Князі Київської Русі мали низку резиденцій (дворів) на території своєї столиці — міста Києва. Князівський двір був не тільки місцем проживання князя та його близьких, але і місцем зосередження князівської влади. У цій статті описані відомі з письмових джерел та, частково, з археологічних досліджень, князівські двори домонгольского Києва.

В перелік князівських дворів включені також: двір Кия — хоча частина істориків вважають його легендарним вигаданим персонажем, інші допускають існування такого князя полян, та двір Аскольда і Діра — Повість временних літ не називає їх князями, а лише вказує, що вони «княжат» (тобто правлять), а Олег, звертаючись до них, прямо говорить: «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого.».

Двір Кия Згідно з Повістю временних літ, Кий прийшовши з братами та сестрою на дніпровські пагорби, оселився «на горі, де нині увоз Борічев». Позаяк існують різні версії розташування Боричевого узвозу, відповідно висувались різні гіпотези щодо розташування двору та поселення Кия. У 19 столітті історики зазвичай розташовували Боричев узвіз по трасі Михайловського фунікулеру. Відповідно двір Кия повинен був знаходитись десь біля його верхньої станції (район будівлі Міністерства закордонних справ). Натомість, М. І. Петров ототожнив Борічев узвіз з Андріївським узвозом. Ця версія (з зауваженнями) згодом була підтримана Д. І. Бліфельдом і академіком Б. О. Рибаковим. Поселення Кия Б. О. Рибаков локалізовував на Замковій горі. Додатковими аргументами на користь цієї версії, були знахідки давньослов'янської кераміки на горі, та ріка Киянка, що колись протікала під її схилами — на думку Рибакова ця назва була дана ріці саме на честь Кия (хоча в джерелах вона фіксується досить пізно). С. Климовський, взявши за основу розташування Боричевого узвозу за М. Ю. Брайчевським — верхня частину узвозу огинає Андріївську церкву нижче по схилу, потім йде по терасі в напрямку Дніпра, де повертає ліворуч до берегової лінії — помістив двір Кия на Уздихальниці. Слідами цього двору він вважає залишки двох жилих споруд та давньослов'янську кераміку 9 століття, знайденими В. М. Даниленком у 1969 році.

Двір Аскольда і Діра

Прямою мовою двір Аскольда і Діра в Повісті временних літ не згаданий, але дослідники впевнено розміщують його в урочищі Угорське — орієнтуючись на те, що Аскольд був похований саме у ньому. Поселення Аскольда і Діра в цьому місці — на високому березі Дніпра, пояснюється необхідністю контролю за судноплавством. Купці, що не бажали платити пошлину за прохід, завжди мали можливість пройти вздовж лівого берега Десенкою (Чорториєм). Двір в Угорському, навпроти південного кінця Труханового острова, де Десенка зливається з руслом Дніпра, дозволяв перехоплювати таких порушників. С. Климовський наступним чином відтворює структуру поселення Аскольда, Діра та їх дружини: власне поселення розташовувалось на терасах правого берега, навпроти, на південному кінці Труханового острова, розташовувався пост, що контролював Десенку. У разі потреби з основного поселення завжди могли надіслати допомогу на Труханів. Щоб поселення, розташоване на терасах, не можна було б обстрілювати зверху, на самому верху гори були збудовані укріплення. За думкою С. Климовського, Угорське, зі своїм князівським двором, з 859 по 903 виконувало функцію містоутворювального ядра Києва, при чому в 882 році, після вбивства Аскольда і Діра, в ньому оселився Олег.

Двори Ольги

В джерелах

Перша письмова згадка про князівські двори в Києві припадає на 945 рік. Описуючи події пов'язані з помстою княгині Ольги древлянам, літописець у Повісті временних літ, дає опис тодішнього Києва і двох княжих дворів в ньому — двора «у городі» () і двора «поза городом» () та, можливо, ще третього двору («теремного»). Згідно з цим описом, «город» (тобто простір обмежений валами та ровами) займав відносно невелику площу — у часи літописця (кінець 11 — початок 12 століть) її займали лише чотири боярських двора, на місці двох з них знаходився у 945 князівський двір «у городі». Двір «поза городом» (за межами валів) — «за святою Богородицею, де нині двір деместіков». Частина дослідників (М. І. Петров, В. Богусевич, С. І. Климовський) бачить у літописному повідомленні також ще третій двір — «двір теремний, бо бе терем камен». Інші дослідники (М. К. Каргер, Л. Є. Махновець) сприймали ці слова, як продовження опису другого двору. Таким чином за думкою одних дослідників другий (і останній) двір був теремним, мав кам'яний терем та розташовувався «за святою Богородицею, де нині двір деместіков», а за думкою інших — окрім другого двору «за святою Богородицею», був ще теремний двір з кам'яним теремом, який знаходився у невідомому місці, позаяк літописець не дає ніяких орієнтирів щодо цього, гіпотетичного, третього двору. З літописного тексту також випливає, що оскільки другий (або третій) двір був кам'яним, то відповідно перший (або перший і другий), був (були) дерев'яним (дерев'яними).

Розташування

Двір «у городі» За думкою М. В. Закревського княжий двір у городі знаходився поблизу Трьохсвятительської церкви. Пізніше він послідовно перебудовувався в Великий Ярославів двір, а потім і в Новий. Схожий погляд мав В. А. Богусевич, з тією тільки різницею, що він бачив біля Трьохсвятительської церкви теремний двір («третій» двір за Богусевичем), та вказував на значне його розширення при Ярославі в південно-західному напрямку. За думкою М. І. Петрова княжий двір «у городі» був на південь від Андріївської церкви, північніше від нього розміщувався теремний («третій») двір.

«Град» літописної статті 945 року сучасна історична наука ототожнює з так званим «городищем Кия» — найдавнішім київським укріпленням, що знаходиться в північно-західній частині Старокиївської гори, поблизу Національного музею історії України. Рів та вал цього городища реконструйовані археологами на рівні сучасної поверхні до святкування 1500-річчя Києва в 1982 році, що дає можливість отримати наочне уявлення щодо його розмірів та меж. Саме в цих межах повинен був знаходитись княжий двір «у граді». Деякий час з цим двором ототожнювались фундаменти споруди знайденої археологами в 1970—1971 в західній частині городища (так званий «палац княгині Ольги», «ротонда» , але критичне переосмислення результатів знахідок на початку 21 століття, привело дослідників — Д. Йолшина та О. Комара, до висновку, що ці залишки належать двом різночасовим спорудам, збудованим у 11-12 століттях.

Двір «поза городом» За думкою М. Ф. Берлинського Ольжин терем знаходився на північний схід від Десятинної церкви, а теремний двір простягався по краю гори до Трьохсвятительської церкви. Приблизно там же, між Андріївською та Трьохсвятельскою церквами розміщував теремний двір і М. О. Максимович. Між Володимирською вулицею та Трьохсвятильською церквою, в садибі Трубецького (Володимирська, 3), локалізував терем В. Б. Антонович. Згідно з П. О. Лашкарьовим теремний двір знаходився на Замковий горі, цю точку зору пізніше підтримав В. М. Зоценко та (частково) П. П. Толочко. М. І. Петров, двір «вне города» розміщував за Десятиною церквою над горою.

Княжий двір «поза городом» своєю чергою був ототожнюваний В. В. Хвойкою з фундаментами, які він знайшов у 1907 році на краю Старокиївської гори, на північний схід від вівтарної частини Десятинної церкви, що відповідає літописному опису розташування двору — «за святою Богородицею» (повна назва церкви — Святої Богородиці Десятинна). Якщо чоловою частиною церкви вважати західну, де був головний вхід, тоді фундаменти розкопані В. В. Хвойкою, будуть саме за «Богородицею». Але розкопки 1936 року під керівництвом Т. М. Мовчанівського датували цю споруду кінцем 10 — початком 11 століття. Таким чином, цю знахідку не можна вважати палацом часів Ольги.

Особливу думку щодо двору «поза городом» запропонував Л. Є. Махновець. За його версією, під святою Богородицею у літопису мається на увазі церква Успіння Богородиці. З цією останньою він ототожнює церкву, залишки якої було знайдені на розі Володимирської та Ірининської вулиць (частиною дослідників вважається Ірининською церквою). Відповідно, поблизу цієї церкви, і був, за думкою Махновця, «двір другий, теремний».

«Третій» двір М. І. Петров вважав, що теремний двір (другий з тих, що були «вне города» за Петровим), існував на південь від Андріївської церкви, при чому між ним і сучасною церквою був двір во граде, В. А. Богусевич бачив теремний двір біля Трьохсвятительської церкви.

За думкою С. І. Климовського, третій двір з кам'яним теремом, було збудовано Ярополком Святославичем у 970-і роки під впливом своєї бабки, княгині Ольги, дружини-християнки та радників, які складали київську «християнську партію». Одночасно ним була побудована фортеця на Старокиївській горі, помилково (за Климовським) названа пізнішими істориками «містом Володимира». Віднесення літописом третього двору до 945 року, Климовський вважає своєю чергою помилкою літописця. Розташовувався цей гіпотетичний третій двір поблизу княжого терему на Уздихальниці, в кінці сучасної Десятинної вулиці, в місці з'єднання Уздихальниці зі Старокиївською горою . Пізніше на цьому місці розмістився двір деместіка. Володимир, вбивши Ярополка та посівши київський престол, знищив усі три двори (які нагадували йому про братовбивство) та переніс свою резиденцію у Берестове. Каміння з терему Ярополка пізніше використали для спорудження фундаментів Десятинної церкви.

Двір Володимира Згідно з літописами, Володимир сів на престол на теремному дворі, якій літописець називає «отчим» (тобто Святославовим), а помер на дворі у Берестовому. В той же час, навколо Десятинної церкви археологічно були знайдені рештки трьох палацових споруд доби Володимира (кінець 10 — початок 11 століть) — на північний схід, південний схід та південний захід від церкви. За С. І. Климовським Володимир постійно мешкав на дворі в Берестовому, а палаци біля Десятинної побудував для грецьких митрополитів і дружини Анни — візантійської принцеси.

Двір у Берестовому

Різні дослідники трактують цей двір або як заміську резиденцію, або ж як повноцінний княжий двір (М. К. Каргер, С. І. Климовський). За думкою Климовського, Берестове було місцем постійного мешкання Володимира і Ярослава, при чому воно було тісно пов'язано з Угорським з його колишнім двором Аскольда і Діра, виникнувши в якості посаду навколо нього.

Двір у Берестовому згаданий в Повісті временних літ як місце смерті князя Володимира в 1015 році. Під 980 роком Повість временних літ повідомляє про знаходження «на Берестовім» 200 наложниць Володимира (окрім 300 у Вишгороді і 300 у Білгороді), при чому Берестове названо «сільцем». Також літопис повідомляє про Ярослава, що він «любяще Берестовое». Сини Ярослава, Святослав і Всеволод, вигнавши 1073 з Києва свого брата Ізяслава (до цього усі три брата правили Руссю спільно), сели на стол (тобто на престол) в Берестовому, що красномовно показує цей двір в якості офіційної князівської резиденції. 1096 року двір в Берестовому був спалений половецьким ханом Боняком. Імовірно невдовзі він був відбудований, позаяк в 1113 році в ньому відбулась нарада Володимира Мономаха з його боярами.

Літописна розповідь про обставини смерті і поховання Володимира, дає доволі багато інформації про княжий палац у Берестовому. Тіло князя, розібравши частину стіни, спустили на землю вірьовками. Таким чином, палац мав, щонайменше, два поверхи, був дерев'яним або принаймні дерев'яним був другий поверх (що зрозуміло з фрази «межи клетьми проимавше помост»), а палати князя були на другому поверсі. Також двір мав власну церкву — Святих Апостолів, збудовану Володимиром або Ярославом. Пресвітером цієї церкви зокрема був Іларіон — згодом, за ініціативою Ярослава, руський митрополит. Імовірно саме в Берестовому зав'язались довірливі стосунки Іларіона та Ярослава.

Великий Ярославів двір