«Відьма» — оповідання Михайла Коцюбинського написане 1898 року. Надруковано у 1914 році після смерті автора.

Як було зазначено у журналі «Літературно-науковий вістник»: «Оповідання „Відьма“, яке друкуємо в річницю тяжкої втрати — смерті М. Коцюбинського, передала шановна дружина небіжчика. Належить воно до циклу бессарабських оповідань автора і написане перед кількома роками».

Історія створення У 1892 році Михайло Коцюбинський отримує посаду розпорядника в Одеській філоксерній комісії. Комісія проводила обстеження південних земель Російської імперії, у тому числі Бессарабії. Результатом трирічного перебування Коцюбинського на молдовській землі став ряд творів, відомих, як «бессарабський цикл».

Сюжет Йон Броска — житель молдаванського села. У нього є дружина Маріцца і дочка від першого шлюбу — Параскіцца. Прохіра, сусідка Йони, розказує історію про те, як гналася за собакою, який, на її думку, був перевтіленою відьмою. Коли тварина добігла до виноградників Йони, та побачила Параскіццу «розтріпану і розхристану», що дало їй підставу звинуватити Проскіццу у відьмацтві. Маріцца підтверджує розповіді Прохіри і вважає Проскіццу дивною, бо дівчина часто покидає дім без видимої причини. Йон не вірить і захищає дочку. Але все ж наступного дня не дозволяє Проскіцці виходити з дому, поки сам їде на ярмарок.

Селом пішли чутки, що Проскіцца відьма. Вдома Проскіцца нудиться і жаліє себе через негарну зовнішність. Мачусі зовсім не жаль її. Коли Проскіцца вийшла на двір, біля неї проходила знайома сусідка, але не привіталась (хоча завжди так робила). Дівчина щось запідозрила. На ярмарку Йон багато наслухався вигадок за відьмацтво Проскіцци, і сам помалу починав вірити. Йому порадили подивитись чи має на шиї Параскіцца хрестика, бо відьма не може його носити. Він так і зробив, але Маріцца все одно хрестила усе до чого б не торкалася Проскіцца. Так вона жила у нерозумінні і лиш виноградник рятував її від смутку.

Однак одного разу коли Проскіцца була біля криниці, діти на неї напали і обзивали відьмою. Тоді вона все зрозуміла, і це додало їй суму. Невдовзі до Йони зайшли сусіди Прохіри з чоловіком. Вона порадила завести дочку до церкви: відьма на співі «Ми Херувими» почала б скиглити, як собака, і так можна було її виявити. Її чоловік був не згоден, казав що відьма повинна мати хвостик, а інакше нічого не може її виказати. Поголос пройшовся по селу і до церкви зійшлось безліч народу. Всі чекали коли «відьма виявиться», але цього не сталось. Тоді лишився один спосіб: подивитись чи не має Проскіцца хвоста. Люди вирішили перевірити, в наступну неділю посходилось до хати Йони, і Параскіццу поклали на ліжко і впускали по кілька жінок на «оглядини». Нарешті автор ідеї, за згоди жінок, прийшов і побачив, що хвоста не має. Проскіцца хоч і засоромлена та раділа, що її вже ніхто не звинуватить у відьмацтві.

Сприйняття За словами Світлани Жили, професорки Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка та доктора педагогічних наук, «новели про Молдавію („Для загального добра“, „Пе-коптьор“, „Відьма“) засвідчили високу спроможність проникати в дух народів і часів».

У науковій публікації Львівського національного університету імені Івана Франка зазначено, що «М. Коцюбинський майстерно окреслює тонку ірраціональну сферу, що межує на зламі страхів людської душі».

Посилання Михайло Коцюбинський — Відьма, повний текст оповідання

Примітки