Дмитрієв Микола Миколайович ( - помер 1 квітня 2022) — публіцист, письменник-прозаїк, історик-краєзнавець.

Біографія Народився 7 жовтня 1937 року у місті Луцьк у родині професорів Луцького педагогічного інституту.

Багато років викладав фізику та астрономію у ПТУ№6 в Луцьку.

Писав літературні твори, за радянських часів – у стіл. У 1990-х роках дебютував як автор пригодницьких та детективних романів.

У київському видавництві "Зелений пес" Микола Дмитрієв та його дочка - лінгвістка за освітою Марія Дмитрієва, 1975 року народження, видали у співавторстві дилогію дитячих повістей «Заглушецька брама» та «Катамаран «Хі-хі» (обидві - у 2007 році).

Також опублікував військово-пригодницькі твори: повість "Валіза майора Вєпша" (журнал "Світ пригод", 2002, №2) та повість "Караван до Сідігейро" - в журналі "Світ пригод", 2003, №4 (7).

За словами дочки письменника Марії, після розвалу Союзу – намагався знайти видавців в Україні, та, крім двох книг у Києві, та однієї книжки в Луцьку своїм коштом, майже нічого видати не вдалося. Тоді він погодився видаватися в Росії. Написав 20 історично-пригодницьких книжок. https://vsn.in.ua/news/perestalo-bitisya-sertse-tvortsya-viyskovih-prigod-iz-lutska-1682.

У деяких джерелах стверджується, що Дмитрієва з видавництвами Росії сконтактував луцький письменник Бортніков Сергій Іванович, 1957 року народження https://uk.everybodywiki.com/Бортніков_Сергій_Іванович.

21 грудня 2013 року представники міжнародного експертного середовища серед російськомовних письменників країн колишнього СРСР, Іспанії, Німеччини та Ізраїлю - члени громадської організації "Международный Совет по фантастической и приключенческой литературе при Союзе писателей России", за результатом голосування всіх членів, прийняли наступне рішення:

"Премия «Во славу Отечества» в категории «За выдающийся вклад в развитие отечественной героико-исторической и военно-приключенческой литературы» присуждается Дмитриеву Николаю Николаевичу (г. Луцк, Украина), автору многочисленных военно-приключенческих произведений, активному организатору литературного процесса — за выдающийся вклад в развитие отечественной военно-приключенческой литературы". .

Таке рішення ініціював прозаїк-фантаст Віталій Пищенко з Москви, відповідальний секретар правління Союзу письменників РФ, до якого Дмітрієв вступив у 2012 р. Про це сам Пищенко повідомив на своєму сайті. .

У 2012 р. Дмитрієв виступив консультантом при написанні нової книги Андрія Кокотюхи «Червоний», що передує в багатьох українських рейтингах. У ній йдеться про подвиг вояків УПА, котрі воювали на два фронти, а потім поширювали свої ідеї серед в’язнів ГУЛАГу. .

Творчість Дмитрієва високо оцінив волинський політик Вітер Валентин Степанович - заступник голови Волинської облради у 2010-2014 роках, голова Волинської облради в 2014-2015 роках. Як висловився Вітер для журналу "Віче":

"Ще ж є Бортніков Сергій Іванович і Микола Дмитрієв, твори яких посідають перші місця в багатьох московських рейтингах. На жаль, про це не завжди знають навіть волиняни. Мабуть, тому, що немає пророків на рідній землі. Українські видавництва не заохочують авторів, ба навіть часто-густо вважають, що їхні твори не матимуть фінансової перспективи. Отож нещодавно я посприяв виданню книжки Миколи Дмитрієва «Рубін з корони Вітовта». Парадокс: у Росії на твори цього прозаїка полюють, а в Україні він мусить шукати спонсорів! До речі, дія згаданої гостросюжетної оповіді розгортається в середньовічному Луцьку під час правління великого литовського князя Вітовта". .

Помер у Луцьку на 85-ому році життя, 1 квітня 2022 року.

Письменницею стала також його донька Дмитрієва Марія Миколаївна, 1975 року народження — українська ліва націоналістична активістка і радикальна феміністка, блогерка, перекладачка, учасниця Гендерної стратегічної платформи та Гендерної експертної платформи, тренерка з прав жінок, запрошена експертка програми «ООН Жінки», випускниця Програми імені Фулбрайта, США. https://uk.everybodywiki.com/Марія_Дмитрієва.

Творчість Українською мовою опублікував наступні 5 книг: Заглушецька брама: Роман. — К.: «Джерела М», 2003. Валіза майора Вєпша. Пригодницькі повісті. – Львів: Універсум, 2004. Катамаран "Хі-Хі". – К.: Зелений пес, 2007. «Западня: детектив». — Луцьк: Надстир'я, 2010. — 366 с. «Рубін з корони Вітовта: історична повість». — Луцьк: Волинські старожитності, 2013. — 336 с. http://194.187.105.146/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=DB1&P21DBN=DB1&S21FMT=fullwebr&S21ALL=%28%3C.%3EA%3DДмитрієв,%20Микола%20Миколайович$%3C.%3E%29& FT_REQUEST=&FT_PREFIX=&Z21ID=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=20/.

Російською мовою опублікував наступні 15 книг (романи та збірники повістей, оповідань):

«Любой ценой (сборник)» (Москва, 2010). «Казна императора» (Москва, 2010). «Тайна объекта „С-22“» (Москва, 2011). «Обязан выжить (сборник)» (Москва, 2011). «Майор из Варшавы» (Москва, 2012). «Третья причина» (Москва, 2012). «Под тремя башнями» (Москва, 2013). «Огненной тропой» (Москва, 2013). «Брестские ворота» (Москва, 2014). «Рубин из короны Витовта» (Москва, 2014). «Желтый саквояж» (Москва, 2014). «Карта царя Алексея» (Москва, 2016). «Горький сентябрь» (Москва, 2017). «В грозный час» (Москва, 2018). «На торный путь» (Москва, 2019).

Примітки

Посилання

Джерела