Василь Петрович Садовник (20 грудня 1934, с. Гордівці, нині Україна — 21 листопада 2005, м. Тернопіль, Україна) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1982).
Життєпис Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище (1954), Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (1968). Від 1968 — у Тернополі, працював у художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України.
Творчість Творив у галузі станкової і монументальної скульптури, в портретному жанрі. Учасник виставок у містах Тернопіль, Львів, Київ, Москва (нині РФ).
Основні роботи: скульптурні портрети А. Бобровського (1980), А. Кживонь (1979), В. Гнатюка (1987); пам'ятники — Б. Лепкому (1992, с. Крогулець Чортківського району), Борцям за волю України (1996) та Володимирові Великому (2001, обидва — м. Ланівці), о. М. Михалевичу (освячений 2001, с. Чернелів-Руський Тернопільського району), чорнобильцям (м. Тернопіль, парк Національного відродження); скульптурна композиція «Материнський поклик» (співавтор із К. Сікорським; м. Тернопіль, парк Слави).
Джерела
Дуда, І. Василь Садовник // Тернопіль. — 1994. — № 2/3 : Художники Тернопільщини. — С. 80. Мар'янівський, М. Золоте правило Василя Садовника // Вісті з України. — 1997. — 14 серп. — С. 6. — (Покликання). Мар'янівський, М. Тернопільський скульптор — автор високомистецьких творів // Соломія. — 1997. — № 3 (жовт. — листоп.). — С. 6. Паламар, А. Оживити камінь // Вільне життя. — 1982. — 17 верес. Тесля, Т. В гостях у скульптора Василя Садовника // Соломія. — 1997. — № 3 (жовт. — листоп.). — С. 6. </div>