уругваю (1:5), майбутнім переможцем ігорОлімпійські ігри 1924 на rsssf.com. Виступав також на Олімпійських іграх 1928 року, де Франція поступилась Італії у першому ж раунді (3:4)Олімпійські ігри 1928 на rsssf.com.

Загалом у 1920—1931 роках зіграв за збірну 35 матчів, у яких забив 20 голів. 18 матчів провів у ролі капітана команди.

Тренер і функціонер В 1949 році увійшов до складу тренерської ради збірної Франції, яку очолював Гастон Барро. Був у штабі в шести матчах в 1949—1950 роках, серед яких і відбіркові матчі до чемпіонату світу 1950, у яких французи поступились ЮгославіїТренерська кар'єра.

У 1953—1956 роках був президентом Групи клубних представників () — попередника Професійної футбольної ліги.

З вересня 1954 року також призначений «Директором збірної Франції». Причетний до успіху команди на чемпіонаті світу 1958 року, коли збірна під керівництвом Альбера Батте посіла третє місце.

У березні 1959 року загинув у автокатастрофі, повертаючись з матчу збірної Франції проти Бельгії.

Статистика виступів за збірну

Досягнення Володар Кубка Франції: (4) «Ред Стар»: 1920-21, 1921-22, 1922-23, 1927-28 Переможець чемпіонату Парижу: (3) «Ред Стар»: 1920, 1922, 1924 Фіналіст Міжсоюзницьких ігор: (1) Франція (військ.): 1919 Найкращий бомбардир Міжсоюзницьких ігор: (1) Франція (військ.): 1919 (7 голів)

Примітки

Посилання Матчі за збірну , Статистика виступів Тренерська кар'єра ,