Яків Григорович Ліхтенберг  — радянський архітектор. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1941).

Біографія У 1921—1929 роках навчався на архітектурному відділенні ХІСІ.

Працював у Харкові в системі «Укрпромбуду» (1927—1929 та у 1930—1933 — у Гіпрограді.

У студентські роки брав участь у розробці проєкту будівлі Держпрому (архітектори С. Серафімов, С. Кравець, М. Фельгер, Харків, СРСР).

У 1927—1929 роках працював у системі «Укрпромбуду», у 1930—1933 роках — в «Гіпрограді» (обидва — Харків).

У 1933 році був запрошений до «Метропроекту», де пропрацював під керівництвом Самуїла Кравця до 1939 року. У 1939—1943 роках працював у Спецпроєктбюро (Ташкент), у 1943—1945 роках — у Держбудпроєкті (Москва), у 1945—1959 роках — у Моспроєкті.

На початку 1960-х років Якову Ліхтенбергу довелося залишити архітектурне проєктування. «Боротьба з низькопоклонством перед Заходом», що розгорнулася в Радянському Союзі наприкінці 1940-х років, і з «безрідними космополітами», під якою ховалася масштабна кампанія державного антисемітизму, позначилася і на його роботі. Його відрахували з низки проектних організацій, не дозволили займатися відновленням Севастополя, звільнили з Архітектурного інституту, де він мав викладати. Був змушений звертатися з листами до органів держбезпеки та до архітектурного керівництва, виправдовуючись від надуманих звинувачень. Єдине, де йому вдалося працювати — це в ГоловАПУ, експертом. Залишок життя він віддав живопису.

Похований на Новодівичому кладовищі.

Родина Дочка Елеонора — архітектор.

Внучка Ірина Ліхтенберг (1958 — лютий 2013) — закінчила МАРХІ, працювала в Москві та в Ізраїлі. Автор великих містобудівних проєктів у містах Явне та Ход-Ха-Шарон.

Основні проєкти та споруди

Два цементні заводи (1927—1929, Донбас, СРСР); Реконструкція цементного заводу (1927—1929, Краматорськ, СРСР); Участь у розробці проекту ДЕРЖПРОМУ (1927—1929, Харків, СРСР) Лабораторія на турбінному заводі (1927—1929, Харків, СРСР) Школа фабрично-заводського навчання на 800 осіб (1927—1929, Харків, СРСР) Реконструкція Краматорського цементного заводу (1927—1929, Харків, СРСР) Поліклініка (1927—1929, Харків, СРСР) Поліклініка (1927—1929, Краматорськ, СРСР) Кінотеатр (1930, Харків, СРСР) Кінотеатр (1930, Запоріжжя, СРСР, спільно з І. І. Тарановим) Житлові будівлі (1930—1932, Харків, Артем'євськ, Макіївка, Єнакієве, СРСР) Два універмаги (1930—1932, Харків, СРСР) Конкурсний проект театру на 4000 місць (1930, Харків, СРСР), не здійснено Конкурсний проект на будівлю клубу (1930, В'ятка, СРСР), не здійснено Житлові будинки в м. Харкові, Артеміївську, Макіївці, Єнакієвому, (1930—1932, Харків, СРСР) Проект громадського центру з кінотеатром (1931, Харків, СРСР) Павільйон Поволжя на ВСХВ (1930-і, Харків, СРСР); Павільйон України на ВСХВ (1930-і, Харків, СРСР) Станція метро «Кропоткінська», колишня «Палац Рад» (1935, за участю А. Душкіна, Москва, СРСР); відзначено «Гран-прі» на міжнародних виставках у Парижі (1937) та в Брюсселі (1958) Житловий будинок на Можайському шосе, нині — Кутузовський проспект, 45, (з Т. М. Кузьменком, 1936, Москва, СРСР);

Станція метро «Динамо» (1938, спільно з Юрієм Ревковським та скульпторкою Оленою Янсон-Манізер.

Москва, СРСР,)

Наземний вестибюль станції метро «Маяковська» (1938, Москва, СРСР) Житловий будинок на Крутицькій набережній (1939, Москва, СРСР) Будинок культури Військово-морського флоту (1940, Севастополь, СРСР, спільно з С. Кузнєцовим) Селища для евакуйованих підприємств в Узбекистані: Чулак-Тау і Беговат, (1940-ті, Ташкент, СРСР) Станція метро «Курська» (1940-ті, Москва, СРСР), не здійснено; Станція метро «Білоруська» (1940-ті, Москва, СРСР), не здійснено; Реконструкція житлового будинку на вулиці Герцена у Москві, 1946; Житловий будинок на Бутирському хуторі, нині — вулиця Руставелі (1946, Москва, СРСР); Інститут сироваріння та сирозавод (1946, Угліч, СРСР); Типові проекти лікарень та поліклінік (1940-ті, Москва, СРСР) Туберкульозна лікарня (1946, Дорохово, під Москвою, СРСР); Санаторій (1947, Митіщі, під Москвою, СРСР); Житловий будинок на Серпуховській площі (1948, Москва, СРСР); Станція метро «Курська-Кільцева» (1948, Москва, СРСР), не здійснено; Станція метро «Комсомольська-Кільцева» (1948, Москва, СРСР), не здійснено; Лікувальний корпус туберкульозного санаторію (1950, Томськ, СРСР). Житловий будинок на Ленінградському шосе (1950, Москва, СРСР); Житловий будинок у районі Бабушкіно (1952, Москва, СРСР).

Нагороди і премії

Сталінська премія другого ступеня (1941) — за архітектурний проект станції «Палац Рад» Московського метрополітену імені Л. М. Кагановича

Примітки

Див. також

Станція метро «Кропоткінська»

Посилання

Ліхтенберг Яків Григорович Архітектор Я. р. Ліхтенберг Фото будівлі Фото будівлі Фото будівлі