«Нова алія» () — ліберальна партія Підмандатної Палестини (Ішув) до створення Держави Ізраїль.
Історія Партію «Нова алія» була заснована у середині 1942 року як втілення політичної партії «Асоціація німецьких іммігрантів та іммігрантів Австрії». Партію очолив Пінхас Розен, який також головував в Асоціації. Перше зібрання партії відбулося в Хайфі в червні 1942 року. Партія здобула майже чверть голосів у Хайфі і після цього успіху, цей список партії змагався в Нетанії. Ближче до кінця 1942 року партія провела національний з'їзд у Кфар-Шмарьягу. У жовтні 1943 року відбувся другий національний з'їзд партії, цього разу в Хайфі. Частина засідань проходила івритом, а частина німецькою. На той час партія налічувала близько 10 000 членів і близько 50 осередків.
На виборах до Зібрання представників 1944 року партія отримала 18 місць із 171. Представник Ґеорґ Ландауер увійшов до виконавчого комітету Єврейської національної ради, але звільнився з нього через бездіяльність виконкому.
У партії виникли розбіжності в позиції щодо плану ООН по розділенню Палестини від 29 листопада 1947 року. Більшість партії, на чолі з Пінхасом Розеном підтримала позицію лідерів ішува, яке прийняло план поділу, і Розен став членом Мінгелет-га-Ам, а після проголошення незалежності став міністром юстиції в Тимчасовому уряді. Меншість, на чолі з Ґеорґом Ландауером вважала план поділу нежиттєздатним. Ця меншість також вимагала чіткої ідентифікації партії із Заходом і виступала проти створення Прогресивної партії.
У жовтні 1948 року партія об'єдналася з ліберальним робітничим рухом «Працівники-сіоністи» і з фракцією загальних сіоністів «Алеф» для створення Прогресивної партії.
Погляди партії Партія спиралася на іммігрантів з Німеччини та Австрії, які прибули до Палестини під час П'ятої алії. Вона також співпрацювала з вихідцями з Чехословаччини та Угорщини. Частина її програми стосувалася збереження гідності та прав іммігрантів П'ятої алії і особливо їхньої культури, якою вони пишалися.
Партія мала поміркований політичний характер. Вона підтримувала співпрацю з британськими мандатними органами відповідно до «Білої книги» як із «необхідним злом», яку її опоненти представляли як лівацтво і навіть антисіонізм. Партія не висловила позиції щодо Білтморської програми, який опоненти трактували як підтримку продовження єврейського життя в Палестині під егідою британського мандату. Речники партії стверджували, що вони не виступають проти незалежності, але заперечували зв'язування усього майбутнього сіонізму в одній програмі.
Партія була сіоністською, ліберальною та поміркованою. Партія також була світською, як і більшість центральноєвропейських іммігрантів.
Партійні видання Партія публікувала івритом своє видання «Колони» (чи «Сторінки», ), починаючи з середини 1944 року, а німецькою — «Mitteilungsblatt».
Участь у виборах
Місцева рада Раанани (березень 1944 року) — одне місце з 12; Комітет Біньяміни (січень 1945 року) — мандат 1 з 9; Реховотська рада (лютий 1945 року) — не була представлена. Угода з прогресивними дала їм місце в раді; Нагарійська місцева рада (грудень 1945 року) — 4 місця з 11; На виборах до 22-го Всесвітнього конгресу сіоністів (жовтень 1946 року) — партія отримала 5 депутатів, набравши близько 6,5 % голосів.
Див. також Імміграція з Німеччини до Ізраїлю
Виноски